Содержание
- 2. Згадаємо теорію… Будь-яке значення змінної зберігається у пам’яті. Змінна – це область пам’яті, яка має ім’я
- 3. Пам’ять під глобальні змінні виділяється при запуску функції main і звільняється при завершенні функції main. Пам’ять
- 4. Для того, щоб створити змінну, її потрібно оголосити, вказавши тип даних: тип даних ім’я змінної ;
- 5. x y z Кожна комірка у пам’яті має унікальний номер. Номер комірки пам’яті, де зберігається значення
- 6. Така змінна називається покажчиком. У мові С є можливість оголосити змінну, яка міститиме номер комірки пам’яті,
- 7. Щоб оголосити змінну типу покажчика на деякий тип даних, потрібно перед іменем змінної поставити зірочку: тип
- 8. В одному оголошенні можна вказувати звичайні змінні та змінні-покажчики: short x, *px, y, *py; double d,
- 9. Тому при кожному виклику функції одна й та сама змінна може розміщуватися у різних комірках пам’яті.
- 10. Для визначення адреси змінної у пам’яті застосовується операція «взяття адреси» &: ім’я змінної & int x
- 11. Особливості функції scanf 1) після рядку формату вказуються адреси змінних, в які записуються прочитані з клавіатури
- 12. 2) читання кількох значень: int a, b; double c; long d; scanf("%d %d %lf %ld", &a,
- 13. 3) у рядку формату між специфікаторами форматування можна вказувати роздільники: int a, b; double c; long
- 14. 4) якщо значення, що вводилося не відповідало формату, то у змінну нічого не записується: int x
- 15. Якщо значення змінної некоректно введене, то усі інші змінні прочитані не будуть: int a, b, c,
- 17. Скачать презентацию