Поверхневий апарат клітини

Содержание

Слайд 2

Клітина – основна структурна і функціональна одиниця живих організмів (за винятком неклітинних форм життя). Клітини рослин

Клітина – основна структурна і функціональна одиниця живих організмів (за винятком

неклітинних форм життя).

Клітини рослин

Слайд 3

Клітини тварин

Клітини тварин

Слайд 4

Клітини грибів

Клітини грибів

Слайд 5

Клітини бактерій

Клітини бактерій

Слайд 6

Клітина Поверхневий апарат ядро Цитоплазма з органелами ядро Поверхневий апарат цитоплазма

Клітина

Поверхневий апарат

ядро

Цитоплазма з органелами

ядро

Поверхневий апарат

цитоплазма

Слайд 7

Поверхневий апарат клітини Плазматична мембрана (плазмалема) Надмембранні комплекси Підмембранні комплекси відділяє

Поверхневий апарат клітини
Плазматична мембрана (плазмалема)
Надмембранні комплекси
Підмембранні комплекси

відділяє внутрішні клітини від

навколишнього середовища (бар’єрна функція),
забезпечує обмін речовин між середовищем і клітиною (транспортна функція),
забезпечує сприймання клітиною хімічних сигналів з її мікрооточення (рецепторна функція).

Поверхневий апарат виконує три функції, універсальні для всіх різновидів клітин:

Слайд 8

Товщина біологічної мембрани становить в середньому 4-8 нм, вона обмежує внутрішнє

Товщина біологічної мембрани становить в середньому 4-8 нм, вона обмежує внутрішнє

середовище клітини і виконує різноманітні функції:
бар’єрну,
регулює транспорт речовин у клітину та з неї,
сприймає подразники зовнішнього середовища, передає їх у клітину,
бере участь у формуванні захисних реакцій (імунітету),
забезпечує контакти між клітинами багатоклітинних організмів.

Плазматична мембрана

Плазматична мембрана (плазмалема) – найбільш постійна, основна, універсальна для всіх клітин система поверхневого апарату.

Слайд 9

Відповідно до рідинно-мозаїчної моделі, біологічна мембрана складається з двох шарів ліпідів, у які занурені молекули білків.

Відповідно до рідинно-мозаїчної моделі, біологічна мембрана складається з двох шарів ліпідів,

у які занурені молекули білків.
Слайд 10

Ліпіди мембран мають в структурі дві різні частини: неполярний гідрофобний «хвіст»

Ліпіди мембран мають в структурі дві різні частини: неполярний гідрофобний «хвіст»

і полярну гідрофільну «голову». Таку подвійну природу сполук називають амфіфільною.

Гідрофільна частина молекули ліпіду

Гідрофобна частина молекули ліпіду

Слайд 11

Ліпіди мембран утворюють двошарову структуру. Кожен шар складається зі складних ліпідів,

Ліпіди мембран утворюють двошарову структуру.
Кожен шар складається зі складних ліпідів,

розташованих таким чином, що неполярні гідрофобні «хвости» молекул знаходяться в тісному контакті один з одним.
Так само контактують гідрофільні частини молекул.
Слайд 12

Два моношари орієнтуються «хвіст до хвоста» так, що утворена структура подвійного

Два моношари орієнтуються «хвіст до хвоста» так, що утворена структура подвійного

шару має внутрішню неполярну частина і дві полярні поверхні.
Слайд 13

Білки мембран включаються в ліпідний подвійний шар двома способами: пов'язані з

Білки мембран включаються в ліпідний подвійний шар двома способами:

пов'язані з гідрофільною

поверхнею ліпідного бішару – поверхневі (периферичні) мембранні білки
занурені в гідрофобну область бішару – інтегральні (внутрішні) або трансмембранні білки.

Поверхневі мембранні білки

Інтегральні мембранні білки

Слайд 14

Дуже рідко зустрічається рух молекул ліпідів, який направлений перпендикулярно до поверхні

Дуже рідко зустрічається рух молекул ліпідів, який направлений перпендикулярно до поверхні

мембрани. Такий рух молекул називається “фліп-флопом”.

Фосфоліпідний бішар

Інтегральний білок

Гідрофобні “хвости”

Ліпіди мембран при температурі фізичної активності знаходяться в рідкому стані.
Тому в межах свого шару молекули ліпідів рухаються паралельно поверхні мембрани (латеральна дифузія), змінюючи своїх “сусідів” в середньому 106 разів /сек.

