Шарль П‘єр Бодлер “Квіти зла”

Мова: французька
Написаний у 1840-1857 роках.
Виданий у 1857 році.

Бодлера, опублікована в 1857. Збірка містить вірші Бодлера, написані в період з 1840 по 1857. Вона вважається значною віхою у розвитку французької поезії і становленні символізму, як літературного напрямку. Тематика збірки в основному еротична й декадентська.

половини 1850-их років. Вони почали поступово з'являтися в журналі «La Revue des deux Mondes» у 1855. Всього було надруковано 18 поезій. Бодлер послав свої вірші видавцю Огюсту Пуле-Малассі 4 лютого 1857. 20 квітня 9 із них з'явилися в «Revue française». Перше видання збірки накладом 1 300 примірників поступило в продажу 25 червня. 5 липня в газеті «Ле Фігаро» з'явилася критична стаття, що оголосила збірку аморальною. 14 липня газета «Le Moniteur universel» опублікувала статтю з хвалебною оцінкою.
Друге видання, з якого були вилучені 6 заборонених віршів і додано 32 нових, побачило світ у 1861 році накладом 1500 примірників. Третє видання вийшло в Брюсселі вже після смерті автора, у 1868. До нього увійшли 151 поезії, включно із забороненими.

Idéal
Паризькі картинки. Tableaux parisiens
Вино. Le Vin
Квіти зла. Fleurs du mal
Бунт. Révolte
Смерть. La Mort

нудьга, смуток, меланхолія. Збірник присвячений Теофіль Готьє, велика частина віршів присвячені Жанні Дюваль, яка працювала статисткою в театрі.

в інших. На хвилі обурення автор і видавець були покарані французьким судом за образу громадської моралі. Бодлера оштрафували на 300 франків, шість віршів із збірки потрапили під заборону публікації, яка була відмінена тільки в 1949. Ці вірші: «Лесбос», «Прокляті жінки (у тьмяному сяйві)», «Лета», «Тій, що надміру весела», «Біжутерія» та «Метаморфози вампіра». Ці вірші вийшли в Брюсселі окремою збіркою під назвою «Les Épaves».

— це зовсім не християнська любов (до Бога чи до інших людей), це всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінченним світом — жага, що може бути задоволена тільки тілесними засобами, які мають позаморальну природу. І саме в цьому — корінь амбівалентності Бодлера. Два протилежні полюси — Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана — починають перетворюватись одне в одне. Сатана виступає як втілений голос плоті, але цей голос є тугою за неможливим, яка, у свою чергу, може знайти хоча б якесь задоволення лише за допомогою матеріального. Ось чому бодлерівський Сатана не ангел, а передусім земне втілення Бога, а Бог — земний Сатана, ці дві «безодні» притягують і водночас відштовхують поета, і він завмирає між ними, зачарований і обійнятий жахом. Саме про це вірш Бодлера «Гімн краси», де утверджується думка, що Добро й Зло однаковою мірою можуть бути джерелом прекрасного. Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим, Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна, Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким! (переклад Д.Павличка)

додає чарівності («Сумний мадригал», «Рудій жебрачці», «До перехожої»), то у статуї, незворушній і непохитній, об груди якої розбивається кожний, хто намагається осягнути її таємницю («Гімн краси»). Поетові невідоме походження краси: можливо, вона зійшла з ' небес, а може,піднялася з морської безодні. Але саме краса, якого б походження вона не була, робить світ ближчим, а удари долі слабкішими. Відчуття «жахів життя» штовхало поета до пошуків нової незнаної краси, що зростає на ґрунті розкладу й відчаю, у світі, де торжествує зло. Не випадково у передмові до «Квітів зла» Бодлер сформулював основний пункт своєї естетичної програми як «видобування краси із зла».

доводяться до крайньої поляризації. Так, у вірші «Падло» парадоксально оспівується вічність порівняно з тимчасовістю матеріального. Так скажіть же, красо, хробакам, що в жадобі поцілунками тіло пожруть, Я зберіг од кохання, що тліє у гробі, божественну і форму, і суть. (переклад М.ДрайХмари)