Слайд 12
Метафоричні перенесення
Письменник схильний до олюднення неживих предметів, які його оточують за
допомогою дієслівних метафор: Іноді з моря пролітала самотня хмара, і, сполохано озираючись, бігла й зникала за обрієм; З моря джигітували солоні вітри; Було тихо, а на залізниці кричав паровик; Висіло небо у чвирі, за дубом причаїлась тиша; Тихо вмирав місяць у пронизаному зеніті; Сунулися, посувалися, лили води на сосни, а сосни стурбовано гули.
Метафори, утворені поєднанням іменника з метафоричним значенням та іншого іменника в родовому відмінку: клапоть хмар, велетні хмар, провалля віків, отари бажань, гори хмар, метелики жури, парасолі верби, бояни комун, свяча сонця.
Метафоричні епітети також є частотним засобом аксіологічної реакції на реалії світу: молочна стежка , хмурий гетьманський ліс, гаптований захід, васильковий сум , журний холодний семафор, дика хуга, бузиновий сміх , мовчазні поля , діямантова паморозь , анемічне проміння, світанок анемічний , божевільний пожар, мовчазне небо, мідна тиша , кволе сонце,, холодні очі , епікурейський настрій, прозаїчний і могутній трактор , м’яка й тендітна тиша , мудрої ратуші , розпатлані хмари , мертва дорога , пекельний сон , бистрокрилі секунди.