Слайд 15

Білки здатні тільки до латеральної дифузії.

Білки здатні тільки до латеральної дифузії.

Слайд 16

Надмембраннні структури Клітинна стінка Клітинна стінка рослин Клітинна стінка грибів Клітинна стінка бактерій Глікокалікс

Надмембраннні структури
Клітинна стінка
Клітинна стінка рослин
Клітинна стінка грибів
Клітинна стінка бактерій
Глікокалікс

Слайд 17

Тонкий поверхневий шар тваринної клітини завтовшки кілька десятків нанометрів, який знаходиться

Тонкий поверхневий шар тваринної клітини завтовшки кілька десятків нанометрів, який знаходиться

над плазматичною мембраною називають глікокаліксом.

Глікокалікс

глікокалікс

Слайд 18

Глікокалікс – складається з глікопротеїнів (сполук білків з вуглеводами) і гліколіпідів

Глікокалікс – складається з глікопротеїнів (сполук білків з вуглеводами) і гліколіпідів

(сполук ліпідів з вуглеводами), приєднаних до плазматичної мембрани.

Глікопротеїни

Гліколіпіди

Слайд 19

Глікокалікс забезпечує: безпосередній зв’язок клітин із зовнішнім середовищем, обмежує доступ до

Глікокалікс забезпечує:
безпосередній зв’язок клітин із зовнішнім середовищем, обмежує доступ до

плазмалеми часток середовища певного розміру,
позаклітинне травлення завдяки наявності у ньому ферментів,
сприйняття подразнень за рахунок клітинних фото-, термо-, хемо- та механорецепторів, які знаходяться в ньому,
зв’язок між клітинами, організуючі їх у тканини.
Слайд 20

Глікокалікс клітин епітелію жаби

Глікокалікс клітин епітелію жаби

Слайд 21

Клітинні стінки Основні функції клітинних стінок: захисна – оберігає клітину від

Клітинні стінки

Основні функції клітинних стінок:
захисна – оберігає клітину від

різних пошкоджень,
опорна – зовнішній “скелет” клітини.

Клітинна стінка (оболонка) складається з основного компоненту – матриксу і фібрілярного комплексу – каркасу, заглибленого в матрикс.

Слайд 22

Клітинна стінка рослин

Клітинна стінка рослин

Слайд 23

плазмалема Пектин, геміцелюлоза зв'язки целюлоза Клітинна оболонка У рослин клітинна оболонка

плазмалема

Пектин, геміцелюлоза

зв'язки

целюлоза

Клітинна оболонка

У рослин клітинна оболонка включає фібрілярний компонент –

зібрані в пучки водонерозчинні волокна полісахариду целюлози та матрикс із полісахаридів – пектину, геміцелюлози.

целюлоза

Слайд 24

Клітинна стінка грибів У грибів клітинна оболонка включає фібрілярний компонент –

Клітинна стінка грибів

У грибів клітинна оболонка включає фібрілярний компонент –

водонерозчинні волокна полісахариду хітину та матрикс із полісахаридів – пектину, геміцелюлози.

плазмалема

хітин

матрикс

Слайд 25

плазмалема хітин аморфна частина матриксу структурна частина матриксу

плазмалема

хітин

аморфна частина матриксу

структурна частина матриксу

Слайд 26

Клітинна стінка бактерій У прокаріот клітинна оболонка включає фібрілярний компонент –

Клітинна стінка бактерій

У прокаріот клітинна оболонка включає фібрілярний компонент –

водонерозчинні структури вуглеводно-білкового комплексу муреїну та матрикс із ліпополісахаридів, білків тощо.
Частина бактерій крім плазматичної мембрани має додаткову зовнішню мембрану і слизову капсулу.

плазмалема

слизова капсула

муреїновий шар

зовнішня мембрана

Слайд 27

муреїновий шар

муреїновий шар

Слайд 28

Підмембранні комплекси

Підмембранні комплекси

Слайд 29

Підмебранна (субмембранна) система складається з актинових філаментів (мікрониток), кератинових філаментів і

Підмебранна (субмембранна) система складається з актинових філаментів (мікрониток), кератинових філаментів і

мікротрубочок.
Функція субмембранного шару:
підтримка форми клітини, її пружності, видозміна клітинної поверхні,
пов'язує клітинну поверхню з компонентами цитоплазми, підтримує їх впорядковане розташування.

