ДНК. РНК. АТФ

Содержание

Слайд 2

У 1869 році швейцарський біолог Ф. Мішер виділив з клітинних ядер речовину, яку назвав «нуклеїном».

У 1869 році швейцарський біолог Ф. Мішер виділив з клітинних ядер

речовину, яку назвав «нуклеїном».
Слайд 3

Розалінд Франклін. Рентгеноструктурний аналіз будови молекули ДНК.

Розалінд Франклін. Рентгеноструктурний аналіз будови молекули ДНК.

Слайд 4

Про відкриття нуклеїнових кислот, а саме ДНК, її структури, вперше повідомили

Про відкриття нуклеїнових кислот, а саме ДНК, її структури, вперше повідомили

в о 1953 році біофізик Френсіс Крік та біохімік Джеймс Вотсон. Нобелевська премія за це відкриття була вручена Кріку, Вілкінсу, Вотсону.
Слайд 5

Нуклеїнові кислоти Рибонуклеїнова кислота РНК Дезоксирибонуклеїнова кислота ДНК ДНК — один

Нуклеїнові кислоти

Рибонуклеїнова кислота
РНК

Дезоксирибонуклеїнова кислота
ДНК

ДНК — один із двох типів природних нуклеїнових

кислот, який забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку і функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації.
Слайд 6

ДНК — це довга полімерна молекула, що складається з послідовності мономерів

ДНК — це довга полімерна молекула, що складається з послідовності мономерів

— нуклеотидів. Кожний нуклеотид складається з азотистої основи, дезоксирибози і фосфатної групи.


Цитозин

Дезокси- рибоза

Залишок Н3РО4


Аденін

Дезокси- рибоза

Залишок Н3РО4
Тимін

Дезокси- рибоза

Залишок Н3РО4
Гуанін

Дезокси- рибоза

Залишок Н3РО4

Слайд 7

Нуклеотид ДНК має таку будову:

Нуклеотид ДНК має таку будову:



Слайд 8

До складу ДНК входить дві пуринові (гуанін та аденін) та дві

До складу ДНК входить дві пуринові (гуанін та аденін) та дві

піримідинові (цитозин та тимін) азотисті основи:
Слайд 9

Нуклеотиди з'єднуються в ланцюг зв'язками між дезоксирибозою попереднього, та залишком ортофосфатної кислоти наступного нуклеотида:

Нуклеотиди з'єднуються в ланцюг зв'язками між дезоксирибозою попереднього, та залишком ортофосфатної

кислоти наступного нуклеотида:
Слайд 10

Молекула ДНК складається з двох антипаралельних ланцюгів, які утворюють подвійну спіраль.

Молекула ДНК складається з двох антипаралельних ланцюгів, які утворюють подвійну спіраль.

Два ланцюги скріплені водневими зв’язками, що утворюються між азотистими основами, які належать різним ланцюгам.
Слайд 11

З'єднання азотистих основ високоспецифічне: аденін (А) пов'язується тільки з тиміном (Т),

З'єднання азотистих основ високоспецифічне: аденін (А) пов'язується тільки з тиміном (Т),

а гуанін (Г) – тільки з цитозином. Такий принцип з’єднання називається принципом комплементарності.

Правило Чаргаффа: у ДНК будь-якого організму кількість аденінових нуклеотидів (А) дорівнює кількості тимінових (Т), а кількість цитозинових (Ц) кількості гуанінових (Г). Тобто: А=Т; Г=Ц.

Слайд 12

Реплікація ДНК Процес подвоєння молекул ДНК перед поділом клітини називають реплікацією

Реплікація ДНК

Процес подвоєння молекул ДНК перед поділом клітини називають реплікацією ДНК.


Подвійна спіраль ДНК перед поділом розплітається, і кожен окремий ланцюг служить основою (матрицею) для створення другого ланцюга. Синтез здійснюється за принципом комплементарності. У результаті синтезуються дві ідентичні за будовою молекули ДНК. Кожна дочірня молекула містить один ланцюг з матричної молекули і один заново синтезований.
Слайд 13

Слайд 14

Слайд 15

Слайд 16

Слайд 17

Центральна догма молекулярної біології — загальне правило передачі генетичної інформації живих

Центральна догма молекулярної біології — загальне правило передачі генетичної інформації живих організмах, сформульоване Френсісом

Кріком в 1958 році і переформульоване для приведення у відповідність з накопиченими на той час даними в 1970 році. Центральна догма молекулярної біології постулює, що потік інформації в живих організмах може відбуватися між нуклеїновими кислотами та від нуклеїнових кислот до білків, але не може проходити від білків до нуклеїнових кислот.
Слайд 18

Генети́чний код —відповідність між послідовністю нуклеотидів в молекулі ДНК (і-РНК) і

Генети́чний код  —відповідність між послідовністю нуклеотидів в молекулі ДНК (і-РНК) і послідовністю

амінокислот в молекулі білка, яка нею кодується. Ця система правил розташування нуклеотидів в молекулах нуклеїнових кислот (ДНКі РНК) надає всім живим організмам можливість кодування амінокислотної послідовності білків за допомогою послідовності нуклеотидів.
Слайд 19

ВЛАСТИВОСТІ ГЕНЕТИЧНОГО КОДУ Триплетність — три послідовно розміщені нуклеотиди кодують одну

ВЛАСТИВОСТІ ГЕНЕТИЧНОГО КОДУ

Триплетність — три послідовно розміщені нуклеотиди кодують одну з 20

амінокислот, які разом утворюють триплет, або кодон.
Безперервність — кодони не розділяються між собою, тобто інформація зчитується безперервно. Кожний з кодонів не залежить один від одного і під час біосинтезу зчитується повністю.
Дискретність — один і той же нуклеотид не може входити одночасно до складу двох або більш кодонів.
Специфічність — кожний кодон може кодувати лише одну амінокислоту.
Виродженість — одна і та ж амінокислота може кодуватися декількома різними кодонами.
Колінеарність — послідовність кодонів нуклеотидів точно відповідає послідовності амінокислотних залишків у поліпептиді
Наявність термінальних кодонів, або стоп-кодонів, які не здатні кодувати амінокислоти. Вони виконують функцію крапки. Це УАА, УГА,УАГ.
Наявність стартового кодону – він визначає початок гена. Це АУГ.
Універсальність — єдиний генетичний код, є однаковим в організмах різного рівня складності — від вірусів до людини.
Слайд 20

Молекула АТФ складається із залишків нітратної основи (аденіну), вуглеводу (рибози) та

Молекула АТФ складається із залишків нітратної основи (аденіну), вуглеводу (рибози) та

трьох залишків фосфатної кислоти. АТФ - універсальна сполука. У її високоенергетичних (макроергічних) хімічних зв'язках запасається значна кількість енергії.