Українське гутне скло

річ, виконана і прикрашена майстром у процесі вільного видування, має живу пластичну форму. Збережені зразки свідчать про те, що українські склодуви не тільки добре володіли цією складною технікою, але і були талановитими художниками.
У середині XIX століття у зв’язку з появою скляних заводів гути, не витримуючи конкуренції, поступово стали зникати. Однак у родинах склодувів з покоління в покоління передавали секрети майстерності, зберігали традиційні форми і методи обробки скла.

нерозривно пов'язана історія з виготовленням, модернізацією та вдосконаленням склоплавильної галузі в країні. Протягом усього ХХ століття Костянтинівка займала лідируючі позиції у випуску скляних виробів для побуту, техніки, конкуруючи з багатьма європейськими заводами того часу. Місцеві заводи зосереджували свою роботу на виробництві скла, яке експлуатується в подальшому в авіа та авто галузі (так зване, технічне скло). Також виготовляли дзеркала, різну склотару і ємності, використовувані в медицині, випускали скло для вікон, вироби із ситалла і багато іншого. Спектр застосування продукції, що виготовляється, був воістину широкий і багатогранний.

Свідчення цьому — творчість Андрія Бокотея — українського художника по склу, заслуженого діяча мистецтв України, проректора Львівської Академії мистецтв. Він — автор 80 виставок у різних країнах світу, організатор унікальних художніх акцій у Львові — Міжнародних симпозіумів художнього скла. Його форми наче створюються всередині скла, де виникає дивовижний образ «іншого» символічного світу. Пригадуються традиції вітчизняного модерну початку століття, що додало склу блискучих неповторних форм фантазії та мрії. Творіння Бокотея «Чумацький шлях», «Народження матерії», «Всесвіт» називають класикою українського художнього скла.

уся діяльність яких була спрямована на відродження прекрасного, колись забутого, народного мистецтва гутного скла. Вони творчо використовували і розвивали можливості техніки вільного видування, виявляючи незвичайну пластичність, красу і декоративність матеріалу.

творчість талановитого народного майстра Мечислава Павловського. Три покоління сім’ї Павловських у XIX столітті працювали на скляних заводах, займаючись важкою працею видування шибок, і весь цей величезний досвід позначився в роботі Павловського. Створюючи нові види виробів, художник виходить з народних національних форм побутового посуду і прагне прикрасити їх якомога вигадливіше. У традиційних фігурних посудинах у вигляді тварин, птахів, людських фігур, незважаючи на їхню своєрідну умовність, завжди проявляється велика спостережливість майстра.

скла в Україні. Якщо мова йде про світові музеї, то він належить до десятки тих, чия колекція, чиї фонди мають настільки важливі твори сучасного художнього скла.
Мистецтво художнього скла є надзвичайно молодим. Мова йде лише про якихось 50 років. Ми, можливо, навіть недооцінюємо ваги творів засновників цього мистецтва. Ейден Ейш з Німеччини чи Ян Зорічак з Франції – це фігури, які вже сьогодні мають світові імена, а через декілька десятиліть будуть цінуватися надзвичайно високо.