Содержание
- 2. План 1. Історіософські ідеї в пам’ятках українського преромантизму: «Разговор Великороссии с Малороссией» Семена Дівовича та «Історія
- 3. ДЖЕРЕЛА: Історія русів / укр. переклад Івана Драча; передмова Валерія Шевчука. – К.: Рад. Письменник, 1991.
- 4. Дівович Семен. Розмова Великоросії із Малоросією 1762 року / Семен Дівович // Тисяча років української суспільно-політичної
- 5. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН. ПОЕТИЧНІ ТВОРИ. ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ. ЛИСТИ / ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. – К., 1982.
- 6. Іван Котляревський
- 7. М. МАКСИМОВИЧ
- 8. Література: Айзеншток І. Українські поети-романтики // Українські поети-романтики 20 – 40-х рр. ХІХ ст. – К.,
- 10. «Разговор Великороссии с Малороссией» Семена Дівовича (1762) За словами Я. Мишанича, в цьому творі подано «широку
- 11. С. Дівович порушив питання про історичне походження Малоросії (України), показав давні витоки цієї країни: «Від давніх
- 12. Причиною цього стало прагнення захистити себе від зовнішніх ворогів. При цьому автор підкреслив добровільність переходу Малоросії
- 13. В «Разговоре Великороссии с Малороссией» чимало місця відведено славним бойовим традиціям козаків, які ведуть початки від
- 14. Леслава Лянцкоронського
- 15. Герб родини Хмельницьких
- 16. Петро Конашевич- Сагайдачний Северин Наливайко
- 17. Б. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ «віддалив від Польщі козацькую силу», переміг поляків у численних битвах національно-визвольної війни, «від Польщі
- 18. У діалогічній формі С. Дівович показав невдоволення Великоросії своєвільними діями Малоросії, коли автор вустами Малоросії зазначив:
- 19. Єдина відмінність, на яку вказував автор – це відмінність у назвах чинів, що притаманне для різних
- 20. Не випадково він вклав у вуста Великоросії такий діалог: «Знаю, що ти Росія, і я так
- 21. Вустами Малоросії автор утверджував ідею рівності двох країн: «Отак, рівні з тобою, одне ми складаєм, Бо
- 22. Додатковим аргументом рівності було й те, що Малоросія залишена також «при власних чинах», різниця яких з
- 23. «Історія русів» Складною проблемою є датування цієї пам’ятки. Як встановив Я. Мишанич, написаний цей твір, скоріше
- 25. Осип Максимович Бодянский
- 26. Г. Кониський
- 27. Предметом тривалих історіографічних дискусій була проблема авторства цієї праці. У першій половині ХІХ ст. ніхто з
- 28. О. Оглоблин зібрав й опрацював всі відомості про можливих авторів, додавши ще двох вірогідних – Архіпа
- 29. В 1870 р. російський історик Геннадій Карпов піддав критиці вірогідність «Історії русів», і визначив цей твір
- 30. М. Драгоманов
- 31. В «Історії русів» автор порушив низку історіософських проблем. історіогенеза українців. Характерно, що автор вдавався до використання
- 32. «князівства Малої Росії» «межі Малоросійські» Виділив з єдиного східнослов’янського історичного масиву
- 33. Автор «Історії русів» прагнув показати тяглість і безперервність української історичної традиції. Показуючи демократичні тенденції ще з
- 34. Містяться ідеї автономізму, незалежності, простежуються намагання провести чітку грань між Україною й іншими державами, зокрема Росією.
- 35. В «Історії Русів» показано і польсько-литовське панування, і московську асиміляційну політику в Україні, проте ніколи писалося
- 36. Глухов Батурин
- 37. Програмна ідея твору – захист пригнобленого народу, поняття «народ» і «нація» для автора є тотожними, попри
- 38. Висновки Незважаючи на те, що в «Історії Русів» зображено міфічну історію України, зокрема гіпертрофований міф козаччини,
- 39. 2. Історіософський аспект «Енеїди» І. Котляревського
- 41. І. П. Котляревський
- 42. І. П. Котляревський Народився 9 вересня 1769 р. в Полтаві в родині канцеляриста міського магістратрату. Майбутній
- 43. У 1794 р. І. Котляревський розпочав роботу над «Енеїдою», перші частини якої вийшли в 1798 р.
