Содержание
- 2. План Коротка історична довідка Традиції народного харчування Повсякденна і святкова їжа Обрядова їжа Регіональні традиції харчування
- 3. Коротка історична довідка Українська національна кухня склалася досить пізно, в основному до початку – середини XVIII
- 4. Народне харчування — важливий елемент матеріальної культури. Його склад, якісні характеристики залежать від багатьох чинників. Це
- 5. Українська кухня — національна кулінарія, яка має свою давню історію та славиться різноманітністю, нараховує сотні рецептів:
- 6. Повсякденна й святкова їжа Система харчування українців. Традиційними способами обробки продуктів для приготування їжі були переважно
- 7. Повсякденна й святкова їжа У харчуванні українців використовувалися різноманітні продукти, а також різні способи приготування їжі.
- 8. Основу народного харчування українців становили різні страви з борошна і круп. Це відображало землеробський, головним чином
- 9. Крім хліба, з муки виготовляли чимало інших страв: коржі, перепічки, пампушки, пироги, млинці, оладки та ін.
- 10. Улюблена страва українців — вареники, які на Галичині називалися «пирогами». Тісто для них замішували з пшеничної,
- 11. Українські борщі У традиційному народному харчуванні українців значне місце посідали овочеві страви. Без сумніву, найпопулярнішою стравою
- 12. Що означає сало для українців В українській культурі сало набуло дещо культового значення. Як національна страва,
- 13. Традиційні страви ВЕРГУНИ — просте печиво, нехитрі ласощі, які виготовляли із прісного тіста на яйці й
- 14. Традиційні страви КЛЬОЦКИ (клюски) — страва, що готувалася аналогічно галушкам, але з до-повнювачами. Прісне (як на
- 15. Традиційні страви МОЛОЧНІ СТРАВИ на Україні споживалися щодня, за винятком постів. Найпоширенішою стравою було свіже коров'яче
- 17. Обрядова їжа
- 18. Обрядова їжа
- 19. Обрядова їжа
- 20. Регіональні традиції харчування У гірських районах Карпат робили сир з овечого молока. Для штучного заквашування овечого
- 21. Регіональні традиції харчування Навесні у лісових районах збирали й пили свіжий сік дерев (берези, клена). З
- 22. Піст Піст — дотримання певних обмежень щодо їжі протягом певного періоду часу, форма аскези— дотримання певних
- 23. Піст в християнстві У православному календарі біля 200 днів протягом року — постові. Постами були середасереда
- 24. За харчовими приписами православні пости можна розділити на п’ять категорій: Найсуворіший піст — заборонено будь-яку їжу,
- 26. Скачать презентацию
План
Коротка історична довідка
Традиції народного харчування
Повсякденна і святкова їжа
Обрядова їжа
Регіональні традиції харчування
Пости
План
Коротка історична довідка
Традиції народного харчування
Повсякденна і святкова їжа
Обрядова їжа
Регіональні традиції харчування
Пости
Коротка історична довідка
Українська національна кухня склалася досить пізно, в основному до
Коротка історична довідка
Українська національна кухня склалася досить пізно, в основному до
Народне харчування — важливий елемент матеріальної культури.
Його склад, якісні
Народне харчування — важливий елемент матеріальної культури.
Його склад, якісні
Українська кухня — національна кулінарія, яка має свою давню історію та
Українська кухня — національна кулінарія, яка має свою давню історію та
Традиційне харчування українців пройшло тривалий шлях становлення і розвитку. Деякі способи зберігання продуктів, приготування страв, що дійшли до нас, застосовувалися ще в часи Трипілля, ранніх слов'ян та Київської Русі. Століттями вдосконалювалося, поліпшувалося харчування українців, вбираючи кращий досвід поколінь і сусідніх народів. Унаслідок цього сформувалася оригінальна народна кулінарія з великим асортиментом унікальних страв, смачних та поживних, надзвичайно корисних для організму людини.
Традиції народного харчування
Повсякденна й святкова їжа
Система харчування українців. Традиційними способами обробки продуктів для
Повсякденна й святкова їжа
Система харчування українців. Традиційними способами обробки продуктів для
Повсякденна й святкова їжа
У харчуванні українців використовувалися різноманітні продукти, а
Повсякденна й святкова їжа
У харчуванні українців використовувалися різноманітні продукти, а
Основу народного харчування українців становили різні страви з борошна і круп.
Основу народного харчування українців становили різні страви з борошна і круп.
