Філософські школи Стародавнього Китаю

Июль 29, 2022

Главная
Философия
Філософські школи Стародавнього Китаю

Содержание

2. Китай - одна з перших держав, де спостерігається становлення філософської думки
3. Головні проблеми філософії Китаю: Морально-релігійне самовдосконалення людини Невтручання (пасивне умоспоглядання), переможне (невмотивоване) недіяння Питання управління країною
4. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФІЛОСОФІЇ: Конфуціанство Даосизм Легізм Моізм Школа «Інь-Ян» Школа імен («Мин-цзя»)
5. КОНФУЦІАНСТВО Конфуціанство - давньокитайська філософська школа, а пізніше найвпливовіша разом з даосизмом і буддизмом релігійно-філософська течія
6. П'ять конфуціанських чеснот (п'ять сакральних ієрогліфів) Ієрогліф «Жень": людяність. Слідування «Жень» означає керуватися любов'ю, милосердям, гуманністю
7. ДАОСИЗМ Даосизм — одна з провідних релігійно-філософських течій Китаю, виник одночасно з конфуціанством. Засновником його вважають
8. Дао - це китайське філософсько-релігійне поняття «вищого розуму», тобто якоїсь всемогутньої і незбагненної божественної сили, завдяки
9. ФАЦЗЯ (ШКОЛА ЛЕГІСТІВ) Легізм (Фацзя) - це вчення, яке ототожнює право і закон (позитивне право). Стрижнева
10. МОЇЗМ Моїзм — філософське вчення, яке проповідувало загальну любов як неодмінну умову подолання суперечностей між людьми.
11. Це філософський напрям, одна з основних стародавньокитайських філософських шкіл. Предметом вивчення є зв'язки "імен" (мін) з
12. ШКОЛА ІНЬ-ЯН Інь-Ян - одна з найстародавніших філософських доктрин Китаю, яка належала натурфілософській школі - прибічникам
13. ПІДІБ'ЄМО ПІДСУМКИ У більшості філософських шкіл переважала практична філософія, яка була тісно пов’язана з проблемами життєйської
15. Скачать презентацию

Слайд 2

Китай - одна з перших держав, де спостерігається становлення філософської думки

Слайд 3

Головні проблеми філософії Китаю:
Морально-релігійне самовдосконалення людини
Невтручання (пасивне умоспоглядання), переможне (невмотивоване) недіяння
Питання управління країною
Відносини між

різними групами в суспільсті

Слайд 4

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФІЛОСОФІЇ:
Конфуціанство
Даосизм
Легізм
Моізм
Школа «Інь-Ян»
Школа імен («Мин-цзя»)

Слайд 5

КОНФУЦІАНСТВО
Конфуціанство - давньокитайська філософська школа, а пізніше найвпливовіша разом з даосизмом

і буддизмом релігійно-філософська течія Китаю.
Заснував ЇЇ відомий вчений, філософ, релігійний реформатор Конфуцій. Із зростанням авторитету конфуціанства відбувався і процес канонізації особи Конфуція.
Це було вчення про Небо, духів і душі предків з відповідною системою релігійного культу. Національний менталітет китайців, їх любов до порядку зумовили чітке впорядкування і релігійного культу. Але їх релігія ввібрала в себе у застиглому вигляді дуже давні вірування, не мала духовенства, священних писань і богослов'я. Головними були зовнішні дії, зумовлені звичаями.
Центральним принципом моралі Конфуція є гуманність, яка й становить основу доброчесності. Бути "гуманним" означає любити не стільки себе, скільки інших, на несправедливість відповідати справедливістю, за добро платити добром. Бути гуманним - означає вміти вчасно пожертвувати своїми інтересами.
Філософія Конфуція - це яскраве відбиття тенденції до стабілізації в людських відносинах. Ця стабілізація досягається за рахунок ієрархії в пануванні і підкоренні, що здійснюється із вічного плину законів неба.

