Pz9T8_EU_1

Практичне заняття 9
Навчальні питання:

2

1. Етапи становлення, розвитку і розширення ЄС : критерії і процедури набуття членства.

Самостійна робота. Проаналізувати сучасний стан європейського курсу України. Розглянути Угоду про асоціацію Украйни з ЄС.

2. Спільна зовнішня політика та політика безпеки ЄС. Реагування на дії РФ проти України.

організацій

Проаналізувати проблеми розширення ЄС, розглянути критерії і процедури набуття членства

Сприяти розвитку інтелектуальних навичок геополітичного аналізу, формуванню психологічної готовності до застосування отриманих знань у практичній діяльності для об'єктивної оцінки воєнно-політичної обстановки довкола України та у світі загалом

Розкрити роль і значення ЄС в системі міжнародної безпеки та формуванні і розгортанні інтеграційних процесів в Європі

3

1

2

3

4

/ Аблазов І.В., Олешко О.А., Куксенко В.С. – К. : ВДА ім. Євгенія Березняка, 2021. – 68 с.
2. Аблазов І.В. Міжнародні відносини та зовнішня політика. Методичні рекомендації. Кол. авт. – К.РВК ВДА. 2011. – 36 с.
3. Закон України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" від 1 липня 2010 року № 2411-VI, // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 40 зі змінами від 23.12.2014 р.
4. Зленко А. Зовнішньополітична стратегія і дипломатія України. Підручник. – К.: ВПЦ ”КУ”, 2008.– 379 с.
5. Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України. Підручник. – К.: Либідь, 2006.– 712 с.
6. Поточні розвідувально-інформаційні й інформаційно-технічні зведення ГУР МО України. – ДСК.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Закон України "Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 року  № 2469-VIII.
2. Закон України «Про розвідку» // Указ Президента України від 17 вересня 2020 року № 912-IX.
3. Стратегія національної безпеки України у новій редакції, Указ Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020.
4. Cтратегія воєнної безпеки України “Воєнна безпека — всеохоплююча оборона”, Указ Президента України від 25 березня 2021 року № 121/2021.
5. Стратегія зовнішньополітичної діяльності України. Указ Президента України від 26 серпня 2021 року № 448/2021.
6. Наказ Міністерства оборони України від 23.07.2021 № 218 “ Про здійснення міжнародного співробітництва МО України та ЗС України”.

3

4

ПРОЦЕСІВ

Інтеграція (від лат. Integratio − відновлення, об’єднання у ціле) в найзагальнішому сенсі означає „складання цілого із розрізнених елементів”: - стан пов’язаності частин і функцій систем організму в ціле - процес, який веде до такого стану. Головний зміст інтеграції - виникнення нової спільності, цілісного утворення із впорядкованими, органічними відносинами між елементами

5

Європи на основі федеративного принципу, який передбачав підпорядкування національних та регіональних органів управління спільним наднаціональним структурам.

Неофункціоналізм – виходячи із теоретичних напрацювань функціоналізму, використав також деякі риси федералізму. Його представники віддавали перевагу економічній інтеграції, але при цьому визнавали необхідність політичної інтеграції для координації дій.

Функціоналізм – інтеграція має розвиватися спочатку в питаннях соціально-економічного і науково-технічного характеру, вирішення яких є актуальним для всіх держав і тому може виступати в якості об’єднувального елементу. Політичній інтеграції відводиться другорядна роль.

1

2

3

6

з прозорими кордонами (Шенгенська угода)

єдина валюта (Євро)

27 країн-членів, 500 млн. населення, ВНП близько $ 15 трлн.

8

високі стандарти
політичного,
соціально-економічного,
культурного,
науково-технічного,
екологічного,
військового розвитку

1

2

3

4

5

європейська солідарність (ст. 42).

6

ПОДІЇ)

18 квітня 1951 р. – підписання Бельгією, Німеччиною, Італією, Люксембургом, Нідерландами та Францією Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС);

2 квітня 1965 р. – підписання Договору про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС. Договір набув чинності 1 липня 1967 року.

23 березня 1957 р. – підписання країнами „європейської шістки” Римського Договору про створення ЄЕС та Договору про створення Євратому;

9

1

2

3

Реалізація положень Договору мала наслідком створення єдиної системи інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції (ЄК, РЄС-в, ЄП, Суд ЄС-в).

Зона вільної торгівлі;
2. Митний союз;
3. Спільний ринок;
4. Економічний союз.
Логічним завершенням повної економічної інтеграції є формування політичного союзу.

