Мистецтво. Література. Художній образ

Август 7, 2022

Главная
Литература
Мистецтво. Література. Художній образ

Содержание

2. Мистецтво – одна з «проекцій людини» складник духовної культури людства, яка «проектується» на нескінченну множинність площин
3. Принципово різні і підходи до мистецтва: дар Божий (абсолютна творча свобода, відсутність страху, колосальні глибини, мистецтво
4. Щодо призначення мистецтва – «пастка» для будь-якої однозначності, одновимірності… ситуація ускладнюється тим, що різні види мистецтва
5. Основа будь-якого мистецтва – художній образ (єдність форми та змісту; відображує дійсність. Найдрібніший елемент мистецтва. Художньо-образну
6. Оскільки, художній образ – базова категорія естетики і літературознавства також, вона і є конкретно-чуттєвим та індивідуально-предметним
7. Ще варіант: «Аватар» 2009(комікси Дж.Кемерона) у головній ролі Джейка Саллі – Сем Уортінгтон.
8. Процес творення «вторинної» художньої реальності оминає прозаїчні закони людського існування, оскільки керувати умовною реальністю можна лише
9. Відомо, що походження мистецтва безпосередньо пов'язано з синкретизмом, антропоморфізмом, пантеїзмом, тотемізмом, анімізмом, фетишизмом…Можемо згадати давньогрецьких муз:
10. Враховуючи недосконалість класифікації, нескінченні спроби ієрархізувати)) мистецтва існують і інші критерії типологізації видів мистецтва: рецепторна класифікація
11. ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС ПОСТАЄ У ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРЕННЯ ТА СПРИЙМАННЯ, А ТАКОЖ ФУНКЦІОНУВАННЯ РІЗНОРІДНИХ ЯВИЩ У СВОЄМУ
12. Літературні напрями: Класицизм (др.пол 17-18 ст.,) Н.Буало «Поетичне мистецтво»1674); антична література; представники: Ф.Малерб, П.Корнель, Ж.Расін, Ж.Б.Мольєр,
13. СЕНТИМЕНТАЛІЗМ (ДР.ПОЛ 18 СТ.- ПОЧ.19 СТ.) «ПЕРЕДРОМАНТИЗМ», К.РІВ, А.РАДКЛІФФ, С.РІЧАРДСОН, Й.ГЕТЕ (РАННІЙ «ВЕРТЕР»), ДЖ.ТОМСОН, Е.ЮНГ, Т.ГРЕЙ
14. Романтизм (рубіж 18-19 ст) Ф. Шеллінг «вічне мистецтво», В. Гюго, Ж.Санд, О.Дюма (батько), Новаліс. Л.Тік, Г.Клейст,
15. Натуралізм (др. пол 19 ст.) Е.Золя, Е. та Ж. де Ґонкури, Дж.Гіссінг, А.Стрінберг, А. Доде, Ж.
16. Реалізм (1820-30 роки 19 ст.- поч.20 ст.) – інтерес до складної неоднозначності, багатомірності життя, протистоїть ідеалістичному
17. Модернізм (кінець 19 ст – пер.пол. 20 ст.) – криза християнської доктрини, «смерть бога», загибель гуманістичної
19. Скачать презентацию

Слайд 2

Мистецтво – одна з «проекцій людини» складник духовної культури людства, яка

«проектується» на нескінченну множинність площин людської суті. Мистецтво є засобом художнього осягнення та естетичного переживання світу, перетворення його, джерелом творення нової дійсності; і виявом ігрової сутності людини, …її творчої енергії; і …посередником у так званих сакральних дійствах, у ритуалізації та карнавалізації життя; і дійовим інструментом виховання й розбещення, мобілізації та деморалізації…» (А.Ткаченко). Навряд чи можливо дати всебічне визначення. Наприклад, мистецтво з античних часів: драма, скульптура, архітектура…згодом отримали спільну назву «мистецтво», на ряду з «техне» (столярна справа, ткацтво, землеробство, приготування їжі, обробка заліза тощо.)

