- Главная
- Культурология
- Ренесанс, Бароко, Рококо
Содержание
- 2. Ренесанс Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового
- 3. “Сікстинська Мадонна” Рафаель (1514) “Тайна вечеря” Леонардо да Вінчі (1495-1497) “Венера і Марс” Сандро Ботічеллі (1483)
- 4. “Купол Флорентійського собору” Філіппо Брунеллескі (1434) “Капела Пацці при церкві Санта-Кроче” Філіппо Брунеллескі (1423) “П’єта” Мікеланджело
- 5. Бароко Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль
- 6. «Дарунок Богині Діані” Аннібале Карраччі «Юпітер з дружиною Юноною» Аннібале Карраччі “Автопортрет” Лоренцо Берніні Колишній сад
- 7. Рококо Рококо́ — реверсований стиль щодо в україні що в другій половині 18 століття дійшов (з
- 8. «Кентавр Несс викрадає Деяніру» Луї Жан Лагрене «Портрет французького актора Тенара в ролі Фігаро» Анрі П'єр
- 10. Скачать презентацию
Ренесанс
Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на
Ренесанс
Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на
В основі культури епохи Відродження (14-17ст) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.
Важливу роль для становлення мистецтва Відродження мало нове розуміння античної спадщини. Вплив античності найсильніше позначився на формуванні культури Відродження в Італії, де збереглося безліч пам'ятників давньоримського та давньогрецького мистецтва.
Сучасні дослідники виділяють п'ять періодів доби Відродження :
Протовідродження (Передвідродження) (2-а половина XIII століття — XIV століття);
Раннє Відродження (1410/1425 рр. XV ст. — кінець XV століття);
Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття);
Пізнє Відродження (середина XVI — 90-ті роки XVI століття), співіснування з маньєризмом. В архітектурі — виникнення палладіанства;
Північне Відродження — XVI століття, співіснування з північним і італійським маньєризмом.
“Сікстинська Мадонна”
Рафаель (1514)
“Тайна вечеря”
Леонардо да Вінчі (1495-1497)
“Венера
“Сікстинська Мадонна”
Рафаель (1514)
“Тайна вечеря”
Леонардо да Вінчі (1495-1497)
“Венера
“Христос серед учителів”
Альбрехт Дюрер (1506)
“Купол Флорентійського собору”
Філіппо Брунеллескі (1434)
“Капела Пацці при церкві Санта-Кроче”
Філіппо
“Купол Флорентійського собору”
Філіппо Брунеллескі (1434)
“Капела Пацці при церкві Санта-Кроче”
Філіппо
“П’єта”
Мікеланджело (1499)
“Святий Марк”
Донателло (1411-1412)
Бароко
Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі та архітектурі )
Бароко
Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі та архітектурі )
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення образу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко відрізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, в меншій мірі Венеція і Флоренція — де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.
«Дарунок Богині Діані”
Аннібале Карраччі
«Юпітер з дружиною Юноною»
Аннібале Карраччі
“Автопортрет”
Лоренцо
«Дарунок Богині Діані”
Аннібале Карраччі
«Юпітер з дружиною Юноною»
Аннібале Карраччі
“Автопортрет”
Лоренцо
Колишній сад палацу Хонсхолердік, план до 1650. Знищений.
Кабінет 17 ст.
Рококо
Рококо́ — реверсований стиль щодо в україні що в другій половині 18 століття дійшов
Рококо
Рококо́ — реверсований стиль щодо в україні що в другій половині 18 століття дійшов
Стиль рококо створений для жінки й пристосований до її мінливих, на той час, смаків і примх, Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). В добу рококо скульптура (переважно поліхромна) стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент (зокрема у різьбі) набрав форм мушлі («rocaille»). У добу рококо широко розвинулося мистецьке ремесло — ткацтво, ювелірство, порцеляна, меблі, гобелени. В живопису доби рококо переважали свята і театральні вистави, безкінечні закохані пари міфологічних персон, штучні і приємні пейзажі, пристосовані лише для побачень, флірту, танців, шляхетного і легковажного дозвілля. В портретах — всі підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені, але це була маска, що приховувала численні недоліки осіб і надзвичайно складні проблеми.
Це був бенкет посеред чуми — з штучно скасованими проблемами, туберкульозом, сифілісом, бідністю, смертю.
Примхливе і чудернацьке мистецтво рококо було скасоване новою і могутньою хвилею класицизму кінця 18 століття і стилем ампір.
«Кентавр Несс викрадає Деяніру»
Луї Жан Лагрене
«Портрет французького актора Тенара в
«Кентавр Несс викрадає Деяніру»
Луї Жан Лагрене
«Портрет французького актора Тенара в
Анрі П'єр Данлу
«Забави в парку»
Корнеліс Трост
«Вольтер»
Майстерня Ніколя де Ларжильєра