Регіональна політика та політика зближення ЄС

Содержание

Слайд 2

«РЕГІОН» територія, яка являє собою очевидну єдність з географічної точки зору,

«РЕГІОН»
територія, яка являє собою очевидну єдність з географічної точки зору,

або таку територіальну єдність, де є спадкоємність і населення якої поділяє спільні цінності та намагається зберегти і розвивати свою самобутність задля стимулювання культурного, економічного та соціального прогресу (Статут Комітету регіонів, 1994)
розподіл територіальних повноважень між центральним урядом і місцевими органи влади (Статут Асамблеї європейських регіонів, 2015)
територіальна одиниця, безпосередньо підпорядкована центральному рівню влади країни і така, що має виборний орган (Конференції регіонів Європи)
Чинники реформування політики регіонального розвитку: наявність регіональних асиметрій розвитку, різноманітні соціально-економічні, інституційні, інноваційні особливості та проблеми розвитку, які вирішуються шляхом узгодження стратегії регіонального розвитку у межах ЄС
Слайд 3

Ієрархічна система асиметрій у ЄС Асиметрії регіонального розвитку Економічні: GDP —

Ієрархічна система асиметрій у ЄС

Асиметрії регіонального розвитку

Економічні:
GDP — ВВП (у

тому числі ВВП на особу);
DI (Disposable income of households) –
доходи, що отримують домогосподарства;
GERD (Gross domestic expenditure on R&D) –
ВВП, що спрямовується на R&D (у тому числі
на науку та інновації)

Соціальні:
ER (Employment rate) - рівень зайнятості;
UER (Unemployment rate) - рівень безробіття;
TE (Persons aged 30– 34 with tertiary education attainment) –
кількість осіб у віці 30–34 роки, що мають неповну освіту

Регіональні (територіальні):
DM (Density of motorway) — щільність доріг;
DR (Density of railway) — щільність залізниць

Слайд 4

РАНЖУВАННЯ КРАЇН ЄС ЗА ВВП НА ОСОБУ

РАНЖУВАННЯ КРАЇН ЄС ЗА ВВП НА ОСОБУ

Слайд 5

Nomenclature of Territorial Units for Statistics — NUTS (01.01.2015) NUTS 1:

Nomenclature of Territorial Units for Statistics — NUTS (01.01.2015)
 NUTS 1: major

socio-economic regions = 98
 NUTS 2: basic regions for the application of regional policies = 276 (276-4)
 NUTS 3: small regions for specific diagnoses = 1342
Слайд 6

Слайд 7

Кризові промислові райони (понад 16% населення ЄС) мають високий рівень безробіття

Кризові промислові райони (понад 16% населення ЄС) мають високий рівень безробіття

(вище, ніж у середньому по ЄС), і підвищену залежність господарства від промисловості (потенційно кризової галузі господарства). У них відбувається реальне падіння зайнятості в промисловості в цілому або дуже різке – в окремих галузях. Це РУР, Саар, Ельзас та Лотарингія, інші старі промислові райони ЄС з виснаженими природними ресурсами і застарілими галузями господарства.
Слаборозвинені райони розташовані переважно по південній і західній периферії ЄС. У них проживає близько 27% його населення, а по площі вони значно перевищують всі інші типи проблемних районів. До них відносилася цілком уся територія Греції, Ірландії і Португалії, велика частина Іспанії (за винятком столичного регіону), Південь Італії і Східні землі Німеччини.
До сільськогосподарських депресивних районів відносяться території з високою питомою вагою в зайнятості в АПК, низьким рівнем доходів у зазначеній галузі й відставанням у соціально-економічному розвитку. Враховувався і ряд інших факторів – депопуляція, периферійність положення в країні, розмір господарств, вікова структура робочої сили і т.д.
У рамках регіональної політики їм призначається 4% коштів структурних фондів ЄС. До них належать південь Франції, Іспанія, Греція, регіони країн східної Європи.
Стимулювання розвитку районів з надзвичайно низькою щільністю населення, тобто переважно північних територій Швеції та Фінляндії, почалося зі вступом цих країн у ЄС. За 1994–1999 рр. їм надійшло лише 0,5% структурних фондів. Їхня частка в населенні ЄС складає всього 0,4%. Але існування таких територій – важлива регіональна проблема (і не стільки з економічної, скількох із соціально-політичної точки зору). При їх виділенні використовувалися великі територіальні одиниці. Ці райони, зазвичай, слаборозвинені, але на тлі «неісторичного» відставання, а слабкої заселеності.
Слайд 8

