Чорні діри

ЖОДНІ, ЯК ЗАВГОДНО ШВИДКІ ЧАСТИНКИ, НЕ МОЖУТЬ ПОКИНУТИ ЙОГО ПОВЕРХНЮ, В ТОМУ ЧИСЛІ СВІТЛО.

року і вперше застосований в публічній лекції «Наш Всесвіт: відоме і невідоме (Our Universe: the Known and Unknown)» 29 грудня 1967 року.Чорна діра утворюється в тому випадку, якщо вибухає величезна яскрава зірка –надгігант розміри якої в сотні разів більші нашого Сонця. Це відбувається, коли у зірки закінчується термоядерное паливо в надрах, і енергія нагріву вже не може протистояти тиску сили тяжіння. Зовнішні шари зірки при такому вибуху відлітають в космос, а ядро, залишок – під дією власної гравітації схлопивается в дуже маленький обсяг,

зорі-супутника перетікає на чорну діру по спіралі. При цьому утворюється акреційний диск, який випромінює в рентгенівському і гамма-діапазонах. Перша чорна діра була відкрита в 1967 в сузір'ї Лебедя. До 2004 р. рентгенівський космічний телескоп RXTE достовірно виявив 15 чорних дір в подвійних зоряних системах в нашій галактиці.Маси гігантських чорних дір визначають по швидкостях зір в ядрах галактик. На 2004 р. таким чином визначені маси центральних чорних дір в 30 галактиках, в тому числі і в нашій.Також чорні діри можуть бути виявлені завдяки явищу гравітаційного лінзування (при проходженні чорної діри між звичайною зорею і спостерігачем, відбувається візуальне збільшення яскравості зорі, оскільки гравітаційне поле чорної діри викривляє світлові промені). Це явище також називають кільцями Ейнштейна.Наймасивніша з відомих чорних дір має масу 6.6 млрд сонячних мас. Вона є центральною чорною діркою у галактиці Мессьє 87. 

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

ЧОРНІ ДІРИ

неї. Якщо віддалений спостерігач кине в бік чорної діри запалений ліхтар, то побачить, як ліхтар буде падати все швидше і швидше, але потім, наближаючись до поверхні Шварцшильда, він почне сповільнюватися, а його світло буде тьмяніти і червоніти (оскільки сповільниться темп коливання всіх його атомів і молекул). З точки зору далекого спостерігача, ліхтар практично зупиниться і стане невидимий, так і не зумівши перетнути поверхню чорної діри. Але якби спостерігач сам стрибнув разом з ліхтарем, то він за короткий час перетнув би поверхню Шварцшильда і впав до центру чорної діри, будучи при цьому, на жаль, розірваний їїпотужними приливними силами.

три періоди:
Початок першого періоду пов'язано з опублікованою в 1784 році роботою Джона Мічелла, в якій було викладено розрахунок маси для недоступного спостереженню об'єкта.
Другий період пов'язаний з розвитком загальної теорії відносності, стаціонарне рішення рівнянь якої було отримано Карлом Шварцшильда в 1915.
Публікація в 1975 роботи Стівена Хокінга, в якій він запропонував ідею про випромінюванні чорних дір, починає третій період. Кордон між другим і третім періодами досить умовна, оскільки не відразу стали ясні всі наслідки відкриття Хокінга, вивчення яких триває досі.

світлових років, має масу 4,31 мільйона мас Сонця.

ДІРИ ПОДІЛЯЮТЬ НА:

Зоряні, що утворились при гравітаційному колапсі досить масивної зірки на кінцквому етапі її еволюції, масою порядку сонячної;
Галактичні, що утворились при колапсі центральної частини галактики або про-галактичного газу, масою в млн. і млрд. мас Сонця;
Проміжні, масою сотні і тисячі мас Сонця;
Квантові. Виникають внаслідок ядерних реакцій.
Андромеда– найближча велика сусідня галактика. В центрі – чорна діра масою 70 млн. Сонць