Постмодернізм. Культурно-філософські, естетичні чинники розвитку постмодернізму в ХХ столітті в художній культурі

Август 30, 2022

Главная
Обществознание
Постмодернізм. Культурно-філософські, естетичні чинники розвитку постмодернізму в ХХ столітті в художній культурі

Содержание

2. Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ ст. прийшов на зміну модернізму. Цей напрям
3. Уперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца «Криза європейської культури» (1914), але поширився
4. Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвіду, визнали марносилі спроби поліпшити світ, утратили ідеологічні ілюзії, уважаючи, що людина
5. Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому ознаками еклектики, тяжінням до
6. Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список ознак постмодернізму:
7. Американський літературознавець Ігаб Хассан відзначає такі ознаки постмодерністської літератури:
9. Скачать презентацию

Слайд 2

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ ст. прийшов

на зміну модернізму.
Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Слайд 3

Уперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца «Криза

європейської культури» (1914), але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, малярстві та музиці. Як філософська категорія термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Ж. Дерріда, Ж. Батаю, М. Фуко й особливо книзі французького філософа Ж.-Ф. Ліотара «Стан Постмодерну»

Слайд 4

Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвіду, визнали марносилі спроби поліпшити світ, утратили

ідеологічні ілюзії, уважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з’являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним уважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття.

Слайд 5

Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними

йому ознаками еклектики, тяжінням до стилізації, цитуванням, переінакшенням, ремінісценціям, алюзіями. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва в попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення й тиражування.

Слайд 6

Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список ознак постмодернізму:

Слайд 7