До випікання хліба господині-українки ставилися з особливою увагою. Невдало випечений хліб, особливо ритуальний (паска, коровай), згідно з повір'ям приносив сім'ї нещастя, біду. Значна увага приділялася чистоті рук і посуду. Неохайних господарок засуджували у народі. Про них говорили: «Видно, що Настя хліб пекла — усі ворота в тісті».
Традиційні страви
Крім хліба, з муки виготовляли чимало інших страв: коржі, перепічки, пампушки,
Крім хліба, з муки виготовляли чимало інших страв: коржі, перепічки, пампушки,
Улюбленою стравою українців були пироги. Пекли їх з того ж тіста, що й хліб, але обов'язково з начинкою. Для начинки використовували картоплю, капусту, горох, квасолю, товчену коноплю, гарбуз, свіжі та сухі фрукти, сир. На Поліссі і в гірських районах Карпат часто вживали ягоди і гриби.
Улюблена страва українців — вареники, які на Галичині називалися «пирогами». Тісто
Улюблена страва українців — вареники, які на Галичині називалися «пирогами». Тісто
Традиційні страви
Українські борщі
У традиційному народному харчуванні українців значне місце посідали овочеві страви.
Українські борщі
У традиційному народному харчуванні українців значне місце посідали овочеві страви.
Борщ буряковий був і залишається однією з найбільш поширених рідких варених овочевих страв. «Борщ та капуста — в хаті не пусто»,— говорить народне прислів'я. Основні його компоненти — буряк і капуста. Водночас використовували чимало й інших продуктів: квасолю, помідори, картоплю, моркву, часник і т. д.
Традиційно борщ готували на буряковому квасі. Його заливали у горшик, розбавляли до смаку водою, варили у печі. Потім у кип'ячену юшку кидали кришений буряк, картоплю, капусту, моркву, інші компоненти. Готову страву заправляли смаженою на олії чи салі цибулею або цибулею і часником, затовченими старим салом. Борщ варили здебільшого без м'яса, а сало клали лише до смаку. їли страву гарячою, приправленою червоним перцем та забіленою сметаною. Під час посту готували борщ з рибою або грибами.
Зелений, або щавлевий, борщ готували навесні, коли з'являлася перша зелень: щавель, лобода, кропива. Варили його на сирівці, добавляли картоплю і засмажували або затовкували звичайним способом. При можливості зелений борщ заправляли круто звареним посіченим яйцем і сметаною.
Другою поширеною рідкою овочевою стравою на Україні був капусняк. Варили його з квашеної капусти та картоплі, іноді добавляли пшоно або іншу крупу. У заможних родинах капусняк готували на м'ясному розсолі. Звичайно його заправляли салом з цибулею.
Що означає сало для українців
В українській культурі сало набуло дещо культового
Що означає сало для українців
В українській культурі сало набуло дещо культового
Сало здавна користувалося в українcькому народі особливою популярністю. Йому віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, таких необхідних для людського організму. І, насамперед, — арахідонову кислоту, яка належить до ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні.
Традиційні страви
ВЕРГУНИ — просте печиво, нехитрі ласощі, які виготовляли із прісного
Традиційні страви
ВЕРГУНИ — просте печиво, нехитрі ласощі, які виготовляли із прісного
ГАЛУШКИ — типова для української кухні страва. Прісне тісто, замішане на воді чи сироватці з яйцем, розкачували качалкою, щоб товщина коржа була 1 — 1,5 см.
ГАРБУЗОВА КАША. Гарбузи вирощували у кожному без винятку селянському господарстві. Печений або варений гарбуз споживали майже цілорічне — завдяки можливості тривалого зберігання.
ДЕРУНИ (драники, драчаники, терчаники) користувалися великою популярністю у народній кухні, особливо у північних районах України.
ДУШЕНИНА. М'ясо (найчастіше свинину) різали на середньої величини шматки, обвалювали в борошні, складали у горщик, заливали окропом, нерідко сироваткою або сметаною, іноді до юшки додавали сирівець, клали сиру цибулю, моркву, спеції, сіль і тушкували до готовності.
ЗРАЗИ — один із різновидів картопляників чи оладків. Найпопулярнішими були картопляні зрази. Січену телятину або дрібно різану свинячу підчеревину замішували з підсмаженою цибулею, сіллю та спеціями, потім додавали добре розтерту варену картоплю, яйце, вимішували до утворення однорідної маси, виробляли невеличкі котлетки і смажили їх на олії чи смальці.
Традиційні страви
КЛЬОЦКИ (клюски) — страва, що готувалася аналогічно галушкам, але з
Традиційні страви
КЛЬОЦКИ (клюски) — страва, що готувалася аналогічно галушкам, але з
КОВБАСА — харчі, які виготовлялися переважно на запас. Після забою кабана тонкі кишки ретельно промивали, вимочували, очищали й начиняли сирим м'ясом, підчеревиною, перетертими з сіллю, часником, перцем. Склавши ковбасу кільцями, її засмажували на сковороді у гарячій печі з обох боків.
