Содержание
- 2. Основні групи антибіотиків
- 4. Класифікація антибактеріальних засобів за механізмом дії
- 6. Основні принципи раціональної антибактеріальної терапії: Призначення антибіотиків тільки при інфекціях бактеріальної етіології; Своєчасний початок лікування; Вибір
- 7. ІДЕАЛЬНИЙ ВАРІАНТ – ситуація, при якій збудник захворювання та його чутливість до антимікробного препарату відомі лікарю.
- 8. ЙМОВІРНИЙ ВАРІАНТ – базується на досвіді лікаря, його звичках до вибору препарату. Він переважає серед лікарів
- 9. ВИЗНАЧЕННЯ НЕАДЕКВАТНОЇ АНТИМІКРОБНОЇ ТЕРАПІЇ Мікробіологічно документована інфекція, яка ефективно не лікувалась в період її ідентифікації Відсутність
- 10. ЗАХОДИ ПО ЗНИЖЕННЮ ЧАСТОТИ ВИПАДКІВ НЕАДЕКВАТНОЇ АНТИМІКРОБНОЇ ТЕРАПІЇ В ГОСПІТАЛЬНИХ УМОВАХ Консультації спеціаліста в галузі інфекційинх
- 11. РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ДО АНТИБІОТИКІВ Розрізняють природню і набуту (вторинну, індуковану). Природня стійкість може бути транзиторною (зникає при
- 12. Механізми розвитку набутої резистентності Деструкція (руйнування) або інактивація (модифікація) антибіотика Зміна мішені дії антибіотика Зменшення проникності
- 13. ДЕ-ЕСКАЛАЦІЙНА ТЕРАПІЯ – це реальна можливість врятувати життя пацієнтів та підвищити ефективність антибактеріальної терапії. Основні принципи
- 14. ШЛЯХИ ВВЕДЕННЯ АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ За ступенем абсорбції розрізняють наступні а/б засоби: Добре всмоктуються (більше 70 %
- 15. Переваги ПАРЕНТЕРАЛЬНОГО призначення препаратів при Важкому перебігу захворювання Труднощі або неможливість прийому препаратів всередину (новонароджені, хворі
- 16. ВЗАЄМОДІЯ ПРОТИМІКРОБНИХ ЗАСОБІВ Комбіноване призначення протимікробних засобів застосовують з метою Підвищення сили антибактеріальної дії (збільшення терапевтичної
- 17. РЕЖИМ ДОЗУВАННЯ АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ Характер елімінації (печінкова і ниркова екскреція, біотрансформація) необхідно брати до уваги при
- 18. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ А/Б ТЕРАПІЇ Динаміка симптомів захворювання (лихоманка, інтоксикація, фізикальні дані) Динаміка лабораторно-інструментальних показників активності
- 19. Ефекти бета-лактамних антибіотиків КАРБАПЕНЕМИ, ЦЕФТРІАКСОН, ЦЕФЕПІМ Одночасне пригнічення ПСБ 1 і ПСБ 2 Максимально швидкий бактерицидний
- 20. Природні пеніциліни Діють на: коки (грампозитивні, грамнегативні), актиноміцети Не діють : кишкова паличка, гемофільна паличка, клебсієла,
- 22. ПОКАЗИ до застосування групи пеніцилінів (амоксициліну) Гострі та хронічні інфекції дихальних шляхів Гострі та хронічні урологічні
- 23. ПОБІЧНА ДІЯ пеніцилінів: Збудження ЦНС від високих доз (судоми) Місцеві реакції (тромбофлебіт, біль на місці інєкції)
- 24. ЦЕФАЛОСПОРИНИ І покоління Діють на: грампозитивні коки (стрептококи, пневмококи, в т.ч.до стафілококів з пеніциліназоутворюючою активністю), грамнегативні
- 25. ПОБІЧНА ДІЯ ЦЕФАЛОСПОРИНІВ Алергічні реакції спостерігаються рідше, ніж у пеніцилінів Парентеральне призначення цефалоспоринів супроводжується місцевими реакціями
- 26. КАРБАПЕНЕМИ Мають найбільш високу активність і самий широкий антимікробний спектр дії, що включає грампозитивні і грамнегативні
- 29. МАКРОЛІДИ Спричиняють бактерицидну дію: на грампозитивні коки (метицилінчутливі стафілококи, стрептококи, пневмококи), грампозитивні палички (корінебактерії), грамнегативні палички
- 32. АМІНОГЛІКОЗИДИ Впливають на грамнегативні палички (ешеріхії, клебсієли, сальмонели, шигели, протей, ієрсинії, мораксели, ентеробактер, гемофільні палички), грампозитивні
- 33. Тетрацикліни Активні по відношенню до грампозитивних і грамнегативних коків, особливо гонококів і пневмококів, до них чутливі
- 35. АНЗАМІЦИНИ Спричиняють бактерицидний ефект (мікобактерії туберкульозу і лєпри, гемофільна паличка типу “b”) Високоактивні по відношенню до
- 37. Оксазолідінони – новий клас синтетичних антибактеріальних препаратів з переважною активністю проти Гр+ мікроорганізмів, в т.ч. стійкими
- 38. За спектром дії лінезолід наближається до ванкоміцину: є активним у відношенні більшості Гр+ мікроорганізмів, включаючи метицилінрезистентні
- 39. Показами до призначення лінезоліду є тяжкі інфекції, що викликаються Гр+ м/о: Інфекції, що викликаються ванкоміцинрезистентними штамами
- 40. Застосовується лінезолід у дозах 400-600 мг (10 мг/кг) кожні 8-12 год незалежно від шляху введення на
- 41. Стрептограміни – перспективна група препаратів для лікування стафілококових інфекцій, викликаних метицилінстійкими штамами. Представником є препарат синерцид,
- 43. Скачать презентацию