Запорозька Січ і Південь України в другій половині XVIII ст.

році. Вона
знаходилась на правому березі Дніпра в урочищі
Базавлук, неподалік від зруйнованої в 1709 році
Чортомлицької Січі. Зовнішньо Нова Січ зберігала
старі традиції. Однак демократія в Новій Січі мала
показовий характер, здебільшого вся влада
зосереджувалась в руках правлячої верхівки.
Залежна від неї козацька біднота голосувала за її
вказівками. Нову Січ відрізняло й те, що значна
кількість козаків стала працювати в сільському
господарстві, узялась за промисли і торгівлю.
У Новій Січі мешкало 15-20 тис. осіб. Усі козаки
перебували на службі в царського уряду, за що
одержували платню грішми, порохом свинцем,
борошном і крупами.

Інгульська, Прогноїнська. Бугогардівська.

Лубенського полку біля міста Ромин в 1691 році в козацькій сім’ї. Його батька звали Іван, а мати Агафія. В 1762 вперше обирається кошовим отаманом. В 1774 р. йому було присвоєно чин генерал-лейтенанта. В 1776 році був ув’язнений за наказом Катерини ІІ в Солоницькому монастирі В 1801 році йому було даровано прощення Олександром І. 110-літній в’язень. Котрий за 25 років в одиночках, як твердять перекази осліп, нарешті став вільним. Просидівши у в’язниці такий тривалий час він здичавів, став похмурий і втратив зір, але попри все він не втратив розум. Петро Відмовився вийти на волю. Восени 1803р. у 112 років він помер.

до значної фінансової нерівності між запорожцями. Ось як нерівномірно розподілялась урядова платня на 1762 р.

На 38 куренів — по 140 руб. Отаманові кошовому — 70 Військовому судді — 60 Військовому писарю — 50 Осаулові — 40 Пушкареві та довбишеві , 3 Канцеляристам — 6 На 38 отаманів — 27

частина запорожців переселилась в пониззя Дунаю, у Добруджу, на підвладну Туреччині територію. Турецький уряд надав запорожцям землі між Південним Бугом і Дунаєм. У 1776р. в гирлі Дунаю вони заснували першу Задунайську Січ. Внутрішній устрій на Задунайській Січі був таким самим, як і на Запорозькій Січі. Найвищим органом тут була військова рада, яка обирала кошову старшину – кошового отамана, військового суддю, писаря, осавула. До кошової старшини належав також і товмач-драгоман. Козаки ловили рибу, полювали, вирощували хліб і розводили худобу. Там існувала січова школа й бібліотека.

Чорноморське козацтво

В умовах підготовки Росії до війни з Туреччиною, уряд вирішив створити з колишніх запорожців військові формування під назвою “Військо вірних козаків” . Відповідний царський указ був виданий 2 лютого 1788 року. Очолив цей контингент кошовий отаман С. Білий. У 1788 році козацьке військо перейменували на Чорноморське козацьке військо. У перші роки існування цього козацтва провідними галузями господарства були скотарство й рибальство, а пізніше хліборобство. Козаки володіли значними угіддями. У 1860 році Чорноморське козацьке військо увійшло до складу Кубанського козацького війська.

Південної України стало можливим тільки після звільнення її від турецько-татарського володіння. Заселення відбувалось за декількома напрямками. Однією з найважливіших була народна колонізація. Тобто Північне Причорномор'я заселялось перш за все завдяки самовільному переселенському рухові з Лівобережної і Правобережної України. Вирішальну роль в заселенні регіону відіграли українці. Цьому сприяло надане їм право переходу на нові землі, географічна близькість і звичні умови життя на новому місці. До середини 30-х років XIX ст. переселенський рух мав землеробський характер, проте швидкий ріст міст і вичерпання вільних резервів казенних земель збільшили роль неземлеробського міграційного руху в міста.
Ще одним видом колонізації була іноземна. Царський уряд з метою швидкого освоєння Півдня України запросив іноземних переселенців. Так у степах України були створені цілі колонії німців, сербів, греків, болгар. Селились тут вірмени і грузини, а також старообрядці з Росії, які втекли звідтіля від переслідувань влади. Останніх в ті часи називали розкольниками, тому що вони розкололи єдину православну церкву.
Вздовж кордонів "Вольностей Запорозьких" російська влада стала створювати систему переселенських районів. Як вже було сказано, серед переселенців переважали вихідці з країн Балканського півострова. Перша партія колоністів була в 30-ті pp. поселена на "Українській лінії". Нагадаємо вам, що ця лінія почала будуватись в 1731 р. між Гетьманщиною, — вздовж її південного кордону, від Дніпра до Сіверського Дінця по правому березі річки Орелі, — і запорізькими землями, які відійшли до Туреччини. Це була лінія прикордонних укріплень.

Колонізація півдня України