КУЛІШ — страва, схожа за способом приготування на крупник, але роблена з пшоняних крупів. Куліш було легко готувати не тільки в домашніх умовах, тому він мав ще одну назву — польова каша. Промите пшоно засипали у казан з киплячою водою, для смаку додавали одну-дві картоплини, сіль, коріння, по можливості зелень.
МАМАЛИҐА — страва з вареного борошна, аналогічна лемішці, але з кукурудзяного борошна, взятого у тих же пропорціях до води.
МЕДІВНИК (медовий пряник, пряник, праник) — солодке печиво.
КРОВ'ЯНКА. Товсті кишки забитих свиней вимивали, вимочували, очищали й начиняли сирою кров'ю, змішаною з недовареною гречаною крупою, сирою дрібно січеною підчеревиною, сіллю і спеціями. Як і ковбасу, кров’янку смажили у печі з обох боків.
Традиційні страви
МОЛОЧНІ СТРАВИ на Україні споживалися щодня, за винятком постів. Найпоширенішою
Традиційні страви
МОЛОЧНІ СТРАВИ на Україні споживалися щодня, за винятком постів. Найпоширенішою
ОЛАДКИ — млинці зі вчиненого тіста. Для їх смаження жирів потребувалося більше, ніж для млинців, тому цю страву з економії готували рідше.
Оладки, млинці й вареники з сиром панували у сиропусний тиждень — на Масляну.
ПАМПУШКИ (пампухи) — невеличкі круглі й пишні булочки, виготовлені з кислого тіста з житньої, пшеничної, гречаної чи пшенично-гречаної муки.
ПЕРЕПІЧКИ — замінники хліба. Робили їх з розчинного тіста тоді, коли не вистачало хліба до нової випічки. Закваску не витримували декілька годин, як годилося при виготовленні хліба, а робили значно швидше.
ШИНКА — один із різновидів м'ясних харчових запасів. Свинячу шинку шпигували часником, обтирали сіллю з перцем і запікали у печі. Їли протягом зимових свят. У районах Прикарпаття та Східної Волині шинку після маринування у соляному розсолі зі спеціями вудили у печах або у коминах. Вуджена шинку зберігалася довго, аж до косовиці й жнив, коли потрібно було особливо калорійне харчування.
ЮШКИ — рідкі страви типу супів, бульйонів. Юшкою називалися м'ясні й рибні відвари, які слугували основою для більшості рідких страв. Юшку також називали такі відвари, вже заправлені картоплею, локшиною чи галушками.
Обрядова їжа
Обрядова їжа
Обрядова їжа
Обрядова їжа
Обрядова їжа
Обрядова їжа
Регіональні традиції харчування
У гірських районах Карпат робили сир з овечого молока.
Регіональні традиції харчування
У гірських районах Карпат робили сир з овечого молока.
Риба та рибні продукти посідали другорядне місце в народній кулінарії українців. Зі свіжої риби варили юшку. її також смажили, тушкували в сметані. Споживали солону рибу («просом») та в'ялену. Значення риби як продукту харчування зростало у дні посту.
Надзвичайно популярними на Україні були кваси та узвари. Кваси готували з житнього хліба, буряка, фруктів та ягід, соків дерев (береза і клен). Значного поширення набув хлібний квас. Його готували з сушеного чорного, переважно житнього хліба, «малаїв», спечених із житніх висівок, а в деяких регіонах — із житнього, ячмінного або вівсяного зерна. Хлібну основу заливали водою, заквашували сушеними дріжджами домашнього приготування або хмелем. Після декількох днів бродіння квас відціджували і ховали у льох. Його пили, як правило, у гарячу пору року, під час польових робіт.
Регіональні традиції харчування
Навесні у лісових районах збирали й пили свіжий сік
Регіональні традиції харчування
Навесні у лісових районах збирали й пили свіжий сік
Досить популярними були фруктові та ягідні узвари. Найчастіше їх варили із сушених груш, слив, вишень, яблук та диких ягід. Вживали узвар щодня і на свято.
Всі напої за способом приготування були національними напоями українського народу. Вони широко побутували серед різних верств українського суспільства.
