Регіональна політика та політика зближення ЄС

або таку територіальну єдність, де є спадкоємність і населення якої поділяє спільні цінності та намагається зберегти і розвивати свою самобутність задля стимулювання культурного, економічного та соціального прогресу (Статут Комітету регіонів, 1994)
розподіл територіальних повноважень між центральним урядом і місцевими органи влади (Статут Асамблеї європейських регіонів, 2015)
територіальна одиниця, безпосередньо підпорядкована центральному рівню влади країни і така, що має виборний орган (Конференції регіонів Європи)
Чинники реформування політики регіонального розвитку: наявність регіональних асиметрій розвитку, різноманітні соціально-економічні, інституційні, інноваційні особливості та проблеми розвитку, які вирішуються шляхом узгодження стратегії регіонального розвитку у межах ЄС

тому числі ВВП на особу);
DI (Disposable income of households) –
доходи, що отримують домогосподарства;
GERD (Gross domestic expenditure on R&D) –
ВВП, що спрямовується на R&D (у тому числі
на науку та інновації)

Соціальні:
ER (Employment rate) - рівень зайнятості;
UER (Unemployment rate) - рівень безробіття;
TE (Persons aged 30– 34 with tertiary education attainment) –
кількість осіб у віці 30–34 роки, що мають неповну освіту

Регіональні (територіальні):
DM (Density of motorway) — щільність доріг;
DR (Density of railway) — щільність залізниць

socio-economic regions = 98
 NUTS 2: basic regions for the application of regional policies = 276 (276-4)
 NUTS 3: small regions for specific diagnoses = 1342

(вище, ніж у середньому по ЄС), і підвищену залежність господарства від промисловості (потенційно кризової галузі господарства). У них відбувається реальне падіння зайнятості в промисловості в цілому або дуже різке – в окремих галузях. Це РУР, Саар, Ельзас та Лотарингія, інші старі промислові райони ЄС з виснаженими природними ресурсами і застарілими галузями господарства.
Слаборозвинені райони розташовані переважно по південній і західній периферії ЄС. У них проживає близько 27% його населення, а по площі вони значно перевищують всі інші типи проблемних районів. До них відносилася цілком уся територія Греції, Ірландії і Португалії, велика частина Іспанії (за винятком столичного регіону), Південь Італії і Східні землі Німеччини.
До сільськогосподарських депресивних районів відносяться території з високою питомою вагою в зайнятості в АПК, низьким рівнем доходів у зазначеній галузі й відставанням у соціально-економічному розвитку. Враховувався і ряд інших факторів – депопуляція, периферійність положення в країні, розмір господарств, вікова структура робочої сили і т.д.
У рамках регіональної політики їм призначається 4% коштів структурних фондів ЄС. До них належать південь Франції, Іспанія, Греція, регіони країн східної Європи.
Стимулювання розвитку районів з надзвичайно низькою щільністю населення, тобто переважно північних територій Швеції та Фінляндії, почалося зі вступом цих країн у ЄС. За 1994–1999 рр. їм надійшло лише 0,5% структурних фондів. Їхня частка в населенні ЄС складає всього 0,4%. Але існування таких територій – важлива регіональна проблема (і не стільки з економічної, скількох із соціально-політичної точки зору). При їх виділенні використовувалися великі територіальні одиниці. Ці райони, зазвичай, слаборозвинені, але на тлі «неісторичного» відставання, а слабкої заселеності.

Treaty of Rome.
1958 — Creation of the European Social Fund (ESF).
1975 — Creation of the European Regional Development Fund (ERDF).
1986 — Legal basis for regional policy established in the Single European Act.
1988 — To adapt to the arrival of Greece (1981) and Spain and Portugal (1986), the Structural Funds are integrated into an overarching cohesion policy. Budget: ECU 64 billion.
1993 — The Maastricht Treaty introduces the Cohesion Fund, the Committee of the Regions and the principle of subsidiarity (whereby decision-making must always be made at the least centralised/most local level able to address the matter appropriately).
1994–99 — Doubling of the resources for regional funds, now equal to a third of the EU budget.
1995 — Special objective added to support the sparsely populated regions of Finland and Sweden. Overall budget: ECU 168 billion.
2000–04 — Pre-accession instruments make funding and know-how available to countries engaged in the process of joining the EU.
2004 — Ten new countries join the EU (increasing its population by 20 %, but its GDP by only 5 %). Budget: €213 billion for the 15 existing members; €22 billion for the new member countries (2004– 06).
2007–13 — Budget: €347 billion (of which 25 % is earmarked for research and innovation and 30 % for environmental infrastructure and measures to combat climate change).
2014–20 — Budget: €351.8 billion, with a particular focus on four key investment priorities: research and innovation, the digital agenda, support for SMEs and the low-carbon economy. Around €100 billion will be dedicated to these sectors, of which €26.7 billion will support the shift to a low-carbon economy (energy efficiency and renewable energies).

