Характеристика металу Ферум

4  періоду періодичної системи хімічних елементів Менделєєва. Ферум - це металічний хімічний елемент з 26 порядковим номером (протонне число) та з відносною атомною масою 56. Він є представником d-елементів. На зовнішньому енергетичному рівні атома Феруму знаходиться два s-електрони, а на передзовнішньому енергетичному рівні відбувається заповнення d-підрівня. У своїх сполуках Ферум здатен проявляти ступені окиснення +2  та +3.

мали космічне (метеоритне) походження і були виготовлені з уламків метеоритів ще в III–II тис. до н. е. Час від часу знаходили шматки сірувато-чорного металу, який перековували на кинджал або наконечник списа, що був зброєю міцнішою і пластичнішою, ніж бронза, і довше тримав гостре лезо.
За ймовірною версією слово «залізо» українською та споріднені терміни у слов'янських мовах. У грецькій мові похідні від *ghelghos мають значення «мідь» (χαλκος) та «черепаха» (χελυς). З того ж давнього кореня українські «жовно», «жолудь», «залоза», старослов’янське желы, жьлы («черепаха»). Інша версія — від санскритського «джальжа», що означало «метал», «руда». Висловлювалася також думка про запозичення цього слова балто-слов’янами з якоїсь мови доіндоєвропейського населення Європи

металічних елементів друге місце після Алюмінію. Масова частка Феруму в земній корі становить майже п’ять відсотків. У самородному стані залізо зустрічається дуже рідко, звичайно лише у вигляді метеоритів. Саме в цьому вигляді наші пращури й змогли вперше познайомитись із залізом та оцінити його як дуже добрий матеріал для виготовлення знаряддя праці. Вважається, що залізо є головною складовою ядра земної кулі. Найчастіше Ферум зустрічається в природі у складі руд. Найважливішими з них є: магнітний залізняк (магнетит) Fe3O4, червоний залізняк (гематит) Fe2O3, бурий залізняк (лимоніт) Fe2O3·nH2O, залізний колчедан (пірит) FeS2, шпатовий залізняк (сидерит) FeСO3, гетит FeO(OH). У водах багатьох мінеральних джерел міститься Fe(НСO3)2 і деякі інші солі Феруму.

плавлення 1538 °C, температура кипіння 2862 °C. Залізо досить пластичне. Воно легко кується, штампується, витягується в дріт і вальцюється в тонкі листи, легко намагнічується і розмагнічується. Вище температури Кюрі (770 °C) втрачає феромагнітні властивості. До температури 912 °C існує в алотропній модифікації α-заліза з об'ємноцентрованою кубічною кристалічною ґраткою, за вищої температури — γ-заліза із гранецентрованою кубічною ґраткою, вище 1394 °C знову змінює тип ґратки на об'ємноцентровану кубічну (δ-залізо).

до корозії. Однак незначні частки домішок позбавляють його цієї властивості.
Залізо згоряє в кисні. Продукт цієї реакції – залізна ожарина:
3Fe + 2O2 = Fe3O4.
Залізо реагує і з іншими неметалами — галогенами, сіркою, вуглецем. При взаємодії з сильними окисниками, наприклад, хлором утворюються сполуки Феруму з ступенем окиснення +3:
2Fe + 3Сl2 = 2FeCl3,
а при взаємодії з менш активними окисниками утворюються сполуки зі ступенем окиснення Феруму +2:
Fe + S  = FeS.
За високої температури залізо реагує з водяною парою. У результаті реакції утворюються залізна ожарина і водень:
3Fe + 4H2O   Fe3O4 + 4H2↑.
Залізо реагує з розчинами кислот з утворенням солей і виділенням газуватого водню:
Fe + H2SO4 = FeSO4 +H2↑.
Під дією концентрованих сульфатної та нітратної кислот на поверхні заліза утворюється щільна оксидна плівка; тому ці концентровані кислоти можна зберігати і транспортувати у сталевих цистернах.
Залізо заміщує менш активні метали при взаємодії з розчинами їх солей:
Fe + CuSO4 = FeSO4 +Cu.
На вологому повітрі залізо зазнає корозії. Її продуктом є іржа. Унаслідок своєї пористості іржа не перешкоджає доступу кисню й вологи до металу, що призводить до подальшого руйнування металу.

термічним розкладом (150 – 200 0С, 10МПа) ферум пентакарбонілу:
[Fe(CO)5] = Fe + 5CO.

не використовується, але приблизно 90 % металів, що використовуються людством — це сплави на основі заліза. Заліза виплавляється у світі дуже багато, приблизно в 50 разів більше, ніж алюмінію, не говорячи вже про інші метали. На основі заліза створюють сплави, які здатні витримувати вплив високих і низьких температур, вакууму і високих тисків, агресивних середовищ тощо. Сплави заліза широко застосовують як конструкційні та художні матеріали.
Залізовуглецеві сплави чавун і сталь — основний конструкційний матеріал, що застосовується в усіх галузях промисловості.
Розрізняють сірий чавун — він не дуже твердий, добре відливається у форми, крихкий і при ударі легко розколюється.
Сталь, на відміну від чавуну, легко піддається куванню і вальцюванню. При швидкому охолодженні вона виходить дуже твердою.

найчастіше:
червоний залізняк (гематит) – Fe2O3;
магнітний залізняк (магнетит) – Fe3O4;
шпатовий залізняк (сидерит) – FeCO3;
бурий залізняк (лимоніт) – Fe2O3 ∙ H2O;
пірит – FeS2.
а — самородне залізо; б — магнетит; в — гематит; г — лимоніт; ґ — пірит; д — сидерит.