інституційна фінансова інфраструктура та характеристика її складових

Содержание

Слайд 2

1. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ У ОРГАНІЗАЦІЙНІЙ ФІНАНСОВІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ Інституційна

1. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ У ОРГАНІЗАЦІЙНІЙ ФІНАНСОВІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ

Інституційна фінансова

інфраструктура –
це сукупність фінансових інституцій, які функціонують на фінансовому ринку та ринку фінансових послуг, виконуючи функції щодо мобілізації, переміщення та інвестування ресурсів.
У складі інституційної фінансової інфраструктури можна виділити три сегменти:
- Страховий ринок
- Кредитний ринок
- Ринок цінних паперів (фондовий)
Усі вони об'єднані спільним полем діяльності і складають
фінансовий сектор економіки.
Слайд 3

Основне завдання формування інституційної фінансової інфраструктури - створення належних умов для

Основне завдання формування інституційної фінансової інфраструктури - створення належних умов для

забезпечення різноманітних потреб громадян, підприємств і держави у фінансових послугах.
Чисельність суб'єктів цієї інфраструктури регулюється ринковими механізмами, і не може ні обмежуватися, ні штучно формуватися державними органами.
Тут має місце жорстка конкуренція за ресурси та ринки їх інвестування.
Конкуренція підштовхує окремі інституції до надмірно ризикових дій, які можуть у кінцевому підсумку призвести їх до банкрутства, а в окремих випадках і спровокувати фінансову кризу.
Інституційна фінансова інфраструктура це і потужне джерело фінансової енергії, і потенційний генератор криз.
Слайд 4

СУБ'ЄКТИ ІНСТИТУЦІЙНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ Національний банк України Комерційні банки Небанківські кредитні

СУБ'ЄКТИ ІНСТИТУЦІЙНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Національний банк України
Комерційні банки
Небанківські кредитні установи

(так звані "парабанки") – кредитні спілки, ломбарди, лізингові, факторингові компанії, компанії з фінансування будівництва житла
Страхові компанії
Недержавні пенсійні фонди
Інститути спільного інвестування
Компанії з управління активами
Слайд 5

ІНСТИТУТИ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ виступають фінансовими посередниками на ринку цінних паперів, мобілізуючи

ІНСТИТУТИ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

виступають фінансовими посередниками на ринку цінних паперів, мобілізуючи

кошти розрізнених інвесторів та вкладаючи їх в інвестиції.
В Україні можуть створюватися у формі
пайових (відкритих, інтервальних, закритих диверсифікованих і недиверсифікованих, венчурних) та
корпоративних (закритих недиверсифікованих і венчурних) інвестиційних фондів.
Пайовий інвестиційний фонд формується шляхом випуску інвестиційних сертифікатів і являє собою кошти, що належать інвесторам на правах спільної власності. Він створюється кампанією з управління активами і не є юридичною особою.
Корпоративний інвестиційний фонд, навпаки, є юридичною особою у формі відкритого акціонерного товариства. Він формується на основі випуску простих іменних акцій.
Слайд 6

ТИПИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ: Відкриті - у будь-який час на вимогу інвестора

ТИПИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ:

Відкриті - у будь-який час на вимогу інвестора мають

здійснювати викуп цінних паперів, емітованих ними чи компанією з управління активами.
Інтервальні - зобов'язані проводити викуп емітованих цінних паперів протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік.
Закриті - не приймають на себе зобов' язання щодо викупу емітованих цінних паперів до моменту їх ліквідації чи закриття.
З цінних паперів інвестиційних фондів відкритого та інтервального типу дивіденди не нараховуються.
Слайд 7

ВИДИ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає

ВИДИ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким

вимогам
1) сумарна вартість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10 відсотків загального обсягу цінних паперів відповідного випуску цінних паперів такого емітента;
2) сумарна вартість цінних паперів, які становлять активи інституту спільного інвестування в обсязі, що перевищує 5 відсотків загального обсягу випуску цінних паперів, на момент їх придбання не перевищує 40 відсотків вартості чистих активів;
3) не менш як 80 відсотків загальної вартості активів інституту спільного інвестування становлять кошти, в тому числі на банківських депозитних рахунках, ощадні (депозитні) сертифікати, банківські метали, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі.
ІСІ вважається спеціалізованим, якщо він інвестує активи виключно у певні активи.
До спеціалізованих ІСІ належать інвестиційні фонди таких класів:
1) фонди грошового ринку;
2) фонди державних цінних паперів;
3) фонди облігацій;
4) фонди акцій;
5) індексні фонди;
6) фонди банківських металів.
Слайд 8

