Слайд 5
![У той час у норвезькій літературі панувала так звана національна романтика.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1253822/slide-4.jpg)
У той час у норвезькій літературі панувала так звана національна романтика.
Але Ібсен був переконаний, що «не дріб'язкове копіювання сцен побуту» робить письменника національним, а «той особливий тон», що несеться «назустріч нам із рідних гір із долин... але насамперед — із глибини нашої власної душі». Ще 1857 року Ібсен так визначив своє творче завдання — зробити драму серйозною, примусити глядача мислити разом із автором і героями, перетворивши його на «співавтора драматурга». У драмі не повинні боротися ідеї, бо цього не буває в дійсності, треба показувати «зіткнення людей, життєві конфлікти, у яких, як у коконах, глибоко приховані ідеї, що борються, гинуть або перемагають».