Українська культура нового часу (кінець XVIII – початок ХХ століття)

Июль 25, 2022

Главная
История
Українська культура нового часу (кінець XVIII – початок ХХ століття)

Содержание

2. КЛАСИЦИЗМ
3. Визначальні риси класицизму: орієнтація на античні культурні традиції; в Російській імперії (в тому числі й в
4. Контрактовий будинок в Києві, арх. В.І. Гесте, А.І. Меленський, 1815 – 1817 рр.
5. Костел св. Олександра в Києві, 1817 – 1842 рр. проект арх. Ф. Меховича
6. Червоний корпус Київського університету, арх. В.І. Беретті, 1837 – 1843 рр.
7. Палац в Качанівці, 1770-ті рр., арх. М. Мосцепанов
8. Палац в Сокиринцях, 1824 –1831 рр., арх. П. Дубровський
9. Пам’ятник герцогу Ришельє в Одесі, скульптор І.П. Мартос, архітектор Ф.К. Боффо, 1828 р.
10. РОМАНТИЗМ
11. Визначальні риси романтизму: реакція проти раціоналізму Просвітництва; пошук єдності з природою, культ природних почуттів; звернення до
12. СТАНОВЛЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ 1798 р. – вийшли друком три перші частини “Енеїди” І.П. Котляревського.
13. Періодизація історії української культури доби романтизму: І етап: 20-ті – 30-ті рр. ХІХ ст. (“харківський етап”)
14. Українська культура першої половини ХІХ ст. Фольклорно-етнографічні студії: Микола Церетелєв – “Опыт собрания старинных малороссийских песен”
15. Київський осередок української культури 40-х рр. ХІХ ст.: М. Максимович – перший ректор університету св. Володимира;
16. Петербурзький осередок української культури кінця 50-х – початку 60-х рр. ХІХ ст.: гурток літераторів і громадських
17. Утиски української культури Циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва від 18 липня 1863 р. про заборону
18. Романтизм в образотворчому мистецтві Т. Шевченко, Катерина, 1842 р.
19. Т. Шевченко, Церква Богдана Хмельницького в Суботові
20. І. Сошенко, пейзаж
21. РЕАЛІЗМ
22. Визначальні риси реалізму: раціоналізм; правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах; принцип
23. Український живопис другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Костянтин Олександрович Трутовський (1826 – 1893), Сцена
24. Сергій Іванович Васильківський (1854 – 1917), Козачий пікет, 1888 р.
25. С. Васильківський, Сторожа запорозьких вольностей, 1890 р.
26. С. Васильківський, Козача левада, 1893 р.
27. С. Васильківський, Український пейзаж
28. С. Васильківський, Козацький двір
29. С. Васильківський, М. Самокиш, з альбому “Из украинской старины” (1900 р.)
33. Микола Семенович Самокиш (1860 – 1944), Трійка, кінець ХІХ ст.
34. М. Самокиш, Погоня. Війна 1904 – 1905 рр. Із щоденника художника, 1908 р.
35. М. Самокиш, В Галичині. Кавалерист, 1914 р.
36. Микола Пимоненко (1862 – 1912), Українська ніч.
37. Опанас Георгійович Сластіон (1855 – 1934), Проводи на Січ, 1886 р.
38. О. Сластіон, портрети кобзарів, початок ХХ ст.
39. Фотомистецтво Середина ХІХ ст. – поширення фотографії в Україні. Друга половина ХІХ ст. – поява фотографів-професіоналів
40. Київ, Прорізна вулиця, початок ХХ ст.
41. Становлення української кінематографії 1896 р. – харківський фотограф Альфред Федецький знімає першу кінохроніку й демонструє її
42. Українське музичне мистецтво Жанри української народної пісні: календарно-обрядові (веснянки, щедрівки, колядки, купальські); родинно-обрядові (весільні, поховальні, колискові);
43. Становлення української композиторської школи Поява української опери – “ Запорожець за Дунаєм ” Семена Степановича Гулака-Артемовського
44. Микола Леонтович (1877 – 1921) – автор обробок українських народних пісень Щедрик Соломія Крушельницька (1872 –
45. Українське театральне мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Єлисаветградський театр, в якому 27 жовтня
46. Корифеї українського театрального мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст.: Марія Заньковецька Микола Садовський (Тобілевич) Панас
47. МОДЕРНІЗМ
48. Визначальні риси модернізму: безперервне оновлення художніх форм; стильова умовність (домінування форми над змістом) в Україні –
49. Визначальні риси імпресіонізму: художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань (impression – враження).
50. Олександр Мурашко (1875 – 1919), Дівчина в червоному капелюшку, 1902 – 1903 рр., імпресіонізм
51. О. Мурашко, Селянська родина, 1914 р., імпресіонізм
52. Іван Труш, портрет І. Франка, імпресіонізм
53. Національний художній музей України (Київ), арх. В. Городецький, 1899 р., неокласицизм
54. “Будинок з хімерами” в Києві, арх. В. Городецький, 1901 – 1903 рр., модерн
55. Будинок Полтавського губернського земства, арх. В. Кричевський, 1903 – 1908 рр., український модерн (“український стиль”)
60. РОЗВИТОК ОСВІТИ Російська імперія: кінець ХVIII ст. Головні народні училища Малі народні училища
61. РОЗВИТОК ОСВІТИ Російська імперія: перша половина ХІХ ст. Парафіяльні училища Повітові училища Губернські гімназії Приватні школи
62. РОЗВИТОК ОСВІТИ Російська імперія: початок ХХ ст. Двокласне початкове училище, 5 років Початкові училища (земські, міністерські,
63. Кількість письменних серед українців згідно із загальноросійським переписом населення 1897 р.: чоловіки – 23,3%; жінки –
64. РОЗВИТОК ОСВІТИ Монархія Габсбургів: друга половина ХVIII– середина ХІХ ст. Парафіяльні школи Тривіальні школи Головні (нормальні)
65. РОЗВИТОК ОСВІТИ Монархія Габсбургів: початок ХХ ст. Початкова освіта Сільські школи Міські школи Гімназії (українські, польські)
66. Культурно-освітні здобутки західних українців на початку ХХ ст.: Кількість письменних: 1900 р. – 19,9%; 1913 р.
67. РОЗВИТОК НАУКИ Наукові заклади й товариства: Одеське товариство історії та старожитностей (з 1839 р.) – М.Н.
68. РОЗВИТОК МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ Музеї старожитностей у Феодосії (1811 р.), Одесі (1825 р. ), Керчі (1826 р.).
70. Скачать презентацию