Слайд 6

П'ять конфуціанських чеснот (п'ять сакральних ієрогліфів)
Ієрогліф «Жень": людяність. Слідування «Жень» означає керуватися

любов'ю, милосердям, гуманністю і співчуттям до людей. Це те, що відрізняє людину від тварини, протистоїть тваринам якостям дикості, підлості і жорстокості. Символом «Жень» є Дерево.
Ієрогліф «І»: справедливість. Принцип «І» заснований на взаємності, так треба поважати батьків в подяку за те, що вони тебе виростили. Врівноважує якість «Жень» (тобто любов і милосердя без справедливості може призвести, наприклад, до розбещеності, нахабності, і т.д.). І передає шляхетному чоловікові необхідну жорсткість і строгість. Як кажуть: «Добро має бути з кулаками», «І» якраз є тими кулаками. Символом «І» є метал.
Ієрогліф «Чжи»: Здоровий глузд, мудрість, розсудливість, вміння прораховувати наслідки своїх вчинків, подивитися на них з боку. Врівноважує якість «І», попереджаючи впертість і тупість. («Краще з мудрим загубити ніж з дурнем знайти»). Символом «Чжи» є вода.
Ієрогліф «Лі»: ритуал, одна з ключових конфуціанських чеснот. «Лі» - це вміння дотримуватися необхідних церемоній, обряди, а також повагу. Мабуть на цьому треба зупинитися докладніше.

Слайд 7

ДАОСИЗМ
Даосизм — одна з провідних релігійно-філософських течій Китаю, виник одночасно з

конфуціанством. Засновником його вважають давньокитайського філософа Лао-цзи, відомості про якого дійшли до наших днів з легенд.
Провідна ідея даосизму полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина окремо підкоряються не Небу, а всезагальному закону — дао, який вносить порядок в хаос речей. Дао має об'єктивний характер. Порушення його спричиняє ненормальний стан. Особливо це позначається на житті суспільства, коли нерозумний правитель забуває про Дао.
Дао — не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону.
Даосизм тривалий час виступав лише як філософські концепції. Ідея Дао більш-менш точно відображала всезагальний зв'язок явищ і предметів об'єктивного світу, наблизилась до розуміння причинності, до визнання об'єктивності закономірностей світу. Але Дао тлумачили і як духовну першооснову речей. Тому філософію даосизму не можна цілком віднести ні до матеріалізму, ні до ідеалізму.
Даосизм активно взаємодіяв з примітивними народними віруваннями, їх магічною практикою, обрядами ворожінь і заклинань, надавав своєму релігійному культові практичного характеру, що стимулювало його перетворення з філософського вчення на релігійне.

Слайд 8

Дао - це китайське філософсько-релігійне поняття «вищого розуму», тобто якоїсь всемогутньої і незбагненної

божественної сили, завдяки якій існує весь цей світ. Лао-цзи вважав, що Дао є постійне Дао, суть якого не можна виразити в словах. Воно не має виду, не видає звуків, не володіє формою, і "дивишся на нього, але не бачиш, слухаєш його, але не чуєш, ловиш його, але не можеш зловити" ("Дао-де цзін, чжан 14). Одним словом, Дао - це "порожнеча" або "небуття" (ші)

Слайд 9

ФАЦЗЯ (ШКОЛА ЛЕГІСТІВ)
Легізм (Фацзя) - це вчення, яке ототожнює право і закон

(позитивне право).
Стрижнева ідея «фацзя» — беззастережне панування «сильної держави» над «слабким народом».
Легісти наполягали на тому, щоб управління спиралося на постійно діючі закони, які правитель добре знає, а підлеглі повинні беззаперечно виконувати. Суд вершили адміністратори, поєднуючи його з адміністративними турботами. Вони проповідували ідею непотрібності і неможливість існування людей поза рамками найжорстокіших покарань, виходили з обов'язковості превентивних заходів і колективної відповідальності, що забезпечують "хороше управління", відмовлялися визнавати наявність будь-якого зв'язку між мірою покарання і тяжкістю скоєного злочину. Жорстоко карати, на їхню думку, слід було навіть за найменше порушення наказів государя.
Лісисті вважали за необхідне систематично оновлювати чиновництво і призначати на посади за заслуги. Усередині чиновництва повинна існувати жорстка ієрархія і діяти єдиний порядок присвоєння рангів знатності, нагород і заохочення.

Слайд 10

МОЇЗМ
Моїзм — філософське вчення, яке проповідувало загальну любов як неодмінну умову

подолання суперечностей між людьми.
Засновником моїзму був Мо-цзи. Він, як і конфуціанці, визнавав волю неба, однак лише на словах. Насправді, волю неба Мо-цзи вважав способом захисту сформульованих ним положень.
Мо-цзи стверджував, що зло конкретне, як і його носії — багатії, ті, хто має владу. Сповідуванні конфуціанцями принцип гуманності (жень) і принцип церемонії (лі) не звільняють людей від зла, оскільки вони закріплюють нерівність і несправедливість. Головне, за його переконаннями, дотримання принципу всезагальної любові, який допомагає перебороти суперечність "ми — вони"
Моїзм першим порушив питання про критерії розрізнення добра і зла, істини і хиби, обґрунтував концепцію історичного розвитку суспільства на моральних засадах.