Слайд 3

Принципово різні і підходи до мистецтва: дар Божий (абсолютна творча свобода,

відсутність страху, колосальні глибини, мистецтво «на вічність») і професійна діяльність (фінансова еквівалентність, робота на продаж). Кожна історична доба долучилася до спроб визначити не тільки поняття «мистецтва», але і його призначення, очевидно, множинності поглядів не уникнути (мистецтво – форма суспільної свідомості, яка у конкретних образах орієнтується на певні ідеали, або навпаки (тільки естетичні ідеали). Або погляд на мистецтво як на гру: Ф.Шіллер про походження образотворчого мистецтва від «інстинкту гри». Й.Гейзінґа «Homo ludens»: гра як провідна форма діяльності (мистецтво, культура) людини: «…буйна гротесковість танцювальних масок…потворні переплетіння на постатей на

тотемних стовпах, магічна плутанина
орнаментальних мотивів, карикатурні спотворення людських і звіриних фігур – усе це неминуче навіює припущення…гра – точка, з якої виросло мистецтво…».

Слайд 4

Щодо призначення мистецтва – «пастка» для будь-якої однозначності, одновимірності… ситуація ускладнюється

тим, що різні види мистецтва мають відмінне призначення. Базове питання: «мистецтво для мистецтва» або конкретне практичне значення. Згідно І.Франко: «…доведення до найвищої досконалості мистецтва…досягатиме завдань та цілей, які на нього покладають – виховної, естетичної, пізнавальної, аксіологічної, моделюючої, комунікативної, терапевтичної, гедоністичної, пропагандистської тощо». Зазначимо, що перелік призначень коливається залежно від доби (постмодерн навряд чи реалізує вищезазначене, однак, розважальна функція реалізована)

Слайд 5

Основа будь-якого мистецтва – художній образ (єдність форми та змісту; відображує

дійсність. Найдрібніший елемент мистецтва. Художньо-образну природу у мистецтві має все: образ людини – персонаж, образ події – сюжет, образ природи – пейзаж..)
Художній образ – естетична категорія, котра характеризується низкою ознак:
Художній образ завжди вигаданий (уява автора, фантазія);
Конкретний та узагальнений одночасно (об'єднуються індивідуальні риси з загальними, наприклад, образи літературних красунь: Есмеральда «Собор…»В.Гюго, Елізабет Беннет «Гордість і упередження» Дж.Остін, Скарлет «Звіяні вітром» М.Мітчел…)
Суб'єктивний (автор неминуче відображується у своїх худ.образах; на рівні почуття, думки…Наприклад, естетизм О.Вайлда та образ Доріана Грея)
Емоційний (по-різному виражено; експресіонізм: Ґоттфрід Бенн, Альфред Деблін, Ґеорг Тракль, Леонід Андрєєв та ін. Поетика вираження – ключова художня мета експресіоністів.)

Слайд 6

Оскільки, художній образ – базова категорія естетики і літературознавства також, вона

і є конкретно-чуттєвим та індивідуально-предметним результатом творчості (зазначені ознаки характеризують об'єктивну дійсність). Антична поетика зафіксувала таке уявлення про мистецтво як «наслідуванням життя» - мімезис (Аристотель Поетика. Шлегель Естетика). Принцип наслідування передбачає обов'язкове «перетворення» того, що зображується. Художня реальність - псевдореальність, «нова» реальність, в якій органічні зв'язки не визначаються життям, а підкорюються художнім закономірностям (нескінченні варіації життєвих можливостей), «вторинної» реальності (на думку, Й.В. Гете «Про мистецтво», «створеною почуттями та думками». Наприклад:
Капітан Джек Горобець –
Джонні Депп
(«Пірати Карибського моря»
2003-2017)

Слайд 7

Ще варіант: «Аватар» 2009(комікси Дж.Кемерона) у
головній ролі Джейка Саллі –

Сем Уортінгтон.