Слайд 2

КЛАСИЦИЗМ

Слайд 3

Визначальні риси класицизму:
орієнтація на античні культурні традиції;
в Російській імперії (в тому

числі й в Україні) поширюється з друг. пол. ХVIII;
в українській культурі представлений переважно в образотворчому мистецтві та в архітектурі.

Слайд 4

Контрактовий будинок в Києві,
арх. В.І. Гесте, А.І. Меленський, 1815 – 1817

рр.

Слайд 5

Костел св. Олександра в Києві, 1817 – 1842 рр. проект арх.

Ф. Меховича

Слайд 6

Червоний корпус Київського університету,
арх. В.І. Беретті, 1837 – 1843 рр.

Слайд 7

Палац в Качанівці, 1770-ті рр., арх. М. Мосцепанов

Слайд 8

Палац в Сокиринцях, 1824 –1831 рр., арх. П. Дубровський

Слайд 9

Пам’ятник герцогу Ришельє в Одесі,
скульптор І.П. Мартос, архітектор Ф.К. Боффо, 1828

р.

Слайд 10

РОМАНТИЗМ

Слайд 11

Визначальні риси романтизму:
реакція проти раціоналізму Просвітництва;
пошук єдності з природою, культ природних

почуттів;
звернення до народності як джерела розвитку культури;
посилений інтерес до фольклору, етнографії, історичних студій;
формування ідеологічної основи для національних рухів.

Формування модерної української інтелігенції

Слайд 12

СТАНОВЛЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
1798 р. – вийшли друком три перші

частини “Енеїди” І.П. Котляревського.
Тарас Шевченко – основоположник сучасної української літературної мови.
Унормування українського правопису:
боротьба “етимології” (максимовичівка) та “фонетики” (кулішівка, ярижка, драгоманівка, грінчевичівка).
“Азбучна війна” в Галичині.
Москвофіли в Західній Україні – “язичіє” (суміш церковнослов'янської, російської, української та польської
мов), з кінця ХІХ ст. перейшли на російську мову.

