Музична культура Індії та Далекого Сходу: індійський танець, значення поз, жестів, позицій рук(мудра)

релігії відіграють в Індії значну роль, це країна походження кількох світових релігій (індуїзм, буддизм, джайнізм, сикхізм) які своїм впливом формували культуру
Важливий етап розвитку індійської музики пов'язаний з найдавнішими літературними пам'ятками — Ведами.

з якнайдавніших часів і фактично залишився незмінним. Перші згадки про нього містяться в «Рігведе». Своє теоретичне обгрунтування танець отримав в трактатах Бхарати «Натьяшастра» і Нандікешвари «Абхинайя Дарпана»

трьох великих богів індуїзму. У Стародавній Індії танець був обов'язковою частиною релігійного ритуалу. Його виконували храмові танцівниці девадаси («рабині Бога»)..
Тематика танців заснована на міфах, легендах і творах класичної літератури.

теми міфів і поеми-постановки.

Танцювальне мистецтво Індії народилося в стародавні часи як ритуал і тривалий час було надбанням храмів. У храмах і зараз є майданчики для ритуальних танців, а на стінах присутні зображення танцівників.

Традиційний танець в Індії культивувався головним чином девадасі — храмовими танцівницями. Аж до ХХ століття танець був частиною храмових обрядів. Танцівниці і їхні музиканти грали дуже важливу роль у виконанні ритуалу, а їхні дії у храмовому танці мали сакральне значення.

індуїзмі танець ̶ засіб духовного розвитку людини.

На виконавиці індійського храмового танцю величезна кількість прикрас, що дзенькають при кожному русі. Бронзові дзвіночки на ногах, золоті браслети на зап’ястях і над ліктями, у носі ̶ кільце натх, з’єднане ланцюжком із мочкою вуха, на шиї ̶ намисто, голову обхоплює плоский обруч із підвіскою.

Майже всі індуїстські танці виконуються босоніж – традиція, що прийшла з історії, тому що у храм можна було заходити винятково босоніж. 

танців були канонізовані.
Рухи народних танців не були канонізовані і не мають зафіксованих письмових традицій.

Натьям, Катхак, Катхакалі, Маніпурі, Одісси, Мохиніаттам і Кучипуді. Перші чотири форми вважаються основними, інші напівкласичні
Рухи класичних танців були канонізовані (Бхарата, "Натья-Шастра").
Аж до настання 20-го ст. танець був частиною храмових обрядів.

танець-молитва, танець-розмова, що виконувався у храмах Шиви. Саме слово «бхарата-натьям» перекладається як «індійський танець».    

Усі рухи в бхарата-натьям виконуються строго за геометричними траєкторіями, що надає танцю лінійності. Очі, голова й руки танцівниці ніби малюють кола, прямі лінії й трикутники. У давнину ці рухи мали характер магічної дії.

Бхарата-натьям виконується під південноіндійську музику, де до оркестру входить барабан мриданга, струнний інструмент віна, флейта й цимбали.

до вед, назвавши його «пʼятою ведою». Богом-заступником танцю вважається Шива, а приніс його людям мудрець Бхарата за вказівкою бога Брахми.

Різні пози танців у стилі бхарата-натьям висічені на стінах храмів на півдні Індії, який вважається традиційним центром бхарата-натьям.

півночі країни, і першими її виконавцями були храмові розповідачі казок, що ілюстрували релігійні вірші жестикуляцією й танцями.

Катхак заснований на міфологічних сюжетах із життя бога Крішни і його дружини Радхи. Танцівниці дзенькотом дзвіночків на одягнутих на ноги браслетах відтворюють ритм, що акомпанує танцю барабана.

Мусульманським правителям не подобалося слухати історії, пов'язані з індуїстськими богами, і танець став більше розвиватися в технічній частині, ускладнилися ритми, збільшилася різноманітність пластичних рухів.

двору.

Танцівниця може виступати в індуському або мусульманському одязі. Вона виглядає як танцівниця, яку зображували на могольських і раджпутських мініатюрах. Тому костюм катхаку нагадує костюми народів Ірану, Афганістану й Середньої Азії. 

На відміну від інших стилів, де танцювальний костюм імітує задрапіроване сарі, у костюмах виконавиця має довгу спідницю-сонце, що підкреслює стрімкість обертів.

у давньоіндійських епосах «Рамаяна» й «Махабхарата». Виконують його тільки хлопчики і юнаки; гримуючись і переодягаючись, вони грають і жіночі ролі. 

Виконавці з дитинства вивчають мистецтво найскладнішої пантоміми й мови умовних жестів і танцюють під акомпанемент не тільки музичний, але й речитативний.

Катхакалі використовує сюжети з епічних творів «Махабхарата» і «Рамаяна». Основні почуття, які зображуються в танці, ̶ героїзм. Катхакалі строго додержується традицій «Натья-Шастри». Виконання Катхакалі може тривати цілу ніч.

грають найскладнішою мовою поз, рухів тіла, жестів і міміки.

Персонажів упізнають за кольором гриму, накладеного на обличчя, що відзначається складною символікою ліній і малюнка

Основу гриму пака становить зелений колір, це грим шляхетних і доброчесних персонажів, божественних героїв і великих царів.
Грим каті ̶ також зелений, але перебивається червоним, навколо ніздрів нанесені лінії у формі вигнутого ножа, на чолі й носі прикріплені підвіски. Це грим злих персонажів шляхетного походження, царів Равана й Дурьодхана.
Чорний грим карі символізує жителів джунглів, мисливців і відьом.
Грим природнього темно-жовтого кольору мінакку призначений для жінок, мудреців і браминів.

і його дружиною Радхою. Традиційна вистава в стилі маніпурі ̶ повномасштабна опера, з елементами танцю й хоровим виконанням.

Танець виконують чоловіки й жінки в колі або півколі. У танці поєднується стриманість і легкість. Жести плавні й перетікають із одного в інший, очі зазвичай опущені вниз. Виконання супроводжується піснями з «Гітаговінда».

Танець маніпурі супроводжується оркестром: флейти, однострунна піна, барабанчик-пунг і цимбали. В танці використовуються сюжети поезії Відьяпати.

метою досягнення гармонії тіла і емоцій. При правильному виконанні танець - це спосіб звільнення від нескінченного ланцюга перероджень.
частина релігійного обряду
Танець розглядався як явище божественне, дар богів людству. У індуїзмі танець - засіб духовного розвитку людини.

шиї.
Існує 24 типи рухів однією кистю,
13 типів рухів кистями рук,
10 рухів руками цілком,
5 типів рухів для грудної клітки і по 5 типів для торсу, живота і стегон.
Є типи рухів для брів, а також 36 типів поглядів.

традиції, що прийшли з історії, оскільки в храм можна було заходити виключно босоніж.
На виконавці храмового танцю величезне число прикрас, Бронзові дзвіночки на ногах, золоті браслети на зап'ястях і над ліктями, в носі кільце натх, сполучене ланцюжком з мочкою вуха, на шиї намисто, голову обхвачує плоский обруч з підвіскою.

і неухильне дотримання стародавніх канонів. На розучування танцювальних рухів затрачають 5-9 років.

кожному штаті Індії існують свої народні танці.
Рухи народних танців не були канонізовані і вони не мають зафіксованих письмових традицій.

суміш класичних, народних і європейських танців. Він завжди відповідає духу часу, використовує сучасні мелодії і ритми, комп'ютерну графіку і спецефекти.