Головна руська рада – перша легальна політична організація

організації.
3. Діяльність Руської ради.
3.1 Культурна діяльність.
4. Розпуск Головної руської ради.
5. Значення діяльності ради в подальшому розвитку політичних організацій.

представництво галицьких русинів – Головна Руська Рада.

Найактивнішою і провідною верствою серед русинів було греко-католицьке духовенство. Фактичним керівником Галицької митрополії, за відсутності М.Левицького, був Григорій Яхимович (1792–1863), призначений у 1841 року єпископом-помічником Львівського митрополита. У 1848 році він став Перемиським єпископом, а з 1860 року – Львівським митрополитом. Під час революційної весни 1848 року з ініціативи Г.Яхимовича 19 квітня була складена окрема петиція до цісаря – “Адрес русинів”, до якої було включено прохання запровадити в усіх навчальних закладах Східної Галичини навчання “въ рускимъ язиці народномъ”. В тексті, який уклав крилошанинМихайло Куземський, йшлося також про руську мову в державних установах та судах.
А 2 травня 1848 р. за сприяння тодішнього губернатора Галичини і Володимирії графа Франца Зерафа Штадіона фон Вартгаузена і Таннгаузенав консисторії собору Св. Юра відбулись установчі збори Головної Руської Ради.

Борискевич

Перший заступник голови:
Михайло Куземський

— це частина великого українського народу, який має славне минуле і власну державу.
Було встановлено контакти з українцями Буковини і Закарпаття.
За рішенням ради організовано українську національну гвардію.
Почали формуватися загони української селянської самооборони.
Рада відновила давньоукраїнську державну символіку — синьо-жовтий прапор та герб з зображенням золотого лева на синьому тлі.
Було засновано друкований орган — газету “Зоря Галицька”, яка виходила з 15 травня 1848 р. по 1852 р. Газета проголосила національну єдність українців. Стала дуже популярною серед народу. Сприяла піднесенню національної свідомості населення Галичини.

1853р.

р. австрійські війська придушили революційний виступ у Львові, головною силою якого були польські революціонери. Згодом війська царської Росії розгромили революцію в Угорщині. В боротьбу з угорськими революціонерами були втягнуті і русини, батальйони яких охороняли угорський кордон і тим підтримали австрійський уряд. Революція зазнала поразки, і однією з причин цього була відсутність єдності в рядах революціонерів. Після придушення революції австрійський уряд скасував конституцію 1848 р. і повернувся до своєї традиційної централізаторсько-бюрократичної системи правління. Він не виконав побажань українців про поділ Галичини на Східну частину — українську, і Західну — польську, чим фактично залишив без змін рабське становище українців. У 1851 р. розпалася Головна руська рада, і в Галичині настав період розчарувань, апатії, застою в суспільно-політичному житті.