Слайд 13

Періодизація історії української культури доби романтизму:
І етап: 20-ті – 30-ті рр.

ХІХ ст. (“харківський етап”)
ІІ етап: 40-ві рр. ХІХ ст. (“київський етап”)
ІІІ етап: 60-ті рр. ХІХ ст. (“петербурзький етап”)

Слайд 14

Українська культура першої половини ХІХ ст.
Фольклорно-етнографічні студії:
Микола Церетелєв – “Опыт собрания

старинных малороссийских песен” (1819)
Михайло Максимович – “Малороссийские песни” (1827), “Украинские народные песни” (1834)
Ізмаїл Срезневський – збірник “Запорожская старина” (1833 – 1838)
Харківські романтики: М. Костомаров, Л. Боровиковський, О. Шпигоцький, А. Метлинський
Літератори: Григорій Квітка-Основ’яненко («Конотопська відьма» (1833), « Маруся »(1834), «Сватання на Гончарівці» (1835)), Петро Гулак-Артемовський (байка «Пан та собака»).
Українська громада в Петербурзі: байкар Євген Гребінка, художники І. Сошенко й Т. Шевченко.
“Руська трійця”: М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький – альманах “Русалка Дністровая” (1837)
Історичні студії:
Дмитро Бантиш-Каменський – “История Малой России” (1822)
Микола Маркевич – “История Малороссии” (1842 – 1843)
Йосип Бодянський – видавець “Історії Русів” (1846)
Інтерес до української тематики:
в російській літературі – К. Рилєєв, О. Пушкін, М. Гоголь;
в польській літературі – С. Гощинський, Б. Залеський, А. Мальчевський.

козакофільство

Слайд 15

Київський осередок української культури 40-х рр. ХІХ ст.:
М. Максимович – перший

ректор університету св. Володимира;
М. Костомаров – історик, викладач університету;
П. Куліш – слухач університету, педагог, літератор;
Т. Шевченко – художник, поет (“Кобзар”, 1840).
Кирило-Мефодіївське братство (1846 – 1847 рр.):
романтично інтерпретовані християнські моральні цінності;
слов'янофільство та панславізм;

Слайд 16

Петербурзький осередок української культури кінця 50-х – початку 60-х рр. ХІХ

ст.:
гурток літераторів і громадських діячів, що утворився навколо журналу «Основа» (1861—62), колишніх кирило-мефодіївців:
В. Білозерський – редактор “Основи”;
М. Костомаров – професор Петербурзького університету;
П. Куліш - автор першого романтичного історичного роману «Чорна Рада» (1857) й видавець альманаха «Хата» (1860)
Т. Шевченко – продовжував літературно-мистецьку діяльність.

Слайд 17

Утиски української культури
Циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва від 18 липня

1863 р. про заборону видання книг українською мовою (підручників тощо), крім творів художньої літератури (“Валуєвський циркуляр”).
Розпорядження від 18 травня 1876 р. (“Емський указ”) про заборону видання книг українською мовою будь-якого змісту, крім історичних джерел, а також привезення україномовної літератури з-за кордону до Російської імперії.

Слайд 18

Романтизм в образотворчому мистецтві
Т. Шевченко,
Катерина,
1842 р.

Слайд 19

Т. Шевченко,
Церква Богдана Хмельницького в Суботові

Слайд 20

І. Сошенко,
пейзаж

Слайд 21

РЕАЛІЗМ

Слайд 22

Визначальні риси реалізму:
раціоналізм;
правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів

у типових обставинах;
принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.
Поширюється з другої половини ХІХ ст.
Українські реалісти в літературі — І. Нечуй-Левицький, П. Мирний.

Слайд 23

Український живопис другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Костянтин Олександрович Трутовський

(1826 – 1893),
Сцена біля колодязя

Слайд 24

Сергій Іванович Васильківський (1854 – 1917),
Козачий пікет, 1888 р.

Слайд 25

С. Васильківський, Сторожа запорозьких вольностей, 1890 р.