ІСІ вважається кваліфікаційним, якщо він інвестує активи виключно в один із

ІСІ вважається кваліфікаційним, якщо він інвестує активи виключно в один із

кваліфікаційних класів активів та кошти, а також не має будь-яких вимог до структури активів:
1) об’єднаний клас цінних паперів;
2) клас нерухомості;
3) клас рентних активів;
4) клас кредитних активів;
5) клас біржових товарних активів;
6) інші класи активів, які Комісія може вводити та відносити до кваліфікаційних.
ІСІ, які не відповідають вимогам до диверсифікованого, спеціалізованого або кваліфікаційного інституту спільного інвестування, є недиверсифікованими.
Слайд 9

Відкритими можуть бути тільки диверсифіковані та спеціалізовані ІСІ. Інтервальними можуть бути

Відкритими можуть бути тільки диверсифіковані та спеціалізовані ІСІ.
Інтервальними можуть бути тільки

диверсифіковані, спеціалізовані та кваліфікаційні ІСІ.
Біржовими можуть бути відкриті спеціалізовані інвестиційні фонди класів, 5 і 6 (індексні фонди та фонди банківських металів).
1) цінні папери такого інституту підлягають обов’язковому обігу на фондовій біржі;
2) придбання, продаж або пред’явлення до викупу цінних паперів такого інституту здійснюється учасниками такого інституту чи інвесторами через андеррайтера або андеррайтером за власний рахунок чи за рахунок його клієнтів;
3) андеррайтер цінних паперів такого інституту зобов’язаний підтримувати котирування таких цінних паперів на визначеній проспектом емісії фондовій біржі;
4) оплата цінних паперів такого інституту може здійснюватися у відповідній пропорції активами, визначеними інвестиційною декларацією зазначеного інституту.
Недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення власних цінних паперів серед юридичних та фізичних осіб, є венчурним фондом.
Забороняється змінювати тип та вид ІСІ ,
клас спеціалізованого або кваліфікаційного ІСІ
та належність ІСІ до біржових або венчурних.
Слайд 10

КОМПАНІЇ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ Забезпечують розміщення коштів недержавних пенсійних фондів та

КОМПАНІЇ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ

Забезпечують розміщення коштів недержавних пенсійних фондів та

ІСІ.
Одна компанія може одночасно здійснювати управління активами декількох суб'єктів.
З метою недопущення надмірно ризикових операцій встановлюються відповідні обмеження щодо обсягів та напрямів розміщення активів.
Компанія з управління активами несе майнову відповідальність за збитки, які вона може завдати своїми діями (чи бездіяльністю).
Розмір статутного капіталу компанії з управління активами повинен становити не менш як 7 мільйонів гривень.
Обовʼязково створюється резервний фонд у розмірі, не меншому як 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.
Частка держави в статутному капіталі компанії з управління активами не може перевищувати 10%.
Слайд 11

2. ІНДИКАТОРИ РІВНЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ, ЇХ ВИДИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА Система

2. ІНДИКАТОРИ РІВНЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ, ЇХ ВИДИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА

Система індикаторів

рівня розвитку фінансових інституцій представлена двома рівнями показників:
На першому рівні - екзогенні показники середовища функціонування фінансових інституцій.
Другий рівень індикаторів представлений показниками, що характеризують внутрішній стан фінансового сектору економіки.
Слайд 12

ПОКАЗНИКИ ПЕРШОГО РІВНЯ дозволяють оцінити функціональні взаємозв’язки та структурні особливості інститутів

ПОКАЗНИКИ ПЕРШОГО РІВНЯ

дозволяють оцінити функціональні взаємозв’язки та структурні особливості інститутів

