Мій рідний край - перлина Харківщини

території сучасного міста з'явилися ще у глибоку давнину. Тут проживали хазари, скіфи, сармати, готи, гуни, алани, печеніги, половці. До наших днів збереглися свідчення їхнього перебування – кургани та половецькі "кам'яні баби".  Перша письмова згадка про місто датується 1571 роком. Однак офіційною датою заснування Ізюма вважається 1681 рік – саме тоді на території сучасного міста облаштувалася група переселенців під керівництвом козацького полковника Григорія Донця-Захаржевського.

думки. Деякі з них вважають, що назва і міста, і шляху походить від крихітної річки Ізюмець, притоки Сіверського Дінця. Адже саме на берегах цієї нічим не примітної річки з'явилися перші поселення за назвою схожі із сучасним містом: Ізюмська сторожка, Ізюмський козачий окоп.
Інші спеціалісти стверджують, що своєю назвою місто завдячує татарському слову "Гузун", тобто "переправа". Історичні джерела підтверджують існування переправи в районі гори Кременець і саме цей брід використовували татари для набігів на околиці сусідніх земель.

Кременець. З цієї висоти відкривається вражаючий краєвид не лише на місто, але й на закрут Сіверського Дінця та гребні Ізюмського шляху. Сама ж гора, заввишки 218 м і завдовжки по гребеню близько 4 км, є геологічною пам'яткою природи.
Ближче до вершини гори стовбичать так звані "кам'яні баби", хоча більшість скульптур, все-таки, чоловічої статі. Ці скульптури половецьких баб, зібрані з усієї території Ізюмщини, датовані XII століттям. Минають сторіччя, а вони стоянь непорушно, наче час дійсно не має на них жодного впливу. Серед місцевого населення навіть існує легенда, що степові племена, які мешкали в цій частині сучасної України, вклонялися богу-сонцю, але одного разу прогнівали його і бог перетворив їх на каміння.

з найважливіших ринків із продажу худоби, вовни та зерна. У 1910 році тут відкрили залізницю, яка сполучила Харківщину з Донбасом. У повоєнні роки місто стає одним із центрів приладобудування.
Гуляючи вуличками Ізюма, варто звернути увагу на три храми міста. Після спуску з гори Кременець першою такою спорудою буде Свято-Преображенський собор на вулиці Старопоштовій, 12. Це одна з найстаріших кам'яних будівель Слобожанщини: храм зведений наприкінці XVII століття коштами полковників Донця-Захаржевського та Шидловськго. Собор виконаний у стилі козацького бароко. За радянської влади старовинна споруда зазнала значних руйнувань, але потім була відновна майже у первісному вигляді.

архітектури – Хрестовоздвиженську церкву, побудовану в 1821 році. Відома вона тим, що настінний розпис всередині церкви виконаний художниками школи Віктора Васнєцова, який особисто розписував Володимирський собор у Києві.
Існує навіть припущення, що зображення архангела Гавриїла в ізюмській церкві виконав сам Васнєцов, але це лише припущення. 

одної цікавинки міста – Вознесенського собору, який розташований по вулиці Московській, 30.  На Харківщині ця культова споруда відома насамперед розташованою поруч криницею із цілющою водою. Кириченкова криниця – це джерело, температура води в якому в усі пори року не перевищує 10 градусів. За легендою жив тут колись козак на прізвище Кириченко, котрий служив у Ізюмському полку. В нього народилася сліпа донька, і зневірений батько молитовно звернувся по допомогу до Богородиці, яка вказала йому, де викопати криницю. Вода з цього джерела і вилікувала доньку козака Кириченка.