Культура народів 19 століття

очолювали Тадей Беллінсгаузен та Михайло Лазарєв відкрила новий материк – Антарктиду. У середині XIX ст. британський місіонер і дослідник Девід Лівінгстон дослідив річку Замбезі (в Африці) і відкрив на ній водоспад, який назвав Вікторією на честь англійської королеви. Англієць Генрі Стенлі першим серед європейців перетнув Африку зі сходу на захід і відкрив та дослідив басейн річки Конго. У 1860–1861 рр. англійські дослідники Роберт Берк і Віллс О'Хара вперше перетнули Австралію з півдня на північ. Уродженець України Микола Міклухо-Маклай займався дослідженням природи та населення Океанії. Російські учені Петро Семеновв-Тян-Шанський та Микола Пржевальський були дослідили внутрішні райони Сибіру й Центральної Азії. У 30–40-х рр. XIX ст. Дж. Еверест уперше визначив висоту найвищої вершини світу Джомолунгми.

збереження продуктів – пастеризацію. В 1869 р. Дмитром Менделєєвим було відкрито періодичну таблицю хімічних елементів – періодичний закон Менделєєва. Визначним відкриттям XIX ст. вважається відкриття Чарльзом Дарвіном теорії еволюції тваринного й рослинного світу. У 1859 р. вчений видав книгу «Походження видів шляхом природного відбору». Дарвін висловив припущення, що людина походить від якогось спільного з мавпою предка. У 1897 р. англійський фізик Джозеф Томсон відкрив першу елементарну частинку –електрон що входив до складу атома. Німецький учений Август Вейсман та американський учений Томас Морган створили основи генетики – науки про передачу спадкових ознак у рослинному й тваринному світі. Російський учений Іван Павлов розробив теорію умовних рефлексів. Німецький мікробіолог Роберт Кох відкрив збудники туберкульозу (паличка Коха), черевного тифу, дифтериту, сифілісу та винайшли ліки проти цих хвороб.

Розвиток науки

рр. розробив космогонічну гіпотезу походження Сонячної системи з первинної туманності. У розвиненій з 1770 р. «критичній філософії» І. Кант виступив проти догматизму умоглядної метафізики і скептицизму з дуалістичним ученням про непізнаванні «речі в собі» і пізнаванні явища, що створюють сферу нескінченного можливого досвіду.
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770–1831) – німецький філософ створив теорію діалектики. Гегель заперечував феодально-абсолютистський лад у Німеччині. За основу всіх явищ природи й суспільства він брав початок, який визначав як «світовий розум», «світовий дух», «абсолютну ідею». Найкращою формою державного правління філософ вважав конституційну монархію.

Гете вивчав історію культури, природничі науки, вів наукові дослідження. Він заперечував революційне насильство. Сенс буття Гете вбачав у свободі людської особистості. Світове визнання письменникові приніс роман «Страждання молодого Вертера» (1774 р.). Філософські ідеї Гете виклав в трагедії «Фауст» (1808–1832 рр.), де автор втілив пошуки сенсу життя.
свободу особистості.

Фрідріх Шіллер (1759–1805) – німецький поет, драматург і теоретик мистецтва Просвітництва. Він вірив у незворотність прогресу та необмежені можливості людини, у її розум, духовні та фізичні сили. Основними причинами перипетій Шіллер вважав зіткнення інтересів окремих особистостей. Відомими його творами є «Марія Стюарт», «орлеанська діва» (1801), «Вільгельм Телль» (1804). В останній роботі він поетизував боротьбу за національну незалежність і