Піст
Піст — дотримання певних обмежень щодо їжі протягом певного періоду
Піст
Піст — дотримання певних обмежень щодо їжі протягом певного періоду
Походження
Піст має два джерела походження. Як усяка аскеза, піст це випробування людини шляхом утримання від бажаного. Ще одним джерелом є уявлення пов’язані з ритуальною чистотою (нечистотою). Різні продукти вважалися більш чи менш ритуально чистими, або ж принаймні більш чи менш бажаними, тому з релігійною метою є сенс утримуватися певних продуктів.
З релігійної точки зору є два підходи до постів:
піст само цінний сам по собі, оскільки його дотримання йде людині на краще: Бог, встановлюючи пости, краще знає, що треба людині, — це стосується і їжі;
піст не само цінний сам по собі — це лише один зі способів аскези і його дотримання має на меті саме самоконтроль, зосередження на духовному і т.п.
Піст в християнстві
У православному календарі біля 200 днів протягом року —
Піст в християнстві
У православному календарі біля 200 днів протягом року —
Постами були середасереда й п'ятницясереда й п'ятниця в м'ясоїдсереда й п'ятниця в м'ясоїд. За підрахунками, в середньому в українцівсереда й п'ятниця в м'ясоїд. За підрахунками, в середньому в українців виходило 27 пісних тижнівсереда й п'ятниця в м'ясоїд. За підрахунками, в середньому в українців виходило 27 пісних тижнів, або 189 днівсереда й п'ятниця в м'ясоїд. За підрахунками, в середньому в українців виходило 27 пісних тижнів, або 189 днів. Крім того, існували так звані «зарічні пости»середа й п'ятниця в м'ясоїд. За підрахунками, в середньому в українців виходило 27 пісних тижнів, або 189 днів. Крім того, існували так звані «зарічні пости», тобто постування за зарокомсереда й п'ятниця в м'ясоїд. За підрахунками, в середньому в українців виходило 27 пісних тижнів, або 189 днів. Крім того, існували так звані «зарічні пости», тобто постування за зароком, який брали на себе окремі особи для спокутуваннясереда й п'ятниця в м'ясоїд. За підрахунками, в середньому в українців виходило 27 пісних тижнів, або 189 днів. Крім того, існували так звані «зарічні пости», тобто постування за зароком, який брали на себе окремі особи для спокутування гріхівсереда й п'ятниця в м'ясоїд. За підрахунками, в середньому в українців виходило 27 пісних тижнів, або 189 днів. Крім того, існували так звані «зарічні пости», тобто постування за зароком, який брали на себе окремі особи для спокутування гріхів чи у сподіванні майбутніх благ.
Обов'язкові пости тривали в середньому 19 тижнів:
Великий піст — 7 тижнів,
Петрівка (піст) — від 3 до 6 тижнів,
Спасівка (піст) — 2 тижні,
Пилипівка (піст) — 6 тижнів
Постів дотримувалися в Україні не так суворо, як, наприклад, у Росії. У записах В. Кравченка: «Як дуже слаба людинаПостів дотримувалися в Україні не так суворо, як, наприклад, у Росії. У записах В. Кравченка: «Як дуже слаба людина, то хто з рідних піде до батюшки й попросить слабому дозволу їсти, слабий їсть скором, а батюшка за його одмолиться. Малій дитині, яка ссе материнську грудь, теж можна їсти скором: ссати, можна давати коров'яче молокоПостів дотримувалися в Україні не так суворо, як, наприклад, у Росії. У записах В. Кравченка: «Як дуже слаба людина, то хто з рідних піде до батюшки й попросить слабому дозволу їсти, слабий їсть скором, а батюшка за його одмолиться. Малій дитині, яка ссе материнську грудь, теж можна їсти скором: ссати, можна давати коров'яче молоко, масло, все молочне»
За харчовими приписами православні пости можна розділити на п’ять категорій:
Найсуворіший піст
За харчовими приписами православні пости можна розділити на п’ять категорій:
Найсуворіший піст
Сухоїдіння (сухоїдство) — дозволено неварену рослинну їжу без вживання олії, у медицині це близько до поняття про суворе вегетаріанське харчуваннядозволено неварену рослинну їжу без вживання олії, у медицині це близько до поняття про суворе вегетаріанське харчування у формі сироїдіння (сироїдства), але не рівнозначне останньому, бо у дні такого посту їдять хліб.
Вживання вареного — дозволяється вживання рослинної їжі, яку піддавали тепловій кулінарній обробці, проте без олії, цей тип харчування в медицині майже повністю відповідає суворому вегетаріанству.
Вживання вареного з олією — відповідає попередньому, але при цьому допускається використання олії в натуральному вигляді і для приготування їжі з рослинних продуктів.
Вживання риби — рослинна їжа у будь-якій кулінарній обробці доповнюється рибою та рибними продуктами, а також олією.