у віці від 20 до 64 років мають бути працевлаштовані;
3 % ВВП ЄС має бути інвестовано у дослідження та наукові розробки;
кліматичні (енергетичні) цілі «20/20/20» мають стати пріоритетними для економічного розвитку ЄС та бути досягнуті (зменшення викидів парникових газів — на 20 % порівняно з 1990 р.; збільшення до 20 % використання відновлюваних джерел енергії у загальному обсязі споживання енергетичних ресурсів країнами ЄС; підвищення енергоефективності економіки ЄС на 20 %);
частка учнів, що не отримають до 2020 р. базову середню освіту, не повинна перевищувати 10 %;
не менше як 40 % молоді віком від 30 до 34 років повинні мати вищу освіту;
має бути досягнуто скорочення в країнах ЄС кількості осіб, що перебувають у зоні ризику опинитися за межею бідності, на 20 млн осіб (порівняно з показниками 2010 р.)

технології
розвиток малого і середнього бізнесу
розвиток низьковуглецевої економіки

ЄС

Субсидіарність — децентралізація владних повноважень, їх передача (делегування) на той рівень публічного управління, на якому вони можуть бути використані найефективніше.
Децентралізація — перерозподіл повноважень регіонів з метою їх ефективного використання та заохочення регіональних ініціатив, оптимізація процесів практичного вирішення питань саме на регіональному рівні, а також розмежування функцій і повноважень між різними рівнями управління ЄС на регіональному/місцевому рівні.
Партнерство — це співробітництво між різними рівнями, суб’єктами різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць (ЄС — країна — регіон) задля досягнення спільної мети регіонального розвитку.
Програмування — це цілеспрямована діяльність на локальному (регіональному) рівні для досягнення поставленої (спільної для ЄС) мети щодо забезпечення регіонального розвитку.
Концентрація — забезпечення проектів регіонального розвитку ЄС відповідними ресурсами (у тому числі за рахунок коштів Структурних фондів ЄС).
Компліментарність / доповнюваність — передбачає задіяння взаємодоповнюючого характеру фінансування регіонального розвитку, субсидій, які розглядаються лише як додаткове джерело під час виконання національних програм регіонального розвитку та не мають право визначати об’єкти фінансування виключно з власної ініціативи (без узгодження з вищим рівнем — суб’єктом впровадження регіональної політики). Принцип компліментарності полягає і у тісній координації регіональної та секторальної політики, що реалізовувалась на рівні ЄС (аграрної, інфраструктурної, промислової, інноваційної тощо).

цілісності способом збалансованішого соціального та економічного розвитку регіонів і підвищення їх конкурентоспроможності;
2) стимулювання розвитку, спричиненого виконанням міських функцій і поліпшення взаємовідносин міста і села;
3) сприяння збалансованішій доступності на регіональному рівні (насамперед за рахунок створення розвинутої транспортної мережі — залізничного, річкового та морського транспорту);
4) врахування в процесі просторового планування розширення доступу до інформації та знань;
5) зменшення на регіональному рівні збитків, завданих навколишньому середовищу;
6) підвищення цінності та захист природних ресурсів і природної спадщини в процесі впровадження сучасної регіональної політики;
7) примноження культурної спадщини як фактора регіонального розвитку (зокрема, через залучення муніципалітетами і регіонами інвесторів до місцевих проектів, що мають історичну і культурну цінність, враховують креативний ресурс регіону);
8) розробка на регіональному рівні енергетичних ресурсів і забезпечення екологічної та енергетичної безпеки;
9) заохочення до розвитку в регіонах високоякісного туризму (як одного з напрямків досягнення на цій основі сталого регіонального економічного зростання);
10) врахування на регіональному рівні запобіжних заходів з обмеження впливу ризиків настання природних катастроф у процесі досягнення сталого просторового розвитку

Resources for Micro to medium Enterprises
JESSICA : Joint European Support for Sustainable Investment in City Area
JASMINE: Joint Action to Support Micro-finance Institutions in Europe