СРСР В ПЕРІОДИ ЗАСТОЮ І ПЕРЕБУДОВИ. РОЗПАД СРСР . РОСІЯ НАПРИКІНЦІ ХХ — НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Август 30, 2022

Главная
История
СРСР В ПЕРІОДИ ЗАСТОЮ І ПЕРЕБУДОВИ. РОЗПАД СРСР . РОСІЯ НАПРИКІНЦІ ХХ — НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Содержание

2. 1. Чи одностайно сприйняли делегати ХХ з’їзду його рішення? Які суперечки і суспільстві викликав з’їзд? 2.
3. План уроку Суспільно-політичне життя країни. Дисидентський рух. Від “перебудови” до розпаду СРСР (1985 – 1991 рр.)
4. 1. Суспільно-політичне життя країни у 1964 – 1985 роках.
5. Л. Брежнєв керував країною упродовж 18 років. Історики визначали цей період як застій. Назва стала популярною,
6. Період 1964–1985 рр. в історичній і публіцистичній літературі образно називали «застій». Суть застою полягала в тому,
7. Розпочинається процес «ресталінізації» — головною стає ідея збереження та захисту ідеалів сталінської моделі соціалізму. Спроби дисидентів
8. Ю. Андропов уславився спробами наведення порядку як «нагорі» (боротьба з корупцією в Москві та регіонах), так
9. Економічний розвиток споживання певний час компенсувалися за рахунок продажу енергоносіїв за кордон і закупівлі товарів народного
11. Зовнішня політика Розвиток ВПК та енергетична криза на Заході давала надію СРСР на перехоплення стратегічної ініціативи.
12. Переговорний процес, що тривав до кінця 70-х років, переріс у новий виток гонки озброєнь та холодної
13. в разі загрози позиціям комунізму в цих країнах. Зазначений сценарій був уперше опрацьований в ЧССР у
14. 2. Дисидентський рух.
15. Д и с и д е н т с ь к и й р у х
16. Етапи дисидентського Робота з підручником ст. 115
17. Перебування К. Черненка при владі (лютий 1984 — березень 1985 рр.) було рецидивом «брежнєвізму»
18. 3. Від “перебудови” до розпаду СРСР (1985 – 1991 рр.)
19. У березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М. Горбачова. Із цієї події починається
20. Перебудова та розпад СРСР (1985–1991 рр.) Новий генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов розпочав політику перебудови,
21. перейшли до саботажу його заходів, а в серпні 1991 р. здійснили спробу державного перевороту — путч.
22. Економічний розвиток Крах перебудови був певною мірою прискорений непослідовними економічними реформами: зменшено планові показники, але збільшився
23. Економічні реформи Ст. 116 – 117 Які спроби реформ були проведені у 1985 – 1991 роках?
24. Зовнішня політика припинення інтервенції в Афганістані в лютому 1989 р., припинення підтримки прорадянських режимів в Африці,
25. 4. Лібералізація суспільного та політичного життя. Домашнє завдання пит. 5 на ст. 119
26. 5. Антидержавний путч 1991 року. 19 серпня 1991 року здійснили заколот МЕТА: зрив підписання нового союзного
27. Росія наприкінці ХХ ст. — на початку ХХІ ст.
28. У 1993 р. в Росії починається політична криза, яка була зумовлена протистоянням виконавчої та законодавчої гілок
29. 27 жовтня 1991 р. — обрання президентом Чечні Дж. Дудаєва, який проголосив незалежність республіки від Росіїй
30. Протягом 2000–2008 рр. президентом Російської Федерації був В. В. Путін. . Із 2008 р. він обійняв
32. Скачать презентацию

Слайд 2

1. Чи одностайно сприйняли делегати ХХ з’їзду його рішення? Які суперечки

і суспільстві викликав з’їзд? 2. Назвіть суперечливі ознаки політики М. Хрущова.

Слайд 3

План уроку
Суспільно-політичне життя країни.
Дисидентський рух.
Від “перебудови” до розпаду СРСР (1985

– 1991 рр.)
Лібералізація суспільного та політичного життя.
Антидержавний путч 1991 року.

Слайд 4

1. Суспільно-політичне життя країни у 1964 – 1985 роках.

Слайд 5

Л. Брежнєв керував країною упродовж 18 років. Історики визначали цей період

як застій. Назва стала популярною, хоч вона і не повною мірою віддзеркалює сутність брежнєвської епохи. «Застій» — відсутність розвитку, проте ситуація у СРСР була значно складнішою.

Слайд 6

Період 1964–1985 рр. в історичній і публіцистичній літературі образно називали «застій».

Суть застою полягала в тому, що радянську владу охопила системна криза, яка проявилась в усіх сферах життя: економіці, політиці, соціальній сфері, суспільній моралі тощо.

Слайд 7

Розпочинається процес «ресталінізації» — головною стає ідея збереження та захисту ідеалів

сталінської моделі соціалізму. Спроби дисидентів відстоювати громадянські та національні права жорстоко придушувалися. Зберігалася монополія КПРС.

Перебування при владі Л. Брежнєва було реалізацією замовлення номенклатур-них верхів на збереження стабільності.

Слайд 8

Ю. Андропов уславився спробами наведення порядку як «нагорі» (боротьба з корупцією

в Москві та регіонах), так і «внизу» (посилення трудової дисципліни та боротьба з прогульниками на виробництві). Але після смерті Ю. Андропова в лютому 1984 р. перетворення припинилися.