Слайд 11

Це філософський напрям, одна з основних стародавньокитайських філософських шкіл. Предметом вивчення є зв'язки "імен" (мін) з "реаліями" (ши), співвідношення між поняттями та речами.
До школи імен входили логіки,

які полюбляли зазвичай парадоксальні ідеї та спори про опосередковані, абстрактні речі. Вони зосереджували свою увагу на словах, «іменах», у протилежність від реальних предметів.
В історико-філософській літературі школу також називають школою софістів, школою номіналістів, школою діалектиків. Вважається, що поряд зі школою моістов (моизм) і конфуцианцем Сюнь Куаном (Сюнь-цзи) школа брала активну участь у формуванні зачатків логіки в китайській думці.
Єдиним джерелом знань Мін-цзя вважали поняття.

МІН-ЦЗЯ (ШКОЛА ІМЕН)

Слайд 12

ШКОЛА ІНЬ-ЯН
Інь-Ян - одна з найстародавніших філософських доктрин Китаю, яка належала натурфілософській

школі - прибічникам учення про Інь і Ян. У давньокитайській філософії Інь-Ян завжди зображують разом. Ці елементи один без одного втрачають своє значення. Кожен із них має логічний зв’язок один з одним, що передається крапкою протилежного кольору на тлі елементів знаку.
У дофілософські часи Інь та Ян уособлювали відповідно світло та тінь, упертість і податливість, чоловіче та жіноче начала.
Центральна концепція Інь-ян - універсальність дуалізму сил Інь-Ян і циклічність взаємодій породжених ними П'яти Елементів: Металу, Дерева, Води, Вогню і Землі. У цій концепції розглядалося весь розвиток Світу: «Це мистецтво виникає з обігу п'яти сил [п'яти елементів], і якщо його розширити до самих далеких меж, не буде нічого, чого б воно не досягло».
Ідеї школи Інь-Ян лягли в основу традиційної духовної культури і науки Стародавнього Китаю.

Слайд 13

ПІДІБ'ЄМО ПІДСУМКИ
У більшості філософських шкіл переважала практична філософія, яка була тісно пов’язана

з проблемами життєйської мудрості, моралі, пізнання природи і соціальним управлінням. Хоча ця філософія була мало системна і в ній проявився слабкий зв’язок навіть з тими науками, які існували тоді в Китаї, однак за формою і методами постановки проблем ця філософія є широкомасштабним явищем.
Філософія Стародавнього Китаю не зробила скільки-небудь серйозного впливу на розвиток філософії в Європі. Однак вона мала великий вплив на сусідні з Китаєм країни.

Філософські школи Стародавнього Китаю

Содержание

Китай - одна з перших держав, де спостерігається становлення філософської думки

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФІЛОСОФІЇ:КонфуціанствоДаосизмЛегізмМоізмШкола «Інь-Ян»Школа імен («Мин-цзя»)

КОНФУЦІАНСТВОКонфуціанство - давньокитайська філософська шко­ла, а пізніше найвпливовіша разом з даосизмом

П'ять конфуціанських чеснот (п'ять сакральних ієрогліфів)Ієрогліф «Жень": людяність. Слідування «Жень» означає керуватися

ДАОСИЗМДаосизм — одна з провідних релігійно-філософських течій Китаю, виник одночасно з

Дао - це китайське філософсько-релігійне поняття «вищого розуму», тобто якоїсь всемогутньої і незбагненної

ФАЦЗЯ (ШКОЛА ЛЕГІСТІВ)Легізм (Фацзя) - це вчення, яке ототожнює право і закон

МОЇЗММоїзм — філософське вчення, яке проповідувало загальну любов як неодмінну умову

ШКОЛА ІНЬ-ЯНІнь-Ян - одна з найстародавніших філософських доктрин Китаю, яка належала натурфілософській

ПІДІБ'ЄМО ПІДСУМКИУ більшості філософських шкіл переважала практична філософія, яка була тісно пов’язана

Похожие презентации