Слайд 9

ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС

ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС

Слайд 10

Origins and evolution of regional policy 1957 — First mention in

Origins and evolution of regional policy
1957 — First mention in the

Treaty of Rome.
1958 — Creation of the European Social Fund (ESF).
1975 — Creation of the European Regional Development Fund (ERDF).
1986 — Legal basis for regional policy established in the Single European Act.
1988 — To adapt to the arrival of Greece (1981) and Spain and Portugal (1986), the Structural Funds are integrated into an overarching cohesion policy. Budget: ECU 64 billion.
1993 — The Maastricht Treaty introduces the Cohesion Fund, the Committee of the Regions and the principle of subsidiarity (whereby decision-making must always be made at the least centralised/most local level able to address the matter appropriately).
1994–99 — Doubling of the resources for regional funds, now equal to a third of the EU budget.
1995 — Special objective added to support the sparsely populated regions of Finland and Sweden. Overall budget: ECU 168 billion.
2000–04 — Pre-accession instruments make funding and know-how available to countries engaged in the process of joining the EU.
2004 — Ten new countries join the EU (increasing its population by 20 %, but its GDP by only 5 %). Budget: €213 billion for the 15 existing members; €22 billion for the new member countries (2004– 06).
2007–13 — Budget: €347 billion (of which 25 % is earmarked for research and innovation and 30 % for environmental infrastructure and measures to combat climate change).
2014–20 — Budget: €351.8 billion, with a particular focus on four key investment priorities: research and innovation, the digital agenda, support for SMEs and the low-carbon economy. Around €100 billion will be dedicated to these sectors, of which €26.7 billion will support the shift to a low-carbon economy (energy efficiency and renewable energies).
Слайд 11

ПРІОРИТЕТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЄС (2007–2013 рр.)

ПРІОРИТЕТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЄС (2007–2013 рр.)

Слайд 12

Стратегія Europe-2020 «розумного, стійкого і всеосяжного зростання» 75 % населення ЄС

Стратегія Europe-2020 «розумного, стійкого і всеосяжного зростання»

75 % населення ЄС

у віці від 20 до 64 років мають бути працевлаштовані;
3 % ВВП ЄС має бути інвестовано у дослідження та наукові розробки;
кліматичні (енергетичні) цілі «20/20/20» мають стати пріоритетними для економічного розвитку ЄС та бути досягнуті (зменшення викидів парникових газів — на 20 % порівняно з 1990 р.; збільшення до 20 % використання відновлюваних джерел енергії у загальному обсязі споживання енергетичних ресурсів країнами ЄС; підвищення енергоефективності економіки ЄС на 20 %);
частка учнів, що не отримають до 2020 р. базову середню освіту, не повинна перевищувати 10 %;
не менше як 40 % молоді віком від 30 до 34 років повинні мати вищу освіту;
має бути досягнуто скорочення в країнах ЄС кількості осіб, що перебувають у зоні ризику опинитися за межею бідності, на 20 млн осіб (порівняно з показниками 2010 р.)
Слайд 13

Пріоритети регіональної політики ЄС (2014–2020 рр.) : дослідження та інновації інформаційні

Пріоритети регіональної політики ЄС (2014–2020 рр.) :
дослідження та інновації
інформаційні та комунікаційні

технології
розвиток малого і середнього бізнесу
розвиток низьковуглецевої економіки
Слайд 14