Слайд 26

С. Васильківський,
Козача левада,
1893 р.

Слайд 27

С. Васильківський,
Український пейзаж

Слайд 28

С. Васильківський,
Козацький двір

Слайд 29

С. Васильківський, М. Самокиш,
з альбому “Из украинской старины” (1900 р.)

Слайд 30

Слайд 31

Слайд 32

Слайд 33

Микола Семенович Самокиш (1860 – 1944),
Трійка, кінець ХІХ ст.

Слайд 34

М. Самокиш,
Погоня. Війна 1904 – 1905 рр. Із щоденника художника,
1908 р.

Слайд 35

М. Самокиш,
В Галичині. Кавалерист, 1914 р.

Слайд 36

Микола Пимоненко (1862 – 1912), Українська ніч.

Слайд 37

Опанас Георгійович Сластіон (1855 – 1934),
Проводи на Січ, 1886 р.

Слайд 38

О. Сластіон,
портрети кобзарів, початок ХХ ст.

Слайд 39

Фотомистецтво
Середина ХІХ ст. – поширення фотографії в Україні.
Друга половина ХІХ ст.

– поява фотографів-професіоналів (Київ – фотоательє Володимира Висоцького (з 1871 до 1894 р., зробив фотопортрети Лесі Українки, Івана Франка, Володимира Антоновича), Харків – фотоательє Альфреда Федецького).

Слайд 40

Київ, Прорізна вулиця, початок ХХ ст.

Слайд 41

Становлення української кінематографії
1896 р. – харківський фотограф Альфред Федецький знімає першу

кінохроніку й демонструє її в Харківському оперному театрі.
З 1908 р. український актор і кінорежисер Олексій Михайлович Олексієнко знімає в Харкові кіноводевілі за творами М. Гоголя, І. Котляревського, М. Старицького тощо.
У Катеринославі кінооператор і кінорежисер Данило Сахненко зняв стрічки «Запорізька Січ» (1912 р.), «Любов Андрія» (за «Тарасам Бульбою» Миколи Гоголя, 1912 р.), «Мазепа» (за поемою О.С. Пушкіна «Полтава», 1913 р.), «Богдан Хмельницький» за одноіменною п'єсою М. Старицького (1914 р.).

Слайд 42

Українське музичне мистецтво
Жанри української народної пісні:
календарно-обрядові (веснянки, щедрівки, колядки, купальські);
родинно-обрядові (весільні,

поховальні, колискові);
побутові (чумацькі, наймитські, бурлацькі, солдатські);
ліричні пісні та балади;
історичні пісні та думи.
Кобзарі та лірники – носії народних музичних традицій.

Слайд 43

Становлення української композиторської школи
Поява української опери – “ Запорожець за Дунаєм

”
Семена Степановича Гулака-Артемовського (1863 р.).
Творчість Миколи Віталійовича Лисенка (1842 - 1912):
9 опер, фортепіанна й інструментальна, хорова та вокальна музика
Молитва за Україну (сл. Олександра Кониського)

Слайд 44

Микола Леонтович (1877 – 1921) – автор обробок українських народних пісень
Щедрик

Соломія Крушельницька (1872 – 1952) – всесвітньовідома оперна співачка

Слайд 45

Українське театральне мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Єлисаветградський театр,

в якому 27 жовтня 1882 р. відбулась перша вистава «Товариства українських артистів під орудою М. Л. Кропивницького»

Слайд 46

Корифеї українського театрального мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
Марія Заньковецька
Микола

Садовський (Тобілевич)
Панас Саксаганський(Тобілевич)
Іван Карпенко-Карий (Тобілевич)
Театр Миколи Садовського у Києві (1907 – 1919, Трупа українських артистів під керівництвом
Миколи Садовського) – перший український стаціонарний професійний театр.
Репертуар: твори І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Старицького,
І. Карпенка-Карого, М. Старицького.
Мистецькі принципи: народність і реалізм, домінування етнографічно-побутової драматургії.

