Тарас Григорович Шевченко (1814 - 1861)

Август 10, 2022

Главная
Литература
Тарас Григорович Шевченко (1814 - 1861)

Содержание

2. Тарас Григорович Шевченко (1814 - 1861)
3. Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського
5. Тарас ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном,за що його прозвали
8. Смерть батька приголомшила малого Тараса. Його розпач і горе описані в таких рядках: Там батько, плачучи,
9. Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20 років він з болем згадуватиме
10. Його не полишала думка навчитися малювати у хлипківського маляра. Той згодився навчити хлопця малювати, та пан
11. Шевченко був знайомий з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р.
12. Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. До нас дійшло близько 1200 акварелей,
13. За значні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.
14. Коли Т.Г.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Де б
15. Ось як ніжно й тужливо звучать його вірші: Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько
16. Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Похований був
17. Цілий світ, не тільки Україна, вшановує пам’ять великого Кобзаря. Пам’ять про нього житиме вічно.
19. Скачать презентацию

Слайд 2

Тарас Григорович Шевченко
(1814 - 1861)

Слайд 3

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.)

1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.

Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.

Слайд 4

Слайд 5

Тарас ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав

десь за вигоном,за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Слайд 6

Слайд 7

Слайд 8

Смерть батька приголомшила малого Тараса. Його розпач і горе описані

в таких рядках:
Там батько, плачучи, з дітьми
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині…А ми
Розлізлися межі людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.

Слайд 9

Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20

років він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало»

Слайд 10

Його не полишала думка навчитися малювати у хлипківського маляра. Той згодився

навчити хлопця малювати, та пан Енгельгарт забрав Тараса в Петербург козачком.

Слайд 11

Шевченко був знайомий з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою

долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з кріпацтва.

К.Брюллов

В.Жуковський

Слайд 12

Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу. До

нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем.

Слайд 13

За значні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.

Слайд 14

Коли Т.Г.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже

тужив за Україною. Де б не був поет – у Петербурзі чи в далекому Казахстані – він завжди пам’ятав про милу українську землю, замріяні верби, тихі ставки, зелені левади. Адже туга за Батьківщиною нерозривна зі згадкою про рідну природу.

Слайд 15

Ось як ніжно й тужливо звучать його вірші:
Зоре моя вечірняя,
Зійди над

горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила…
А над самою водою
Верба похилилась…

Слайд 16

Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і

10 березня помер.
Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.

Слайд 17