Страхування тварин

стихійних лих та нещасних випадків проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварин, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від 1 року.
Зоопаркові тварини віком від 1 року.
Циркові тварини віком від 1 року.
На страхування не приймаються тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошений карантин (крім тварин тих видів, які до даного захворювання несприйнятливі).

введено карантинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження;
— хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування;
— у яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику.
Якщо тварини не перебувають за місцем страхування, страховий захист припиняється.
Страхова сума обов'язкового страхування визначається за балансовою вартістю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

може стати підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), а саме:
вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку;
у добовий термін заявити про загибель тварини спеціалісту ветеринарної служби;
у разі викрадення тварини, знищення або травмування внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи зробити в добовий термін заяву до органів міліції;
письмово в добовий термін заявити про будь-який страховий випадок страховикові.

акт у визначений умовами страхування термін (1—3 дні) у присутності страхувальника або повнолітнього члена його сім’ї та двох свідків. В акті зазначаються вид та вік загиблої тварини, її масть та прикмети, коли загинула (захворіла) тварина, коли і кому про це заявлено, причини та обставини, що призвели до її загибелі (вимушеного забою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збитку й страхового відшкодування.
Для установлення факту та причини загибелі тварини страховик користується: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометеорологічної служби, пожежного нагляду, міліції, суду тощо.

ринкової вартості тварини (страхова оцінка), що склалася в даному регіоні;
при вимушеному забої:
а) щодо великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз — у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м’яса;
б) пушних звірів — у розмірі різниці між ринковою вартістю та вартістю шкурки і придатного до вживання в їжу м’яса. В обох випадках вартість зазначеного м’яса встановлюється на підставі документа організації, котрій продано м’ясо. Якщо спеціалістом ветеринарної служби м’ясо визнане повністю непридатним до їжі, сума збитку визначається так, як за загиблу тварину;
у разі лікування тварини від хвороби або травми — у розмірі вартості лікування, що зазначена в довідці спеціаліста ветеринарної служби.

означає, що в разі знищення (вимушеного забою, викрадення або лікування) тварини страхове відшкодування виплачується страхувальникові в розмірі суми збитку, але не більшому за страхову суму.
Страхуванням охоплена велика рогата худоба, коні, вівці, свині, коти, собаки. Страховики відповідають за збитки, що виникли внаслідок хвороби, викрадення та нещасних випадків. За додаткову страхову премію до обсягу відповідальності страховика можуть бути включені ризики перевезення морським або повітряним транспортом та деякі хірургічні операції. Страхова сума встановлюється в межах ринкової вартості тварин.