Категорія вини у податковому праві України та США: порівняльно-правовий аналіз

що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:
Фінансова (встановлена нормами ПК України);
Адміністративна (встановлена нормами Кодексу України про адмністративні правопорушення);
Кримінальна (встановлена нормами Кримінального кодексу України).
З 01.01.2021 З набранням чинності відповідних змін до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) з 1 січня 2021 року запроваджено концепцію притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень за умови наявності в його діянні вини у випадках, передбачених ПКУ.
На сьогодні у вітчизняному податковому праві передбачено, що вина платника податків встановлюється на підставі зовнішніх ознак його діянь і не потребує з’ясування психічного ставлення особи до вчинюваних дій чи бездіяльності.
Вина як елемент податкового правопорушення в ПКУ розглядається як модель поведінки особи порушника та характеристика її діяльності в конкретних обставинах.

правопорушення у США регулюється податковим законодавством.
На федеральному рівні відповідальність за вчинення податкових правопорушень та податкових злочинів передбачена розділом 26 Зводу законів США, що базується на Законі про внутрішні доходи (Кодекс внутрішніх доходів).
Основною метою правового регулювання податкових відносин у США є встановлення такого механізму впливу, який насамперед забезпечує добровільне дотримання податкового обов’язку.
І хоча держава залишає за собою право в примусовому порядку забезпечувати стягнення податків і зборів, державний примус платника податків можливий лише за допомогою судового примусу через загальний цивільно-правовий порядок притягнення до відповідальності.
Судовий цивільно-правовий порядок розгляду спору забезпечує процесуальну рівність платника податків та податкового органу.
Вважається, що податкові правовідносини за своїм походженням мають майновий характер, внаслідок чого правопорушення в цій сфері завдають державі певних матеріальних збитків.
Під збитками в податкових правовідносинах розуміють втрати, яких зазнає держава, чиє право на отримання доходу у вигляді сплати зобов’язаною особою до бюджету та позабюджетних фондів податків та зборів було порушено. Податковий орган може оскаржити правильність обчислення порушником розмірів податкових санкцій лише у судовому порядку. Податкові санкції не звільняють платника податків від обов’язку сплатити відповідні суми податку.

не містить поняття «вина», проте у п. 112.2 ст. 112 ПКУ йдеться про те, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їхнього дотримання. Вжиті платником податків заходи для дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Тобто можливість дотримання платником податків правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачена відповідальність, однак невжиття достатніх заходів щодо їхнього дотримання, через діяння, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.
Вина як елемент податкового правопорушення розглядається як форма поведінки особи-порушника. Цим розуміння вини у вітчизняному податковому праві кардинально відрізняється від змісту поняття вини як інституту кримінального права. Ключовим для кримінального права є розуміння того, чи усвідомлювала особа характер свого діяння та чи передбачала або могла передбачити його наслідки (що відповідає концепції психологічної або суб’єктивної вини).

належної обачності

розсуд

оцінні поняття

Дискреційні повноваження

КОНТРОЛЮЮЧИЙ ОРГАН

стандарту поведінки «розумної людини»

невжиття заходів із метою досконального з’ясування змісту норм податкового законодавства та не втілення у поведінці