Будівля Троїцького народного дому, в якому знаходився театр Миколи Садовського (нині – театр оперети)

Слайд 47

МОДЕРНІЗМ

Слайд 48

Визначальні риси модернізму:
безперервне оновлення художніх форм;
стильова умовність (домінування форми над змістом)
в

Україні – орієнтація на західноєвропейський культурний процес.
Декаданс (декадентство, “занепадництво”):
естетизм (“мистецтво заради мистецтва”);
ірраціоналізм;
символізм (у поетичній творчості Миколи Вороного, Миколи Філянського, поетів з галицького літературного об’єднання “Молода Муза” – Богдана Лепкого тощо).
Ранні модерністичні напрями в літературі та мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
імпресіонізм;
неоромантизм;
неокласицизм;
модерн.

Слайд 49

Визначальні риси імпресіонізму:
художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень,

співпереживань (impression – враження).
поетика імпресіонізму відбилася у творчості Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Василя Стефаника.
Визначальні риси неоромантизму:
домінування у творчості чуттєвої, а не раціональної сфери, емоційно-інтуїтивне пізнання;
неоромантизм в українській літературі започаткувала О. Кобилянська новелами та повістями «Людина», «Царівна». У цьому стилі працювали також Леся Українка.

Слайд 50

Олександр Мурашко (1875 – 1919),
Дівчина в червоному капелюшку,
1902 – 1903 рр.,

імпресіонізм

Слайд 51

О. Мурашко,
Селянська родина, 1914 р., імпресіонізм

Слайд 52

Іван Труш,
портрет І. Франка,
імпресіонізм

Слайд 53

Національний художній музей України (Київ),
арх. В. Городецький, 1899 р., неокласицизм

Слайд 54

“Будинок з хімерами” в Києві,
арх. В. Городецький, 1901 – 1903

рр., модерн

Слайд 55

Будинок Полтавського губернського земства,
арх. В. Кричевський, 1903 – 1908 рр., український

модерн (“український стиль”)

Слайд 56

Слайд 57

Слайд 58

Слайд 59

Слайд 60

РОЗВИТОК ОСВІТИ
Російська імперія: кінець ХVIII ст.
Головні народні училища
Малі народні училища

Слайд 61

РОЗВИТОК ОСВІТИ
Російська імперія: перша половина ХІХ ст.
Парафіяльні училища
Повітові училища
Губернські гімназії
Приватні школи

й пансіони

Університети
(Харків, Київ, Одеса)

Ліцеї та
гімназії вищих наук
(Кременець, Одеса, Ніжин)

Інститути
шляхетних дівчат

русифікація

Недільні школи
(кінець 50-х – початок 60-х рр.)

Слайд 62

РОЗВИТОК ОСВІТИ
Російська імперія: початок ХХ ст.
Двокласне початкове
училище,
5 років
Початкові училища
(земські, міністерські,

церковно-парафіяльні),
3 – 4 роки

Вище початкове училище,
4 роки

Ремісничі, сільськогосподарські, торгівельні тощо училища й школи, 3 – 4 роки

Учительська семінарія,
4 роки

Учительський
інститут,
3 роки

Чоловіча гімназія, 8 років

Реальне училище, 6 – 7 років

Комерційне училище, 7 – 8 років

Кадетський корпус, 7 років

Університет,
4 роки

Вищі технічні,
сільськогосподарські,
економічні тощо
навчальні
заклади,
4 – 5 років

Жіноча гімназія,
7 – 8 років

Прогімназія,
4 роки

Педагогічний
клас

Єпархіальне училище, 7 – 8 років

Інститут шляхетних дівчат, 8 років

Вищі жіночі курси,
4 – 5 років

Духовне
училище,
4 роки

Духовна семінарія,
6 років

Духовна
академія,
4 роки

Богословські класи

Слайд 63

Кількість письменних серед українців згідно із
загальноросійським переписом населення 1897 р.:
чоловіки –

23,3%;
жінки – 3,9%.
Загальна кількість письменних за губерніями:
Херсонська – 25,9%;
Катеринославська – 21,5%;
Чернігівська –18,4%;
Київська –18,1%;
Волинська –17,2%;
Полтавська –16,9%;
Харківська –16,8%;
Подільська – 15,5%.

