Статево-вікові та індивідуальні особливості функціонування дітей групи ризику

перебування

(покинутих будинках) або не мають взагалі постійного житла і кожен раз ночують у новому місці; їхніми першочерговими потребами є фізіологічне виживання і пошук житла (безпритульні діти);
діти, які підтримують контакт з сім'єю, але через перенаселення житла, експлуатацію та різні види насилля (сексуальне, психічне) проводять більшу частину дня, а іноді й ночі на вулиці (бездоглядні діти);
діти – вихованці будинків інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці (діти, які перебувають під опікою держави).

потреба пізнання навколишнього світу
Спотворені естетичні потреби
Нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова
Непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях
Брак уявлень про норми поведінки
Обмежені інтелектуальні інтереси

немовля годують, пестять, купають, встановлюється довіра чи недовіра. Якщо діти почувають себе в безпеці і більше не плачуть, коли дорослі йдуть,то можна вважати, що вони подолали першу кризу у своєму житті

можливо, вже могла з'явитися недовіра, адже їх сім'ї характеризуються як кризові

Другий етап
(2 та 3 роки життя)

коли дитина вчиться розмовляти, ходити, розширюються її знання про навколишній світ. Особливо в цей період виявляється в дітей прагнення до самостійності й непокора авторитету

Важливий етап розвитку дитини в кризових сім'ях у більшості випадків не сприяє позитивній соціалізації, тому дитина переходить до наступного етапу непідготовленою

працює фантазія, яскраво виявляється суперництво між дітьми

Сім'я потенційної "дитини вулиці", як правило, не займається дитиною, і дитина не може засвоїти стереотипи суспільно прийнятої поведінки

Четвертий етап
(від 6 до 11 років)

діти навчаються виконувати індивідуальні завдання і працювати в групі, всім класом. Вони встановлюють відносини з учителями та іншими дорослими, починають виявляти інтерес до реальних життєвих ролей. На цьому етапі головне значення має розвиток їх упевненості у собі, і в цей період вони засвоюють ролі дорослих. Якщо дитина не може подолати цю кризу, то почуває себе неповноцінною

– юнацький вік). Відомо, що це час появи активного статевого потягу, а отже, і пошуку партнера в інтимній сфері. Водночас це період пошуку свого місця в житті, вибір подальшого шляху (навчання, робота тощо). У цей період небезпечні як невдачі в одній зі сфер, так і переоцінювання значущості якоїсь із них. Перша невдача може негативно вплинути на вибір роботи, друзів, супутника життя

Враховуючи те, що для "дітей вулиці" сім'я як соціальних інститут не спрацьовує, а інші агенти соціалізації не мають такого впливу, "вулиця" виходить на домінуючі позиції як агент соціалізації для такої категорії неповнолітніх

середовище, пристосування їх відповідним правилам, системі і цінностей, практиці, і культурі організації.

Соціальна дезадаптація підлітків — це порушення процесу соціального розвитку, соціалізації індивіда.

здоров'я

втрата соціального зв'язку з сім'єю

порушення основ моралі й права

асоціальні форми поведінки

деформація системи ціннісних орієнтацій

не відповідає загальноприйнятим у суспільстві нормам, правовим та соціальним очікуванням

тощо, аж до складної комп'ютерної та медичної техніки, а також підвищені вимоги до безбар'єрної структури та адаптації середовища

Незахищеність цих дітей у соціальному плані. Частіше, ніж інші, такі діти опиняються під загрозою сирітства або відмови батьків, відмови шкіл від їхнього навчання, відмови професійної освіти, відмови прийому на роботу, зрештою, виключення з суспільства в цілому

психічних станів

у дівчаток досить часто спостерігаються відчуття неповноцінності, труднощі в спілкуванні, боязкість, тривожність, дуже високий рівень психічної напруги.

за рахунок різноманітних психологічних факторів