основи термодинаміки Термодинаміка — теорія теплових процесів, у яких не враховується молекулярна будова, а теплові явища оп

тіла та потенціальної енергії їх взаємодії. .

Практика і наукові дослідження переконують, що зміна внутрішньої енергії може відбуватись в результаті виконання роботи або внаслідок теплопередачі

моделі) дорівнює нулю, то внутрішня енергія ідеального газу дорівнює сумі кінетичних енергій молекул

Зміна внутрішньої енергії

тіла або тілами, що перебувають у безпосередньому контакті.

Конвекція — перенесення енергії потоками рідин або газів.

Випромінювання — перенесення енергії електромагнітними хвилями

кількістю теплоти Q. ∆U = Q .

Формули для розрахунку кількості теплоти при:
нагріванні і охолодженні тіл: Q = cm(t2 –t1) Q = ст(Т2 –T1) .
плавленні і твердненні речовин: Q = ±λ т.
пароутворенні і конденсації: Q= ±Lт.
згорянні речовини: Q = qm.

тіл тощо): ∆ U = А , А = Fscosa .

Механічна робота

Робота в термодинаміці

= ∆L = L2-L1.
Отже,
Аг= pS∆L = р∆V = Р(V1-V2)
2) при ізохорному процесі: А=0.
3) довільний процес розширення газу можна зобразити як сукупність послідовних ізобарних та ізохорних процесів.
А г= Sкрив.трап.

Робота чисельно рівна площі під графіком.

+ А або Q = ∆U+A’ , бо А'= -А.

Зміна внутрішньої енергії ∆ U системи дорівнює сумі роботи А, виконаної над системою зовнішніми силами, і наданої їй кількості теплоти Q. ∆ U = Q + А
Кількість теплоти Q, що надана системі, йде на збільшення її внутрішньої енергії ∆ U і виконання системою роботи А' проти зовнішніх сил. Q = ∆U+A’

або теплоізольована, або процес дуже швидкий).

Приклади: стиск повітря в дизельному двигуні, розширення пари шампанського вина при вильоті корка, розширення нагрітого повітря при підніманні у верхні шари атмосфери.

система, в механічну роботу неможливий. Численні досліди показують, що частина енергії розсіюється, тобто частина кількості теплоти передається від більш нагрітого тіла (нагрівника) до менш нагрітого.
Отже, неможливий процес, єдиним результатом якого було б перетворення всієї теплоти, одержаної від нагрівника, в еквівалентну їй роботу. (Формулювання IIзакону термодинаміки за М. Планком).

Неможливо побудувати такий двигун, робоче тіло якого, здійснюючи періодичний процес, виконувало б роботу за рахунок охолодження певного джерела теплоти (наприклад, води в океані, земної кори тощо).
Теплові процеси необоротні. Теплота не може переходити сама по собі від тіла менш нагрітого до тіла більш нагрітого. (Формулювання II закону термодинаміки за К. Клаузіусом).

машина, що перетворює внутрішню (теплову)
енергію палива у механічну.
Енергія, що виділяється у нагрівнику
(за рахунок хімічної реакції, ядерного розпаду тощо), передається робочому тілу, (газу), яке, розширюючись, виконує механічну роботу. Для того, щоб двигун працював циклічно, газ стискається, віддаючи теплоту холодильнику (навколишньому середовищу).
Процеси, в результаті яких газ повертається у вихідний стан, називаються круговими або циклічними.

речовини.
Способи підвищення ККД: а) збільшити Т1 зменшити Т2
б) збільшити тиск робочого тіла.
в) добитись повнішого згоряння палива;
г) зменшити тертя.
3. ККД < 1. Якщо Т1 = Т2 — двигун не працює.