Слайд 8

Процес творення «вторинної» художньої реальності оминає прозаїчні закони людського існування, оскільки

керувати умовною реальністю можна лише поетичними законами. Які відображують та виражають естетично гармонію особистості і світу, наряду з дисгармонією, хаосом, розладом. Художній образ пов'язує все з усім (час, простір), коментує події. Літературний художній образ відрізняється словесною (зовнішньою) та змістовною (внутрішньою) формою від образів інших видів мистецтва.
Отже, художній образ – створена за допомогою уяви, конкретна, узагальнена картина життя, в котрій виражені авторські ідеали, і котра викликає естетичні емоції…

Слайд 9

Відомо, що походження мистецтва безпосередньо пов'язано з синкретизмом, антропоморфізмом, пантеїзмом, тотемізмом,

анімізмом, фетишизмом…Можемо згадати давньогрецьких муз: Кліо (історія), Уранія (астрономія), Калліопа (героїчний епос), Талія (комедія), Ерато (любовні пісні), Евтерпа(лірика), Терпсихора (танець)…
Сьогодні мистецтва продовжують класифікувати за Лессінгом («Лаокоон, або про межі малярства і поезії» 1766р.) на:

Просторові: скульптура,
живопис, графіка, архітектура,
графіка, фото

Просторово-часові: хореографія, театр,
кіно, цирк, література…

Часові: музика, спів…

Слайд 10

Враховуючи недосконалість класифікації, нескінченні спроби ієрархізувати)) мистецтва існують і інші критерії

типологізації видів мистецтва: рецепторна класифікація (слухові: музика…, зорові: живопис…, синтетичні: кіно, театр), в основі класифікації художній матеріал: прості види мистецтва (література, музика, живопис…) та синтетичні (театр, кіно…)
Щодо літератури, загальна думка – найбільш універсальний вид мистецтва, який характеризується:
опосередкованим сприйняттям (треба залучити фантазію, уяву…);
словесна форма (зовнішня форма літературного твору, яка об'єднує такі сфери як філософію, психологію, лінгвістику… з літературою);
двоплановість, діалогічність (автор-читач та їх стосунки);
широта (просторова: будь-яка локація (трансцендентальна), часова: майб.,тепер., минуле);
об'ємність (пишуть письменники про все, почуття, стани, думки, стосунки…)
Література може все. Володіє колосальною владою.
Головне – читати!

Слайд 11

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС ПОСТАЄ У ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРЕННЯ ТА СПРИЙМАННЯ, А ТАКОЖ

ФУНКЦІОНУВАННЯ РІЗНОРІДНИХ ЯВИЩ У СВОЄМУ ЧАСІ Й СПІВВІДНОСНО З ПОПЕРЕДНІМ І НАСТУПНИМ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИМ КОНТЕКСТОМ.

Напрям – категорія літературного процесу, форма стильової єдності. Історико-типологічна спільність, зумовлена подібністю духовних, історичних, соціальних, психологічних та інших факторів. Наприклад, класицизм, реалізм, модернізм, романтизм, натуралізм, сентименталізм.
Течія – (вужча в межах напряму) спорідненість творчих принципів на основі схожих естетичних засад. Наприклад, символізм, дадаїзм, сюрреалізм, імажизм, футуризм, акмеїзм…
Стиль – спосіб організації форми, художній «почерк» письменника (індивідуально-авторський стиль). Стиль Пруста, Кафки, Гельдерліна, Вітмена, Чапека, Ролана...
Культурно-історичні епохи: Античний період, Середньовіччя, Відродження, Просвітництво, Новий час, Новітній час.

Слайд 12

Літературні напрями:
Класицизм (др.пол 17-18 ст.,) Н.Буало «Поетичне мистецтво»1674); антична література; представники:

Ф.Малерб, П.Корнель, Ж.Расін, Ж.Б.Мольєр, Ф. Ларошфуко, Ж.Лабрюєр, Вольтер, Д.Дідро та ін. Риси: ієрархія жанрів, стилів, тематики, персонажів, принцип «3 єдностей»: місце, час, дія; розум – первинна сутність людини, антропоцентризм, конфлікт – обов'язок перед державою та особисті почуття, антична літ-ра – взірець для наслідування. Межі естетичних модальностей чітко фіксовані, ніякої динаміки…

Слайд 13

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ (ДР.ПОЛ 18 СТ.- ПОЧ.19 СТ.) «ПЕРЕДРОМАНТИЗМ», К.РІВ, А.РАДКЛІФФ, С.РІЧАРДСОН, Й.ГЕТЕ