а) створення зони вільної торгівлі ;
б) створення митного союзу; (1968 р.)
в) забезпечення вільного руху по території країн-учасниць співтовариства товарів, послуг, капіталу, робочої сили (формування спільного ринку у 1969 р.) ).

10

лютому 1986 року)

поширення інтеграційного процесу на сферу зовнішньої політики

поставлено питання про створення ЄС, який повинен стати інститутом не тільки економічним, а й політичним

запровадження спільної політики в соціальній сфері, в галузі науково-технологічного розвитку та охорони навколишнього середовища

11

1

2

3

4

Подальші цілі європейської інтеграції

створення до 1 січня 1993 року єдиного внутрішнього ринку і гармонізацію економічної політики та інституцій організції

Європейський Союз, який набув чинності 1 листопада 1993 року.

„перша колона” – Європейські співтовариства: ЄСВС, Євратом, Європейське співтовариство (замість ЄЕС), при цьому Європейське співтовариство є серцевина і основний каркас всієї європейської інтеграції

„друга колона” – спільна зовнішня та безпекова політика (СЗБП)

Маастрихтський Договір про утворення Європейського Союзу визначав так звані „три колони” Європейського Союзу:

12

1

2

„третя колона” – співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ

3

ЄС з 1974 р.)

Рада Європейського Союзу (законодавчий орган, представляє інтереси країн-членів, має дев'ять конфігурацій)

Європейський парламент (консультативно-законодавчий орган, представляє інтереси громадян країн-членів)

15

1

2

3

4

5

Європейська Комісія (виконавчий орган, представляє інтереси всього ЄС)

Суд Європейських Співтовариств (тлумачення законодавства ЄС, нагляд за дотриманням права державами-членами)

інтересів Євросоюзу та окремих країн

Поступовість та поетапність

Вироблення критеріїв-показників

4

ЧИННОСТІ 1 ГРУДНЯ 2009 РОКУ)

збережено елементи Конституційного договору, однак відсутні термін “Конституція” та державні символи ЄС

впроваджуються посади президента Європейської Ради та Високого представника із зовнішніх справ та безпекової політики

змінюється система голосування по принципу кваліфікованої більшості (55% країн, 65% населення з 2014 року)

запроваджена правосуб'єктність Євросоюзу та процедура виходу із складу ЄС

20

1

2

3

4

зменшується кількість депутатів Європарламенту з 785 до 750

5

впровадження спільної енергетичної політики та спільної стратегії боротьби з глобальним потеплінням

перетворення Європейської Ради та Європейського Центрального Банку в офіційні інституції

посилення ролі Європарламенту

6

7

8

Данія, Ірландія
1981 р. – Греція
1986 р. – Іспанія, Португалія
1995 р. – Фінляндія, Швеція, Австрія

Підписання єдиного європейського акту
( 1986 р.)

Договір про Європейський Союз (Маастрихт, Голландія – 7. 02.1992 р.)

Спільна зовнішня політика та політика безпеки (СЗППБ).
Амстердамський договір 1997 р.

Європейські співтовариства (ЄСВС, Євроатом, Європейське співтовариство)

Співробітництво в сферах юстиції та внутрішніх справ

О п о р и

Розширення ЄС на схід

Грудень 2002 р. (Копенгаген) – рішення Європейської
Ради про вступ 10 нових членів (з травня 2004 р.)
(Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія)
Травень 2007 – Болгарія. 2013 р. – Румунія.

1 етап

2 етап

3 етап

4 етап

Цілі європейської інтеграції

Єдиний внутрішній ринок

Спільна політика в соціальній сфері, науково-технічного розвитку і охорони навколишнього середовища

Інтеграція в сфері зовнішньої політики

21

Холодної війни і формування нової архітектури міжнародної безпеки;
- запровадження широкого підходу до міжнародної безпеки, поява нових викликів і загроз;
- динаміка інтеграційного процесу в Європі, потреба поширення інтеграційних процесів на інші сфери, крім економіки;
- неспроможність ЄС протистояти регіональним конфліктам, у першу чергу у колишній Югославії;
- невідповідність оборонних можливостей більшості європейських країн сучасним вимогам.