- 44. Водночас продовжував працювати над «Енеїдою». У 1818 р. входить до складу масонської ложі «Любов до істини»,
- 45. «Енеїда» – яскравий зразок класицизму за будовою, але в руслі ідеології Просвітництва, скерованій не в офіційному
- 46. Концептуально поема І. Котляревського близька до твору Вергілія, де міститься ідея підпорядкування «природно»-особистого соціальному, державному –
- 47. Епопея напоєна гуманістичними мотивами, героїчними діяннями Енея, духом мужності, патріотизму та товариської солідарності, що були співзвучні
- 48. Поема відкрила неповторний національний світ з його самобутньою історією, побутом, мовою, етичними й естетичними уявленнями, які
- 49. 3. ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРІОСОФСЬКОГО ОСЯГНЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В УКРАЇНСЬКОМУ РОМАНТИЗМІ Романтизм – закономірне явище в розвитку культури,
- 50. В Україні романтизм виявився переважно в поезії й образотворчому мистецтві, відбився і в філософії, історії, літературній
- 51. Ізмаї́л Іванович Срезне́вський О́сип (Ио́сиф) Макси́мович Бодя́нский
- 52. Романтики в порівнянні з просвітителями переакцентували людські цінності. У них першочерговими константами є народна культура з
- 53. Українські романтики розглядали історію України домінантно як історію козацького періоду. Княжий період Київської Русі практично не
- 54. Представники романтичної «української школи» в польському письменстві, зокрема Юзеф Богдан Залеський у праці «Збаразька битва» і
- 55. Міхал Чайковський Юзеф Богдан Залеський
- 56. Тема образу України звучить у творчості Мальчевського («Марія»), С. Гощинського («Канівський замок»). Але найвище втілення і
- 57. Антоній Мальчевський Северин Гощинський
- 58. Ю́ЛІУШ СЛОВА́ЦЬКИЙ
- 59. 4. ІСТОРІОСОФСЬКЕ У ТВОРЧОСТІ М. МАКСИМОВИЧА Михайло Олександрович Максимович (1804–1873)
- 60. Народився 15 вересня 1804 р. на на хуторі Тимківщина Золотоніського повіту Полтавської губернії, в сім’ї небагатих
- 61. У передмові до праці «О малороссійских народних песнях» (1827) М. О. Максимович звернув увагу на складність
- 62. Відкриття університету Св. Володимира в Києві різко змінило життєву долю вченого. У травня 1834 р. його
- 63. Вагомий внесок зробив М. О. Максимович у поступ української історичної науки, сприяючи перетворенню її на наукову
- 64. Творча спадщина вченого залишила помітний слід у галузі історіософії історії України. Оксана Ковальчук не даремно відмічала,
- 65. М. О. Максимович створив одну із найсміливіших гіпотез, «своєрідну історичну космогонію українського народу». Романтичний світогляд актуалізував
- 66. У 1830-х – 1840-х рр. М. О. Максимович написав понад 30 праць, що висвітлювали історією Київської
- 67. «История древній русской словесности» (1839), «О происхождении варяго-руссов» (1839) та ін. У цих працях учений замислювався
- 68. У праці «Откуда идет Русская земля, по сказанію несторовой повести и по другим старинным писаниям русским»
- 69. Максимович виділив три періоди: древній – від 60-х рр. ІХ ст. до останньої чверті ХІІІ ст.,
- 70. В основу своєї періодизації вчений поклав духовно-культурні чинники. Наприклад, перший, древній період, вирізнявся розвитком православ’я, книжкової
- 71. Розв’язуючи проблему історіогенези русів, М. О. Максимович розрізняв між східними, або руськими слов’янами русів північних, до
- 72. Центром Русі, звідки пішла Руська земля, вчений називав Київ. Саме звідти поширилася «і віра, і грамота,
- 73. ПІВДЕННА ПІВНІЧНА
- 74. М. О. Максимович показав розширення історичного простору Русі від Києва до південно-західної, або Червоної Русі, міста
- 75. Український мислитель був прихильником активної ролі русичів у творенні інших народів, зокрема фінів, болгар, козар, які
- 76. Свою гіпотезу походження «первісної і стародавньої Русі» Максимович відстоював в полеміці з прибічниками норманської теорії, яскравим
- 77. Ідея про південну Русь як країну, заселену корінними й первісними мешканцями – південно-східними слов’янами, М. О.
- 78. Михайло Петрович Погодін
- 79. Миха́йло Васи́льович Ломоно́сов
- 80. М. О. Максимович також звернув увагу на особливу роль Києва в історії Русі. За його словами,
- 82. Ідея безперервності української історії ґрунтувалася в творчості М. О. Максимовича на концептах тяглості території й населення
- 83. Цю візію удаваного запустіння України М. О. Максимович переконливо спростував, показавши безперервність існування народу українського на
- 84. В історіософії М. О. Максимовича особлива роль належала Києву. У промові «Об участіи и значеніи Кіева
- 85. Важливою віхою українського історичного процесу стало приєднання Малоросії до Великої Росії Б. Хмельницьким в 1654 р.
