Василь Білозерський та його діяльність

обл., — 20.02.1899, там само) — український громадсько-політичний і культурний діяч, журналіст. Один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства.

“Записки”—пояснень до статуту братства. Виступав за проведення ліберально- поміркованих реформ, за об’єднання всіх слов’янських народів, у якому провідна роль належатиме Україні, відстоював ідеї християнського братства.
У 1847 р. був заарештований і засланий в Олонецьку губернію під нагляд поліції.

нагляд поліції.
У 1856 р. звільнений, після чого повернувся в Петербург, де проживали після закінчення термінів заслання кирило-мефодіївці Т. Шевченко, М. Костомаров, П. Куліш. Довкола них зібрався гурт письменників і публіцистів.
На початку 1861 р. завдяки зусиллям В. Білозерського і фінансовій підтримці поміщиків-патріотів Г. Галагана і В. Тарновського вийшов український щомісячник “Основа”, де він працював редактором. Його провідними діячами були і П. Куліш та М. Костомаров. Вони обстоювали самостійність української нації та її літератури.
Останні роки свого життя жив на хуторі Мотронівці, де й помер 1899 року.

я хочу звернути увагу саме на його політичну діяльність.

необхідність об’єднання слов’янських народів в одну федеративну державу, в якій на принципах добровільності й виборності кожен народ зберігав би свою свободу і самостійність;
• Київ — столиця федерації, де збирався б Загальний сейм (один раз на чотири роки);
• досягнення Україною державної незалежності з демократичним ладом за зразком США або Французької революції;
• для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелике регулярне військо;
• кожен штат, окрім того, мав би і свої збройні сили;
• кожна слов’янська держава мала б становити у цій федерації штат або розмежовувалася б на кілька штатів.