22

безпеки під назвою «Безпечна Європа в покращеному світі», яка визначила основні напрями діяльності ЄС у сферах зовнішньої політики, безпеки та оборони на довгострокову перспективу з урахуванням наявних та майбутніх загроз безпеці.
Головними загрозами для ЄС :
- міжнародний тероризм (стратегічна загроза);
- релігійний екстремізм;
- розповсюдження зброї масового ураження та ракетних технологій;
- регіональні конфлікти та зони потенціальної напруженості (жевріючих конфліктів);
- держави з недосконалими системами управління та високим рівнем корупції (у тому числі з ознаками диктаторського режиму і слабкістю державних інституцій).

23

оборони стратегія проголошує :
збільшення потенціалу ЄС діяти автономно від НАТО у випадку необхідності, посилення його безпекових можливостей через поглиблення взаємодії між державами членами щодо ефективного використання наявних ресурсів разом із паралельним збільшенням оборонних бюджетів (подальшої інтеграції країн-членів у сфері СПБО);
фінансування нових розробок на багатосторонній основі через загальноєвропейські фонди. Тим самим, країни ЄС мали б вирішити проблему дублювання і недостатньої сумісності збройних сил;
вихід Євросоюзу на більш глобальний рівень у сфері безпеки та оборони, перетворення його з регіональної організації на глобального гравця.

24

громадян ЄС і його території через загрозу тероризму, гібридних загроз, економічних потрясінь, кліматичних змін та уразливості в енергетичній сфері;
2. Зміцнення життєстійкості держави і суспільства в країнах на південь (до Центральної Африки) і на схід (до Центральної Азії включно) від кордонів ЄС;
3. Комплексний підхід до врегулювання конфліктів із використанням усіх можливостей ЄС;
4. Підтримка добровільних форм регіонального управління;
5. Прихильність до глобального порядку, заснованого на міжнародному праві заради стримування політики балансу сил, ефективному глобальному управлінні.

25

конкретизації і посилення оборонно-безпекового вектору ЄС, про що  свідчить схвалення низки відповідних документів, об’єднаних у так званий «Зимовий пакет» з Європейської безпеки і оборони (2016 EU Security and Defense Winter Package), до якого увійшли:
- нові політичні цілі і наміри у сфері безпеки й оборони – План імплементації Глобальної стратегії ЄС з питань безпеки та оборони (Implementation Plan on Security and Defence); 
- фінансові засоби, визначені в Європейському оборонному плані дій (European Defence Action Plan); 
- комплект пропозицій з виконання Спільної декларації ЄС-НАТО (EU-NATO Joint Declaration).

26

ЄС (Military Planning Conduct and Capability Facility), що відповідатиме за військові операції ЄС. На початковому етапі під його управління підпадають три операції ЄС;
- цивільно-військова тренувальна місія в Малі;
- тренувальна місія в Центральноафриканській Республіці;
- тренувальна місія в Сомалі:
Військові операції «Софія» у Середземномор’ї та «Аталанта» поблизу Африканського рогу поки що залишаються поза його повноваженнями, але можуть перейти у майбутньому.
3. Виникає необхідність створення європейської армії, проте не всі країни ЄС підтримують цю ідею, та й провести лінію розмежування між оборонно-безпековими повноваженням ЄС і НАТО дуже складно. Однак, окремі елементи в ЄС реалізуються у вигляді бойових тактичних груп (БТГ), а також ведуться експертні дискусії про можливість створення так званого «оборонного союзу».

ЄС посилив безпеково-оборонний вимір (продовження)

27

власну армію, активізувалась співпраця між ЄС і НАТО, що було передбачено Глобальною стратегією ЄС. Для Євросоюзу НАТО залишається опорою в Європі з точки зору протистояння воєнним загрозам, оскільки жодна країна-член ЄС не має достатніх військових можливостей.
 5. Країни ЄС змушені переглянути національні оборонні витрати у зв’язку з виходом Великої Британії із ЄС. На сьогодні тільки чотири країни-члена ЄС витрачають на оборонні потреби не менше 2% ВВП.
Глобальна стратегія ЄС із зовнішньої і безпекової політики містить важливий напрям – «працювати з ключовими партнерами, державами і регіональними об’єднаннями, які поділяють погляди ЄС»

28

енергетики для подолання післявоєнних кризових наслідків у Європі.
2. Динамічно розвіваючись, ЄС об'єднав 27 країн-членів, які створили зону вільної торгівлі, Шенгенську зону і прийняли до обігу єдину валюту.
3. Наступним кроком розвитку організації постало узгодження своїх зовнішньополітичних позицій і формування спільної європейської зовнішньої і безпекової політики.
4. ЄС разом із США відіграє провідну роль у наданні політичної, економічної і військової допомоги Україні з початком збройної агресії РФ.

