Слайд 10
Ось як про це говориться у повісті:
«Туго росла дитина [Іван],
а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить ісе і штани» [штани були віковою ознакою у хлопців —14 років, коли без них виходити на люди не можна було].
«Гачі на ньому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить».
«Ледве помітний в лісовій землі, збирав квіти і косичив ними свою кресаню [бриль], а утомившись, лягав десь під сіном».
«Всі вони [гуцули] були богомільні, любили ходити до церкви і особливо на храм.
Витягалося найкраще лудіння [одяг], нові крашениці, писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом, дротяні запаски, черлені хустки шовкові і навіть пишна та білосніжна гугля, яку мати обережно несла на ціпку через плече».
«Іван зловив її коло річки, шарпнув за пазуху і роздер. Звідти впали на землю нові кісники, а дівчина з криком кинулась їх захищати».
«Мені неня купила нову запаску… і постоли… і мережані капчурі…»
«Тепер Іван був уже леґінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню. Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись».
«Його Палагна була з багацького роду… вона любила пишне лудіння [одяг], і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди…»
«Бряжчало намисто у молодиць на грудях…»