актинові мікронитки

мікротрубочки

Слайд 30

Слайд 31

Міжклітинні контакти — з’єднання, що встановлюються між сусідніми клітинами у складі

Міжклітинні контакти — з’єднання, що встановлюються між сусідніми клітинами у складі

тканин та органів багатоклітинних організмів.

Плазматична мембрана 1 клітини

Плазматична мембрана 2 клітини

Міжклітинна речовина

Міжклітинні контакти

Слайд 32

І. Просте неспеціалізоване міжклітинне з’єднання — це контакт плазмалем клітини на

І. Просте неспеціалізоване міжклітинне з’єднання — це контакт плазмалем клітини на

відстані 10-20 нм, при якому взаємодіють шари глікокаліксу обох клітин.
Слайд 33

ІІ. Складні контакти, у свою чергу, можуть бути: щільними замикальними (ізолюючими) заякоряючими (зчеплювальними) комунікаційними

ІІ. Складні контакти, у свою чергу, можуть бути:

щільними замикальними (ізолюючими)


заякоряючими (зчеплювальними)
комунікаційними
Слайд 34

1. Щільний замикаючий контакт характерний для клітин епітеліальної вистілки травного тракту

1. Щільний замикаючий контакт характерний для клітин епітеліальної вистілки травного тракту

і епітелію залоз.

При формуванні щільного контакту зовнішні шари мембран на окремих ділянках максимально зближуються, внаслідок чого стають непроникними для макромолекул та іонів.

Слайд 35

До цих міжклітинних з’єднань належать зчеплювальні стрічки, фокальні контакти та бляшки

До цих міжклітинних з’єднань належать зчеплювальні стрічки, фокальні контакти та бляшки

зчеплення, які пов’язуються з актиновими мікрофіламентами всередині клітини, а також десмосоми та напівдесмосоми, які з’єднуються з іншими елементами цитоскелета — проміжними філаментами.

2. Заякоряючі, або зчеплювальні контакти утворюються за участю фібрилярних елементів цитоскелета.

Слайд 36

Зміцнення контакту між клітинами досягається шляхом формування десмосом — утворень цитоплазми

Зміцнення контакту між клітинами досягається шляхом формування десмосом — утворень цитоплазми

двох сусідніх клітин, кожна з яких формує товсту пластинку прикріплення діаметром до 0,5 мкм.

Між пластинками знаходиться міжклітинна щілина шириною 25–30 нм, заповнена електронно-щільною речовиною, утвореною молекулами інтегральних глікопротеїнів — десмоглеїнів.

Слайд 37

З боку гіалоплазми в зоні десмосоми розташовується електронно-щільний шар білка —

З боку гіалоплазми в зоні десмосоми розташовується електронно-щільний шар білка —

десмоплакіну, в який вплітаються проміжні елементи цитоскелета.
Слайд 38

3. Комунікаційні, чи щілинні, міжклітинні контакти є функціональними зв’язками між клітинами.

3. Комунікаційні, чи щілинні, міжклітинні контакти є функціональними зв’язками між клітинами.


Через щілинні з’єднання клітини здійснюється прямий обмін хімічними речовинами між клітинами. До них належать нексуси та різні групи синапсів.
Слайд 39

Нексус — це спеціалізований клітинний контакт, який відзначається безпосереднім хімічним зв’язком

Нексус — це спеціалізований клітинний контакт, який відзначається безпосереднім хімічним зв’язком

між цитоплазмами клітин, коли плазмалеми сусідніх клітин зближені до відстані 2-3 нм і пронизані особливими часточками — конексонами, кожна з яких складається з 6 субодиниць із циліндричним каналом по центру.

У складі різних щілинних контактів нараховується від кількох одиниць до декількох тисяч конексонів

Слайд 40

Через конексони утворюються наскрізні канали, які сполучають між собою внутрішні середовища контактуючих клітин.

Через конексони утворюються наскрізні канали, які сполучають між собою внутрішні середовища

контактуючих клітин.
Слайд 41

ІІІ. Рослинні клітини не ізольовані одна від одної повністю. При детальному

ІІІ. Рослинні клітини не ізольовані одна від одної повністю. При детальному

вивченні з’ясовано, що в оболонці клітини завжди спостерігаються місця не потовщені, так звані порові канали, через які клітини сполучаються між собою.

Через ці пори проходять з клітини в клітину протоплазма у вигляді найтонших ниток, які називаються плазмодесмами. Через пори за допомогою плазмодесм відбувається обмін речовин між сусідніми клітинами.