Архітектура готики

Божественне світло й, щоб «впустити» світло у храм міняє конструкцію собору.

Західний портал церкви абатства Сент-Дені із двома масивними вежами, трьома порталами, прикрашеними скульптурою тимпанів і віконною розою у верхньому ярусі, став прототипом фасадів готичних соборів. На відміну від романського собору, прикрашені всі три портали, а не тільки центральний. Три портали – три входи – Свята Трійця.

став основним елементом готичного собору завдяки зміні конструкції.

Щоб полегшити склепіння, будівельники підсилили каркасні арки. Чим вищою й більш загостреною була арка, тим більший розпір вона створювала. Розпір компенсували за рахунок зовнішніх опорних стовпів – контрфорсів. Контрфорси відділяються від стіни й вибудовуються в ряд. Опорні стіни були замінені величезними віконними прорізами.

Система аркбутанів і контрфорсів

думки.

«Я є світло!» ̶ говорить Бог, значить треба впустити світло у храм. Вітражі готичного собору ̶ втілення Божественного світла. Скло пропускає крізь себе кольорове світло, що схоже на блискучі дорогоцінні камені й нагадує нам про небесний Єрусалим. Споглядаючи вітражі, віруючий відходив від тілесного, наближаючись до духовного, божественного.

план храму, порядок розпису, рельєфу, вітражів. В основі храму лежав витягнутий хрест.

нею було розміщене поле – тимпан, багато прикрашений рельєфом.

Нотр-Дам (фасад)

Форма порталу складалася з півкола арки – символу неба і прямокутника дверей – символу землі. Двері символізували самого Ісуса Христа, який сказав: «Я є двері, хто ввійде Мною, той урятується…».

зі Старого й Нового Завітів. На правій брамі ̶ місцевий вятий.
Для богослова храм – корабель порятунку, його керманич ̶ Христос, ніс корабля спрямований на схід (туди, де Єрусалим, де був розпʼятий Ісус), корма ̶ на захід, два керма – два Завіти, скріпи – церква, вітрила – дух із небес, залізні якорі (вони є насправді) – символ Христа – міцність віри й заповідей, які міцніші від заліза.

круглі вікна великого розміру, що прикрашають фронтони головного нефа. Символіка віконної рози: кругла форма символізує небо, а «Трояндою (лат. rosa) без шипів» називали Діву Марію.

окреслений склепінням і арками, земний – церква, підземний – низ приміщення. Символізує зв'язок між людиною й Богом. Світ божественний і людський зустрічаються завдяки жертві Христа, тому в основі храму лежить хрест.

вівтаря (сакральна частина),

що нагадує про єдність людського, ангельського й божественного, а також про троїстість душі, тіла й духу. Найбільш священна частина храму – вівтар, що розміщується зі східного боку, з боку ранкового світла, ̶ присвячувалася Христу. Престол був символом Гробу Господнього. Західна частина храму символізувала прийдешній Страшний Суд, який був зображений на західному порталі. Узагалі, всі зображення собору читалися як книга, це була «Біблія для неписьменних». Північний бік символізував Старий Завіт, а південний – Новий Завіт.

Сторінка зі «Словника архітектурних термінів» (укладач Б. Я. Клепалов)

стрілчасті форми виражали прагнення душі християнина до Бога.

особливий характер декору, який нагадував полум’я.

Міланський собор