Базові універсальні засади розробки та впровадження політики регіонального розвитку в країнах

Базові універсальні засади розробки та впровадження політики регіонального розвитку в країнах

ЄС

Субсидіарність — децентралізація владних повноважень, їх передача (делегування) на той рівень публічного управління, на якому вони можуть бути використані найефективніше.
Децентралізація — перерозподіл повноважень регіонів з метою їх ефективного використання та заохочення регіональних ініціатив, оптимізація процесів практичного вирішення питань саме на регіональному рівні, а також розмежування функцій і повноважень між різними рівнями управління ЄС на регіональному/місцевому рівні.
Партнерство — це співробітництво між різними рівнями, суб’єктами різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць (ЄС — країна — регіон) задля досягнення спільної мети регіонального розвитку.
Програмування — це цілеспрямована діяльність на локальному (регіональному) рівні для досягнення поставленої (спільної для ЄС) мети щодо забезпечення регіонального розвитку.
Концентрація — забезпечення проектів регіонального розвитку ЄС відповідними ресурсами (у тому числі за рахунок коштів Структурних фондів ЄС).
Компліментарність / доповнюваність — передбачає задіяння взаємодоповнюючого характеру фінансування регіонального розвитку, субсидій, які розглядаються лише як додаткове джерело під час виконання національних програм регіонального розвитку та не мають право визначати об’єкти фінансування виключно з власної ініціативи (без узгодження з вищим рівнем — суб’єктом впровадження регіональної політики). Принцип компліментарності полягає і у тісній координації регіональної та секторальної політики, що реалізовувалась на рівні ЄС (аграрної, інфраструктурної, промислової, інноваційної тощо).

Слайд 15

Принципи регіонального / просторового розвитку у країнах ЄС 1) забезпечення територіальної

Принципи регіонального / просторового розвитку у країнах ЄС

1) забезпечення територіальної

цілісності способом збалансованішого соціального та економічного розвитку регіонів і підвищення їх конкурентоспроможності;
2) стимулювання розвитку, спричиненого виконанням міських функцій і поліпшення взаємовідносин міста і села;
3) сприяння збалансованішій доступності на регіональному рівні (насамперед за рахунок створення розвинутої транспортної мережі — залізничного, річкового та морського транспорту);
4) врахування в процесі просторового планування розширення доступу до інформації та знань;
5) зменшення на регіональному рівні збитків, завданих навколишньому середовищу;
6) підвищення цінності та захист природних ресурсів і природної спадщини в процесі впровадження сучасної регіональної політики;
7) примноження культурної спадщини як фактора регіонального розвитку (зокрема, через залучення муніципалітетами і регіонами інвесторів до місцевих проектів, що мають історичну і культурну цінність, враховують креативний ресурс регіону);
8) розробка на регіональному рівні енергетичних ресурсів і забезпечення екологічної та енергетичної безпеки;
9) заохочення до розвитку в регіонах високоякісного туризму (як одного з напрямків досягнення на цій основі сталого регіонального економічного зростання);
10) врахування на регіональному рівні запобіжних заходів з обмеження впливу ризиків настання природних катастроф у процесі досягнення сталого просторового розвитку
Слайд 16

Слайд 17

Слайд 18

Слайд 19

Слайд 20

Слайд 21

РОЗПОДІЛ КОШТІВ ПОЛІТИКИ ЗГУРТУВАННЯ ЄС У 2014–2020 рр.

РОЗПОДІЛ КОШТІВ ПОЛІТИКИ ЗГУРТУВАННЯ ЄС У 2014–2020 рр.

Слайд 22

JASPERS: Joint Assistance to Support Projects in European Regions JEREMIE: Joint

JASPERS: Joint Assistance to Support Projects in European Regions
JEREMIE: Joint European

Resources for Micro to medium Enterprises
JESSICA : Joint European Support for Sustainable Investment in City Area
JASMINE: Joint Action to Support Micro-finance Institutions in Europe
Слайд 23