Григорій Сковорода

ІІІ ступенів
Понєжиної
Олени Володимирівни

Григорій Сковорода – видатний український філософ,
письменник і просвітитель

володіє
Г.С.Сковорода

Постать Григорія Сковороди – одна з найпомітніших у давній українській літературі. Він був філософом і став творцем людських душ, він був мандрівником і цілувала трава сліди його ніг, він був співцем і співали людські душі разом з його душею, він був мислителем і тепер відкрилися нам таємниці його заповідей, він був духовним сіячем і проросли зерна, посіяні його рукою.
Він був Людиною

щастя людини і шляхи його досягнення. Ними сповнена вся його творчість

“ Як хочеш бути щасливим, не шукай свого щастя за морями… не мандруй по Єрусалимах ”, бо, як вважав Сковорода, “ щастя у твоєму чистому серці, у твоїй чесній душі, що живе за законами Божими і велінням Божим ”. Ця думка повторюється у найрізноманітніших варіаціях, сентенціях, біблійних тезах, але найлаконічніше передана в формулі : “ Щастя твоє, и мир твой, и рай твой, и бог твой внутрь тебя єсть”

себе, тобто сповна увійти в “ храм свій ”, жити в гармонії з природою, Богом, бо тільки це приносить щастя, це передбачено
“ блаженною натурою ”

щастя. Вона пов`язувалася зі “сродною працею”, яка, на тверде переконання філософа, є необхідною передумовою щастя. Цією ідеєю пройняті байки “Дві курки”,”Орел і сорока”. Однією з найкращих байок є “Бджола та Шершень”. У моралі автор вчить людей жити щасливо. Філософ відстоює думку, що кожна людина може бути щасливою,
якщо йтиме шляхом добра

робить неважким, важке – непотрібним ”, бо ж з людиною Бог. Під його покровом людині небагато треба докласти зусиль для щастя. Слід лише пізнати себе, а пізнавши, бути діяльною, бо “ сродность трудолюбієм утверждається ”. До того ж не варто потерпати, що Бог одному дав мале, а другому – велике, бо “ без сродности все ничто ”.

ДО ОДНОГО. ПОШУКИ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ “У ЧОМУ ЩАСТЯ?” ВІДБИЛИСЯ У 21-Й і 28-Й ПІСНЯХ “САДУ БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ”

Щастіє, где ты живеш? Горлиці, скажите!
В поле ли овцы пасеш? Голубці, взвестите!
О щастіє, наш ясный свет,
О щастіє, наш красный цвет!

Поет підкреслює, що головне в житті – серце; воно є “корень, солнце, глава и цар человеку”; сердечне задоволення, “веселість серця” є характерною ознакою щастя, до якого прагнуть люди. “О сколь дорога ты, радость сердечная!”

допомогла людству в його пошуку. У трактаті «Начальная дверь ко християнському добронравию» філософ відзначав, що весь світ складається з двох натур: одна – видима, друга – невидима. У світі, за твердженням Сковороди, немає нічого випадкового, надприродного, все взаємопов`язане. Щастя - це висока мета, ідеал, вершина, до якої людина прагне. У байці “Кукушка и Косик” автор відзначив: ” Щаслив , кто сопряг сродную себе частную должность с общею. Сія есть истинная жизнь”. Шлях до щастя нелегкий, він прокладений крізь перепони, долаючи які людина досягає жаданої мети

води прямує, занедбавши храми М.Рильський

Григорій Сковорода дотримується думки, що справжнє щастя людини полягає не в багатстві, славі, чинах, а в душевному спокої. У “ Разговорі пяти путников ” підкреслюється,
“ что родное щастіе ни в знатном чине, ни в теле дарованія, ни в красной стране, ни в славном веке, ни в високих науках, ни в богатом изобиліи ”. Щастя живе і в нашому серці – це любов. Любов до усього світу. Адже це – “ скарб, радість, життя і слава ”. Треба істинно любити, адже любов – “ це початок, середина і кінець, альфа і омега ”.

десятки байок. Всі ці твори єднає думка: мета людського життя – щастя, але люди обирають різні шляхи до нього. Й у Сковороди був свій шлях. В підrрунті щастя, на його думку, лежать душевність, сердечність, простота, скромність, але не приниженість. “ Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; - писав він, - як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва – відхили лише вхід у душу свою ”

його твори вивчаються і сьогодні. А філософські погляди дуже актуальні, особливо для нас, бо ми стоїмо саме зараз перед вибором подальшого шляху і дуже хотілося б вибрати собі, як говорив Сковорода,
« сродну працю ».