(РАННІЙ «ВЕРТЕР»), ДЖ.ТОМСОН, Е.ЮНГ, Т.ГРЕЙ ТА ІН. РИСИ: ІНТЕРЕС ДО ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ЛЮДИНИ, ПОЧУТТІВ; ЗВИЧАЙНИЙ ГЕРОЙ – МІЩАНИН, ЖИТТЯ ЗВИЧАЙНЕ, БЕЗ «ВЕЛИКОЇ ІСТОРІЇ», ПЕРЕХІДНИЙ НАПРЯМ ВІД КЛАСИЦИЗМУ ДО РОМАНТИЗМУ, БАГАТО ПОДІБНОГО З РОМАНТИЗМОМ, КУЛЬТ ПРИРОДИ, СІЛЬСЬКЕ ЖИТТЯ, МІСТО – АНТИПРОСТІР, ДИДАКТИЗМ, ЗАВЖДИ ДОБРО ТОРЖЕСТВУЄ НАД ЗЛОМ, ІДЕАЛІЗАЦІЯ ПРОСТОГО ЖИТТЯ ТА СВІТУ – КОНФЛІКТ, СПОВІДАЛЬНІСТЬ, ГОТИЧНА ЛІТЕРАТУРА ПОЧИНАЄ ФОРМУВАТИСЬ…

Слайд 14

Романтизм (рубіж 18-19 ст) Ф. Шеллінг «вічне мистецтво», В. Гюго, Ж.Санд,

О.Дюма (батько), Новаліс. Л.Тік, Г.Клейст, Т.Гофман, Г.Гейне, Ч.Лем, Б.Шеллі, Дж.Байрон, Л.Хант,С.Колрідж, Р.Сауті, В.Скотт, Ф.Купер, Г.Мелвілл, А.Міцкевич та ін. Риси: поетичний експеримент, фантастичне, надзвичайне, загадкові персонажі, готика (жах), світ розумом не осягнути, звідси цінність чуттєвого досвіду, жанр роману, мистецтво – вища форма пізнання, музика, незавершеність текстів (по аналогії до світу), естетизація християнства…

Слайд 15

Натуралізм (др. пол 19 ст.) Е.Золя, Е. та Ж. де Ґонкури,

Дж.Гіссінг, А.Стрінберг, А. Доде, Ж. Гюїсман, Г.Мопассан, Т.Драйзер, Дж.Лондон, К.Гамсун та ін. Риси: спадковість, генетика визначають людину, сильна здорова чуттєвість, фізіологічність, проблематика – історична+динаміка фізіологічних станів, жорстка фізіологічна детермінація…

Слайд 16

Реалізм (1820-30 роки 19 ст.- поч.20 ст.) – інтерес до складної

неоднозначності, багатомірності життя, протистоїть ідеалістичному мисленню, контрастність: високе-низьке, егоїзм-жертовність, соціальний детермінізм, відчуття втрати ціннісної системи, спроби жити без неї (Ж.Дюруа…), мета мистецтва – «просвітлення» реальності, викриття пороків, етична проблематика, психологізація, широкий спектр літературних персонажів… О.Бальзак, Г.Флобер, Ч.Діккенс, М. Твен, Г.Курбе, Ф.Стендаль, В.Теккерей, П.Меріме…

Слайд 17

Модернізм (кінець 19 ст – пер.пол. 20 ст.) – криза християнської

доктрини, «смерть бога», загибель гуманістичної ціннісної системи, апокаліптичність, декадентство, екперименталізм, пошуки нового, синтез мистецтв, розмаїття художніх індивідуально-авторських стилів, НТР, історичний контекст – суцільні катастрофи, тоталітаризм, знецінення особистості – «гвинтик», звідси активність жанру антиутопії, часо-просторові зміни (міфологізація), міфопоетика…
Дж.Джойс, М.Пруст, Ф.Кафка, Б.Брехт, Г.Аполлінер, Р.Рільке, Т.Еліот, Е.Гемінґвей, Е.Паунд...