Слайд 64

РОЗВИТОК ОСВІТИ
Монархія Габсбургів: друга половина ХVIII– середина ХІХ ст.
Парафіяльні школи
Тривіальні школи
Головні

(нормальні) школи

Початкова
освіта

Гімназії
(Академічна гімназія у Львові – з 1784 р.)

Реальні школи

Середня
освіта

Львівський
ліцей/університет

Вища
освіта

германізація,
полонізація,
мадяризація,
румунізація

Перемишльський гурток:
Михайло Левицький,
Іван Могильницький

Реальна академія
(Львів)

Технічна академія (Львів)

Галицько-руська
матиця (1848)

Barbareum (Відень, 1774 – 1784), Studium Ruthenum (1787 – 1809)

Слайд 65

РОЗВИТОК ОСВІТИ
Монархія Габсбургів: початок ХХ ст.
Початкова
освіта
Сільські школи
Міські школи
Гімназії (українські, польські)
Середня
освіта
Вища
освіта
Львівський університет
1848

р. – кафедра української мови (Яків Головацький),
1894 р. – кафедра загальної історії зі спеціальним оглядом Східної Європи з українською мовою викладання (Михайло Грушевський)

утраквістичні
школи
(двомовні, 1886)

Професійно-промислові школи

Чернівецький університет (з 1875 р.)

Слайд 66

Культурно-освітні здобутки західних українців на початку ХХ ст.:
Кількість письменних:
1900 р. –

19,9%;
1913 р. – 37,25%.
Кількість навчальних закладів на 1912 – 1913 рр.:
Галичина:
2553 українських початкових школи;
9 українських та 3 польсько-українські гімназії, дівочий ліцей;
2 українські і 1 польсько-українська професійні промислові школи.
Буковина:
187 українських початкових шкіл;
2 нижчих українських навчальних заклади;
2 українські, 2 німецько-українські гімназії;
1 німецько-румунсько-український учительський заклад;
1 українське ремісниче училище.
Просвітницькі організації на 1912 р.:
74 філії та 2611 читалень "Просвіти" в Галичині (існувало з 1868 р.);
спортивні молодіжні товариства "Січ" і "Сокіл"в Галичині й Буковині;
Крайовий шкільний союз,
Українське педагогічне товариство у Львові,
Товариство вчителів середніх шкіл "Учительська громада" у Львові,
Товариство ім. Сковороди в Чернівцях.

Слайд 67

РОЗВИТОК НАУКИ
Наукові заклади й товариства:
Одеське товариство історії та старожитностей (з 1839

р.) – М.Н. Мурзакевич, В.В. Григор'єв, Ф.К. Брун, П.В. Беккер, В.Н. Юргевич, Н.П. Кондаков, О.І. Маркевич, Ф.І. Успенский, Е.Р. Штерн, О.Л. Бертьє-Делагард. «Записки Одесского общества истории и древностей».
Київська археографічна комісія (Тимчасова комісія для розбору давніх актів при київському військовому, волинському та подільському генерал-губернаторі, з 1843 р.), Київський центральний архів (з 1852 р.) – М.Д. Іванішев, В.Б. Антонович, М.Ф. Владимирський-Буданов. “Архив Юго-Западной России”.
Історичне товариство імені Нестора–Літописця (Київ, з 1872 р.) – В.С. Іконников, В. Б. Антонович, О.І. Левицький, І.В. Лучицький, І.М. Каманін, М.С. Грушевський, М.В. Довнар-Запольський, М.П. Василенко, В.О. Романовський, С.І. Маслов, В.І. Щербина. «Чтения в Историческом обществе Нестора-Летописца».
Південно-Західний відділ Російського географічного товариства (Київ, 1873 – 1876 рр.) – етнографічні, історичні, статистичні студії. В. Антонович, П. Чубинський, Ф. Вовк, М. Лисенко, М. Драгоманов, П. Житецький, О. Русов. «Записки».
Наукове товариство імені Шевченка (НТШ, Львів, з 1873/1892 р.) – М.С. Грушевський (голова у 1897–1913 рр.), С. Томашівський (голова у 1913–1918 рр.), І. Франко, В. Гнатюк. “Записки НТШ”.
Наукова періодика:
журнал “Киевская старина” (1882 – 1907 рр.).

Слайд 68

РОЗВИТОК МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ
Музеї старожитностей у Феодосії (1811 р.), Одесі (1825 р.