29

міжнародної безпеки

сприяння міжнародному співробітництву

всебічне зміцнення безпеки ЄС та країн-членів Союзу

30

2

3

4

розвиток і зміцнення демократії, верховенства права, поваги до прав людини та фундаментальних свобод.

В рамках СЗППБ проводиться Європейська політика безпеки та оборони (CПБО).
CПБО – складова СЗППБ ЄС, що спрямована на захист євроспільноти від нових викликів та загроз, шляхом органічного поєднання військових та невійськових засобів з метою реалізації спільних стратегічних цілей держав-членів у безпековій сфері. (СПБО була офіційно започаткована на Кельнському саміті ЄС у червні 1999 року)

захист спільних цінностей, фундаментальних інтересів та незалежності Європейського Союзу

5

1

Головні цілі:

Member states agreed on the conduct of WEU-led MILITARY MISSIONS for the following cases:
+ humanitarian and rescue tasks
+ peacekeeping tasks
+ tasks of combat forces in CM, including peacemaking

1996 : NATO-Summit (Brussels, Berlin + )
Member states agreed to develop ESDI within NATO

1994 : NATO-Summit (Brussels)
NATO-Member-States agreed to support the development of a
EUROPEAN SECURITY & DEFENSE IDENTITY (ESDI)
The CJTF-Concept was endorsed

31

1

2

3

4

5

1997 : Treaty of Amsterdam
The « Petersberg-Tasks » were incorporated into the EU-Treaty (WEU has drawn closer to the EU)
Creation of the « HR » for CFSP

1999 : NATO Summit in Washington
Member-states decided to make available NATOs assets and
capabilities for WEU -led operations

спільних дій (використання збройних сил як автономно, так і колективно у межах НАТО чи ОБСЄ)

Формування спільних позицій (визначає цілі та пріоритети ЄС щодо третьої сторони, коли не вдається досягти консенсусу щодо спільних дій)

32

2

3

4

Сфери спільних дій ЄС у галузі безпеки

– безпека європейського континенту;
– роззброєння та контроль за озброєнням у Європі;
– нерозповсюдження ядерної зброї;
– експорт озброєння, контроль за наданням військових технологій третім країнам.

Систематичне співробітництво між країнами ЄС та прийняття декларацій (координація позицій для прес-конференцій, комюніке, декларацій)

1

рівень інтеграції оборонно-промислових комплексів країн-членів ЄС

законодавчі обмеження у країнах щодо порядку і правил застосування зброї під час проведення миротворчих операцій

недостатнє фінансування національних збройних сил (у більшості європейських країн лише 1,7-1,8% ВВП);

33

1

2

3

4

низькі експедиційні можливості збройних сил країн-членів ЄС

5

низький потенціал стратегічних повітряних перевезень

проблеми фінансування БТГр.

6

7

до району оперативного призначення не більш: для особового складу та легкого озброєння (повітрям) – 8 годин; для решти озброєння (морським шляхом) – протягом 14 діб

автономність дій – у повному складі для виконання однієї місії тривалістю від 30 до 120 діб або в складі однієї-двох рот для участі в трьох окремих місіях (одночасно або послідовно) тривалістю до 30 діб кожна

початок операції – не пізніше ніж за 5 діб, розгортання сил – не пізніше ніж за 10 діб після прийняття рішення керівництвом ЄС

35

2

3

4

можлива зона застосування – на відстанях до 6000 км від кордонів ЄС (у тому числі, на Близькому Сході).

БТГр. формуються як за національним, так і за багатонаціональним принципом

строк готовності – 5-10 діб

5

1

яких будується політика протидії ЄС на російському напрямі, зокрема: повна імплементація Мінських домовленостей; посилення відносин зі східними партнерами ЄС та іншими сусідами; посилена стійкість ЄС; вибіркова взаємодія з Росією з питань, що цікавлять ЄС; міжлюдські контакти та підтримка російського громадянського суспільства.
2. Військово-політичні органи Ради ЄС забезпечують високу ефективність управління оборонними ресурсами країн-членів ЄС і практичне співробітництво з НАТО в сфері безпеки і оборони.
3. Співробітництво України в сфері СПБО ЄС сприяє реформуванню МО та ЗС України, підвищенню їх боєвих спроможностей військ і створює умову для відсічі агресії РФ.

36