Слайд 9

Економічний розвиток
споживання певний час компенсувалися за рахунок продажу енергоносіїв за кордон

і закупівлі товарів народного споживання. Проте основна маса коштів скеровувалася на розвиток ВПК (військово- промислового комплексу)

Було відновлено систему директивно-міністерського керівництва. Подальше зниження темпів промислового виробництва та зростання дефіциту продуктів народного

Слайд 10

Слайд 11

Зовнішня політика
Розвиток ВПК та енергетична криза на Заході давала надію СРСР

на перехоплення стратегічної ініціативи.

Слайд 12

Переговорний процес, що тривав до кінця 70-х років, переріс у новий

виток гонки озброєнь та холодної війни, спровокованої втручанням СРСР у справи країн Азії та Африки, розміщення ракет СС-20 у країнах Східної Європи, а особливо початком війни в Афганістані (грудень 1979 р.).

Слайд 13

в разі загрози позиціям комунізму в цих країнах.
Зазначений сценарій був уперше

опрацьований в ЧССР у 1968 р. та готувався для Польщі 1980 року

У стосунках із соціалістичними країнами домінувала «доктрина Брежнєва» — визнання суверенності союзників з одночасним «правом» СРСР на інтервенцію

Слайд 14

2. Дисидентський рух.

Слайд 15

Д и с и д е н т с ь к

и й р у х — рух інакомислячих — правозахисна, згодом політична течія, учасники якої були не згодні з ідеологією тоталітарного СРСР та інших соціалістичних країн.

1. Марксистська (спрямована на побудову «соціалізму з людським обличчям») — П. Григоренко (Україна), Р. Медведєв (Росія).
2. Національно-визвольна (спрямована проти русифікації в національних республіках) — В. Лук’яненко, В. Чорновіл (Україна), З. Гамсахурдія (Грузія).
3. Правозахисна (спрямована на захист загальнолюдських прав громадян СРСР) — А. Сахаров, С. Ковальов (Росія).
4. Релігійна (спрямована на поновлення в правах Української греко-католицької церкви та деяких протестантських конфесій) — Г. Вінс, В. Романюк, Й. Тереля (Україна), Г. Якунін (Росія) та ін.

Слайд 16

Етапи дисидентського
Робота з підручником ст. 115

Слайд 17

Перебування К. Черненка при владі (лютий 1984 — березень 1985 рр.)

було рецидивом «брежнєвізму»

Слайд 18

3. Від “перебудови” до розпаду СРСР (1985 – 1991 рр.)

Слайд 19

У березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.

Горбачова. Із цієї події починається завершальний період історії СРСР, що дістав назву «перебудова», який закінчився розпадом СРСР.

Слайд 20

Перебудова та розпад СРСР (1985–1991 рр.)
Новий генеральний секретар ЦК КПРС М.

Горбачов розпочав політику перебудови, складовими компонентами якої були:
прискорення соціально-економічного розвитку, гласність як свобода слова під час обговорення
раніше заборонених проблем, демократизація суспільно-політичних відносин.

Слайд 21

перейшли до саботажу його заходів, а в серпні 1991 р. здійснили

спробу державного перевороту — путч. Але спроба державного перевороту завершилася поразкою й зумовила крах радянської комуністичної системи.

Нова політика спричинила негативну реакцію
консервативних сил в КПРС. Ці сили після невдалої спроби зупинити курс перетворень М. Горбачова,

Слайд 22

Економічний розвиток
Крах перебудови був певною мірою прискорений непослідовними економічними реформами: зменшено

планові показники, але збільшився обсяг держзамовлень; проголошення економічної самостійності підприємств, яке привело до розриву виробничих зв’язків; розгортання кооперативного руху, який ще більше загострив проблему товарного дефіциту; проявом негативних тенденцій стало поширення «чорного ринку»

Слайд 23

Економічні реформи
Ст. 116 – 117
Які спроби реформ були проведені у

1985 – 1991 роках?

Слайд 24

Зовнішня політика
припинення інтервенції в Афганістані в лютому 1989 р., припинення підтримки

прорадянських режимів в Африці, Азії та Латинській Америці, що зумовило їх крах

Перебудова доповнювалась «новим мисленням» у міжнародних відносинах: активізація переговорного процесу та закінчення «холодної війни»,

Слайд 25

4. Лібералізація суспільного та політичного життя.
Домашнє завдання пит. 5 на

ст. 119

Слайд 26

5. Антидержавний путч 1991 року.
19 серпня 1991 року здійснили заколот
МЕТА:

зрив підписання нового союзного договору, що розширював права республік.
ПЕРЕБІГ ПОДІЙ: Оголошення надзвичайного стану, заборона мітингів, діяльності опозиції.
Захист парламенту – «Білого дому»

Слайд 27

Росія наприкінці ХХ ст. — на початку ХХІ ст.

Слайд 28

У 1993 р. в Росії починається політична криза, яка була зумовлена

протистоянням виконавчої та законодавчої гілок влади. 3–4 жовтня 1993 р. Б. Єльцин увів війська до Москви.

Слайд 29

27 жовтня 1991 р. — обрання президентом Чечні Дж. Дудаєва, який

проголосив незалежність республіки від Росіїй відмовився від підписання Федеративного договору. 29 листопада 1994 р. — висунення ультиматуму Росією з вимогою роззброїти «нелегальні озброєні формування» в Чечні. 10 грудня 1994 р. — вступ російських військ на територію Чечні. Відбулися дві Чеченські війни: перша (1994–1996 рр.) і друга (1999–2004 рр.).

Слайд 30

Протягом 2000–2008 рр. президентом Російської Федерації був В. В. Путін. .

Із 2008 р. він обійняв посаду Прем’єр-Міністра Росії. Президентство Путіна не уникло трагічних сторінок: друга війна в Чечні, захоплення терористами школи в Беслані (2004), теракт на Дубровці (2002), затоплення підводного човна «Курськ» (2000) та ін.