фінансового посередництва. Інформаційною базою для такого аналізу є макроекономічна статистика національних рахунків та платіжного балансу.
Тут виділяють такі групи показників:
показники, що характеризують зв’язки фінансової системи у макросистемі держави ( обсяги випуску і придбання фінансових інструментів; випуск цінних паперів; надання кредитів);
показники платіжного балансу (для аналізу частки фінансових інституцій у «чистому вивозі» капіталу);
рівень монетизації економіки (співвідношенням М2 до ВВП) Нормативне значення цього показника визначено на рівні 30 %.
Слайд 13

Індикатори розвитку фінансового сектору (перший рівень)

Індикатори розвитку фінансового сектору (перший рівень)

Слайд 14

ІНДИКАТОРИ ДРУГОГО РІВНЯ відображають масштаб фінансового сектору: стійкість, ліквідність, платоспроможність фінансових

ІНДИКАТОРИ ДРУГОГО РІВНЯ

відображають масштаб фінансового сектору:
стійкість, ліквідність, платоспроможність фінансових

інститутів;
рівень насиченості фінансовими послугами економіки та території країни;
показники активів і пасивів фінансових інститутів;
рентабельність фінансового сектору.
Слайд 15

Показники, що характеризують рівень концентрації та насиченості фінансовими послугами, характеризують рівень

Показники, що характеризують рівень концентрації та насиченості фінансовими послугами, характеризують рівень

монополізації фінансового сектору та неоднорідність його розвитку у регіонах.
Показник концентрації фінансового сектору (індекс Херфіндаля – Хіршмана) визначається питомою вагою фінансових інститутів з найбільшою часткою активів (депозитів, страхових премій тощо) у загальних активах (депозитів, страхових премій тощо) фінансового сектору.
Розрахунок даного показника здійснюється за окремими видами фінансових інституцій: банківських, страхових, недержавних пенсійних фондів, сектору кредитних спілок тощо.
Слайд 16

Показники, що характеризують стійкість, ліквідність і платоспроможність установ фінансового сектору, належать

Показники, що характеризують стійкість, ліквідність і платоспроможність установ фінансового сектору, належать

до макропруденційних, вони визначаються Міжнародним валютним фондом як показники надійності та стабільності фінансових організацій.
Слайд 17

Індикатори розвитку фінансових інституцій (другий рівень)

Індикатори розвитку фінансових інституцій (другий рівень)

Слайд 18

3. ПОНЯТТЯ ТА ІНДИКАТОРИ ФІСКАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ. Під фіскальною стабільністю ми розуміємо

3. ПОНЯТТЯ ТА ІНДИКАТОРИ ФІСКАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ.

Під фіскальною стабільністю ми розуміємо ситуацію,

при якій уряд спроможний досягти загальних цілей фіскальної політики.
Основними загальними цілями фіскальної політики є:
1) збереження сталих рівнів бюджетного дефіциту та боргу
2) утримання достатньої фіскальної гнучкості для можливості ефективного управління попитом
3) підтримання обґрунтованого і стабільного рівня оподаткування, який не завдасть шкоди економіці
Інколи фіскальна стабільність розглядається з точки зору фіскальної вразливості. Це поняття є протилежним до ідеї фіскальної стабільності і означає ситуацію, коли уряд постає перед ймовірністю бути нездатним досягнути власних цілей у фіскальній сфері. Фіскальна вразливість означала б можливість того, що уряд не досягне вищезазначених цілей.
Слайд 19

Оцінка фіскальної стабільності не повинна ототожнюватись з оцінкою фіскальної сталості. Фіскальна

Оцінка фіскальної стабільності не повинна ототожнюватись з оцінкою фіскальної сталості. Фіскальна

стабільність характеризує здатність уряду обслуговувати його поточні та найближчі зобов’язання, тоді як фіскальна сталість стосується додержання обмежень щодо приведеної вартості дефіциту бюджету (тобто, приведена вартість зобов'язань не повинна перевищувати приведену вартість активів).
Слайд 20

Індикатори фіскальної вразливості, 2000р. запропоновані Hemming and Petri

Індикатори фіскальної вразливості, 2000р. запропоновані Hemming and Petri

Слайд 21

Слайд 22

Слайд 23

ДЛЯ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ФІСКАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ КРАЇНИ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ЦІЛИЙ РЯД МЕТОДИК, ОСНОВНИМИ