- 86. У праці «Очерк Киева» (1847) М. О. Максимович знову показав «першопрестольність» Києва, який був духовною, економічною
- 87. У працях М. О. Максимовича розглянуто особливості історичного процесу в українських землях, історичну взаємодію українців з
- 88. Наступний період – від приєднання України до Великого князівства Литовського в 1320 р. до до унії
- 89. Останній історичний період М. О. Максимович називав «епохою роздвоєного буття України», коли східна Україна постійно перебувала
- 90. До того ж М. О. Максимович спростовував цілий ряд польських історичних міфів в контексті української історії,
- 91. Це передбачало рівність обох сторін, а не панування однієї над іншою. Розвінчав М. О. Максимович і
- 92. В епістолярній праці «Исторические письма о козаках приднепровских (К М. В. Юзефовичу» (1863, 1865) М. О.
- 93. Зокрема, М. О. Максимович довів, що «Гедимінокнязівський елемент не мав жодного значення в походженні придніпровського козацтва,
- 94. У своїх «Письмах о Богдане Хмельницком», адресованих М. П. Погодіну (1-4) і М. І. Костомарову (5-18)
- 95. У статті «Нечто о земле Киевской» (1864) М. О. Максимович запропонував таку хронологічну концепцію української історії
- 96. Отже, незважаючи на прихильність М. О. Максимовича до ідеї спільного походження українського, російського та білоруського народів,
- 97. М. Максимович вперше здійснив спробу визначити відмінність між психикою українців і росіян, довести автохтонність українців, спираючись
- 98. На думку автора, Михайло Олександрович був прихильником суворої критики першоджерел і перевірки фактів з метою усунення
- 99. Сучасний український вчений М. Дмитренко теж зазначав, що в творчості М. О. Максимовича відбувався поступовий, але
- 100. Короткий Віктор Андрійович
- 101. 5. Історіософське бачення історії України у творчій спадщині М. В. Гоголя
- 102. Микола Васильович Гоголь (1809-1852)
- 103. Микола Васильович Гоголь (1809-1852) народився 1 квітня 1809 р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині в
- 104. Усадьба Гоголя
- 105. домик Николая Васильевича Гоголя Гоголеве (Полтавська обл.) - Заповідник-музей М.В.Гоголя - Млин
- 106. Формування його світогляду відбувалося в суперечливих умовах. З одного боку, на майбутнього інтелектуала впливала українська народна
- 107. Дмитро Трощинський Віктор Па́влович Кочубе́й
- 108. Тому в 1828 р. М. В. Гоголь переїхав до Петербурга і з великими труднощами влаштувався чиновником
- 109. Василий Андреевич Жуковский Александр Сергеевич Пушкин
- 111. У «Вечерах» виявилась не тільки веселість і безтурботність українських оповідок на тлі неповторної природи, а й
- 112. Гоголівське бачення України подібне до Ю. Словацького, хоча є культурологічно ширшим і трагічнішим. Для нього Україна
- 113. М. В. Гоголь знав про вихід у світ книги М. Полєвого «История русского народа» (1829), про
- 114. М. Полєвой «История русского народа»
- 115. Дмитро Бантиш-Каменський «Історія Малої Росії» (1930)
- 116. Талановитий митець слова глибоко опрацьовував «Історію русів». До кола його читання входили праці Петра Симоновського, Василя
- 117. У літературі висловлювалася думка, що до осені 1835 р. М. В. Гоголь планував написати «поетичну» історію
- 118. Розпочавши працювати над своєю працею, М. В. Гоголь високо оцінив «Історію русів», але розчарувався стислими літописними
- 119. Зокрема, М. В. Гоголь звернув увагу на хаос державного роздріблення, коли «история, казалось, застыла и превратилась
- 120. Наступним періодом української історії став литовський, коли південна Росія відділилася від північної. За умов повного розірвання
- 121. Окрім того, М. В. Гоголь показав раннє зародження українського козацтва з багатьох складових для захисту країни
- 122. У процесі вивчення української історії М. В. Гоголь усвідомив необхідність ув’язати опис історичного минулого України з
- 123. У 1833 р. М. В. Гоголь розпочав роботу над підручником для університетів зі світовоі історії та
- 124. Утім, М. В. Гоголь продовжував працювати на ниві художньої літератури. Критичні образи України представлені у гоголівському
- 125. У російській літературі М. В. Гоголь репрезентував культурну місію України на Сході Європи, своєю діяльністю символізував
- 127. Ці твори – результат кричущого розриву між ідеальною Росією, замальованою в уяві митця слова і реальними
- 128. Проте М. В. Гоголь неодноразово стверджував про існування окремої малоросійської народності, яка відрізнялася від росіян. Так,
- 129. Багато років перебуваючи за межами України, у Петербурзі та Москві, Відні, Римі та Парижі, М. В.
- 131. Скачать презентацию