), Керчі (1826 р.).
Художньо-промисловий музей в Харкові (1886 р.).
Київський художньо-промисловий і науковий музей імператора Миколи ІІ (Музей старожитностей і мистецтв або Київський міський музей) (1899/1904 р.) – М. Біляшівський (перший директор, археолог), В.В. Хвойка (археолог), Д.М. Щербаківський (дослідник народного мистецтва), Б. та В. Ханенки (колекціонери, меценати).
Катеринославський обласний музей ім. О.М. Поля (з 1849 по 1902 р. – Громадський музей старожитностей Катеринославської губернії) – Д.І. Яворницький (директор музею з 1902 р.).

Українська культура нового часу (кінець XVIII – початок ХХ століття)

Содержание

КЛАСИЦИЗМ

Визначальні риси класицизму:орієнтація на античні культурні традиції;в Російській імперії (в тому

Контрактовий будинок в Києві,арх. В.І. Гесте, А.І. Меленський, 1815 – 1817

Костел св. Олександра в Києві, 1817 – 1842 рр. проект арх.

Червоний корпус Київського університету,арх. В.І. Беретті, 1837 – 1843 рр.

Палац в Качанівці, 1770-ті рр., арх. М. Мосцепанов

Палац в Сокиринцях, 1824 –1831 рр., арх. П. Дубровський

Пам’ятник герцогу Ришельє в Одесі,скульптор І.П. Мартос, архітектор Ф.К. Боффо, 1828

РОМАНТИЗМ

Визначальні риси романтизму:реакція проти раціоналізму Просвітництва;пошук єдності з природою, культ природних

СТАНОВЛЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ1798 р. – вийшли друком три перші

Періодизація історії української культури доби романтизму:І етап: 20-ті – 30-ті рр.

Українська культура першої половини ХІХ ст.Фольклорно-етнографічні студії: Микола Церетелєв – “Опыт собрания

Київський осередок української культури 40-х рр. ХІХ ст.:М. Максимович – перший

Петербурзький осередок української культури кінця 50-х – початку 60-х рр. ХІХ

Утиски української культуриЦиркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва від 18 липня

Романтизм в образотворчому мистецтвіТ. Шевченко,Катерина,1842 р.

Т. Шевченко,Церква Богдана Хмельницького в Суботові

І. Сошенко,пейзаж

РЕАЛІЗМ

Визначальні риси реалізму:раціоналізм; правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів

Український живопис другої половини ХІХ – початку ХХ ст.Костянтин Олександрович Трутовський

Сергій Іванович Васильківський (1854 – 1917),Козачий пікет, 1888 р.

С. Васильківський, Сторожа запорозьких вольностей, 1890 р.

С. Васильківський,Козача левада,1893 р.

С. Васильківський,Український пейзаж

С. Васильківський,Козацький двір

С. Васильківський, М. Самокиш,з альбому “Из украинской старины” (1900 р.)

Микола Семенович Самокиш (1860 – 1944),Трійка, кінець ХІХ ст.

М. Самокиш,Погоня. Війна 1904 – 1905 рр. Із щоденника художника,1908 р.

М. Самокиш,В Галичині. Кавалерист, 1914 р.

Микола Пимоненко (1862 – 1912), Українська ніч.

Опанас Георгійович Сластіон (1855 – 1934),Проводи на Січ, 1886 р.

О. Сластіон,портрети кобзарів, початок ХХ ст.

ФотомистецтвоСередина ХІХ ст. – поширення фотографії в Україні.Друга половина ХІХ ст.

Київ, Прорізна вулиця, початок ХХ ст.

Становлення української кінематографії1896 р. – харківський фотограф Альфред Федецький знімає першу

Українське музичне мистецтвоЖанри української народної пісні:календарно-обрядові (веснянки, щедрівки, колядки, купальські);родинно-обрядові (весільні,

Становлення української композиторської школиПоява української опери – “ Запорожець за Дунаєм

Микола Леонтович (1877 – 1921) – автор обробок українських народних пісеньЩедрик

Українське театральне мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст.Єлисаветградський театр,

Корифеї українського театрального мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст.:Марія ЗаньковецькаМикола