ДЛЯ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ФІСКАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ КРАЇНИ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ЦІЛИЙ РЯД МЕТОДИК,

ОСНОВНИМИ З ЯКИХ Є:

оцінка початкової фіскальної позиції, включаючи умовні (потенційні) зобов'язання (оцінка фіскальної вразливості);
циклічно-скорегований баланс;
система завчасного попередження (СЗП);
стрес-тестування;
оцінка здатності фіскальної системи справлятися з шоками;
дизагрегована система аналізу фіскальної політики
індикатори міжгенераційної справедливості
оцінка фіскальної сталості (зосередження на довгострокових ефектах), тощо.

Слайд 24

4. СТІЙКІСТЬ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАБІЛЬНОСТІ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРА ТА ЕКОНОМІКИ

4. СТІЙКІСТЬ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАБІЛЬНОСТІ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРА ТА ЕКОНОМІКИ

В ЦІЛОМУ.

В умовах економічної глобалізації, коли у тій чи іншій частині світу час від часу спалахують валютні, банківські та фінансові кризи, загострюється питання щодо забезпечення у кожній країні стабільного економічного розвитку, який значною мірою залежить від надійності банківського сектору.

Слайд 25

СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Порівняно короткий період функціонування банків, Необхідність

СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Порівняно короткий період функціонування банків,
Необхідність працювати

в умовах підвищеного ризику,
Економічна та політична нестабільність у країні,
Незначні, порівняно з банками провідних ринкових країн, обсяги власного капіталу,
Відсутність достовірних кредитних історій позичальників,
Масові банкрутства банків.
Саме тому ефективне управління і забезпечення власної фінансової стійкості має бути основним стратегічним завданням кожного комерційного банку.
Слайд 26

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ БАНКУ - Стан банку, що визначається його спроможністю виконувати

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ БАНКУ -

Стан банку, що визначається його спроможністю виконувати

свої функції та зобовʼязання в ринковому конкурентному середовищі з мінімальним ризиком і максимальною ефективністю, не зважаючи на негативний вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.
Фінансовий стан банку характеризують такі показники:
Капітал
Активи
Резерви
Прибуток
Склад та структура залучених коштів
Ліквідність
Платоспроможність.
Слайд 27

Вирішення питання забезпечення фінансової стабільності покладена на центральні банки країн світу,

Вирішення питання забезпечення фінансової стабільності покладена на центральні банки країн світу,

а міжнародні валютно-фінансові організації можуть надавати рекомендації з цих питань.
Переважна більшість центробанків країн ОЕСР на сьогодні регулярно на щоквартальній або піврічній основі готують звіти про фінансову стабільність, де вказують основні індикатори фінансової стабільності та надають короткі коментарі визначеним показникам.
Важливим фактом також є те, що деякі центробанки створили внутрішні комітети для забезпечення фінансової стабільності (Центральний банк Німеччини, Банк Англії).
У Національному банку України створено Департамент фінансової стабільності. Він займається аналізом і моніторингом окремих показників фінансової стабільності.
Слайд 28

ОСОБЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ В ЦІЛОМУ ОБУМОВЛЕНО

ОСОБЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ В ЦІЛОМУ ОБУМОВЛЕНО

НИЗКОЮ ПРИЧИН:
По-перше, розвиток страхового сектора в системі фінансових відносин на макрорівні сприяє стабілізації економіки та забезпеченню соціальної стійкості суспільства.
По-друге, страхові компанії суттєво впливають на ринок інвестицій, оскільки є надійним джерелом формування фінансового капіталу.
По-третє, зміцнення фінансової стійкості страхових компаній сприятливо впливає на ринкові відносини на макроекономічному рівні в цілому.
По-четверте, наявність інтересів усіх учасників процесу страхування – держави, страхувальників, кредиторів, управлінського персоналу та ін.
АЛЕ виступати в ролі стабілізатора ринку страхові компанії можуть, лише маючи здатність виконувати свої зобов’язання впродовж усього строку страхування, а також достатній ресурсний потенціал.