Спосіб написання текстів. Країни, регіони

Август 20, 2022

Главная
Образование
Спосіб написання текстів. Країни, регіони

Содержание

2. Цифрові системи:
3. 2) поява загальноосвітніх шкіл (елементарної грамоти). Поява писемності зумовила появу шкіл. В 3 тис. до н.е.
5. 3) поява вищих шкіл (та професійної підготовки).
6. 4) державний характер освіти.
7. ХVII ст. виникають перші державні школи
8. 5) законодавче закріплення і реалізація обов’язкової початкової освіти До ХІХ-ХХ ст. в розвинутих країнах сформувалась ідея
9. 6) законодавче закріплення і реалізація обов’язкової загальної середньої освіти. Після другої світової війни, внаслідок технічної революції
10. 2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн. До соціально-економічних показників належать: Ресурсний потенціал
11. Важливою соціально-економічною характеристикою є приналежність країни до певного типу суспільства.
12. Постіндустріальне суспільство ‒ це суспільство, якому притаманні максимальний розвиток послуг і маркетингу, спрямованість у майбутнє, міжособистісна
14. Про соціально-економічний рівень суспільства свідчить наявність бідного населення. Бідність є проявом соціальної нерівності. Існує 2 її
15. 2) Відносна бідність має соціальний характер, вона може виявлятись при порівнянні життя з іншими. Відносна бідність
16. Важливим показником розвитку суспільства є його інформаційне забезпечення. Вчені вважають, що нині людство переживає четверту інформаційну
17. Розвиток освітньої системи зумовлений і політичними факторами: Форма державного правління (республіка – 150, монархія – 40).
18. Важливою характеристикою країни є приналежність її до авторитетних міжурядових організацій.
19. 3. Взаємозв’язок релігії та освіти. Всі світові і національні релігії мають безпосередній вплив на становлення і
20. Буддизм
21. Особливості буддійської педагогіки (остаточно сформувалась в VI ст. н.е.): «Вчення Будди можна зрозуміти спостерігаючи за власним
22. Християнство
23. Вплив на розвиток освіти
24. Вплив на розвиток освіти
25. Іслам
26. Вплив на розвиток освіти
28. 4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві. Майже всі країни світу є багатонаціональними суспільствами. В кожній
29. За роки існування міжетнічних стосунків в світі склалось декілька моделей політики щодо мультикультур (Е. Гідденс): Перша
30. Друга модель – асиміляції. Вважається, що культура малого етносу є перешкодою для висококультурного розвитку мультинароду. Бажаною
32. Скачать презентацию

Слайд 2

Цифрові системи:

Слайд 3

2) поява загальноосвітніх шкіл (елементарної грамоти).
Поява писемності зумовила появу шкіл. В

3 тис. до н.е. виникають школи в Стародавньому Сході, в таких країнах, як: Єгипет, Межиріччя, Індія, Китай.
Навчання було тривалим і важким тому, що:
складна процедура письма (ієрогліфічна, силабічна) та спосіб написання і обрахунків;
матеріали і засоби для письма утруднювали написання текстів (глина, віск, стиль);
передавав знання тільки учитель, який користувався особливою повагою, бо знав знаки (письмо) «дароване богами».

Слайд 4

Слайд 5

3) поява вищих шкіл (та професійної підготовки).

Слайд 6

4) державний характер освіти.

Слайд 7

ХVII ст. виникають перші державні школи

Слайд 8

5) законодавче закріплення і реалізація обов’язкової початкової освіти
До ХІХ-ХХ ст. в

розвинутих країнах сформувалась ідея обв’язкової елементарної освіти для всіх представників населення. Причини, що спонукали до такої ідеї:
Мануфактурне виробництво вимагало елементарного навчання робітників (прийняття едиктів у Франції з 1566 до 1698 рр., німецьких землях уставів від 1557 до 1717 рр.)
Промислова революція 17-19 ст.
Розгортання промислової і сільськогосподарської конкуренції між країнами.
Демократизація суспільств. Розширення виборчих прав вимагало грамотності виборців.
Формування громадської думки відносно обов’язкової елементарної освіти.
Проповідниками ідей освіченості і культури були видатні мислителі, церковні діячі.
Одержавлення системи освіти.

Слайд 9

6) законодавче закріплення і реалізація обов’язкової загальної середньої освіти.
Після другої світової

війни, внаслідок технічної революції виникає потреба в підвищенні рівня освіченості. ХХ століття запровадження обов’язкової безкоштовної середньої освіти (неповної і повної).
7) професійна підготовка учителів.
Ідея створення окремих закладів для підготовки вчителів виникла в ХVII столітті:
1685 рік - Учительська семінарія для підготовки вчителів сільських шкіл (м. Реймс (Франція)).
Поч. ХVIII ст. - «Нормальні школи» – підготовка учителів початкової школи (Франція).
1700 рік - Семінарія для підготовки учителів (м. Гота (Німеччина)).
1732 рік - Пруська учительська семінарія (м. Штеттін (Німеччина)).
В кінці ХVIII ст. - Підготовка учителів в школах за системою взаємного навчання (Англія).
40-ві рр. ХIХ ст - Педагогічні коледжі (Англія ).
1872 рік - Вчительська школа («сіхангакко») (м. Токіо (Японія)).
І пол. ХХ ст. - Педагогічні коледжі (США).

Слайд 10

2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
До

соціально-економічних показників належать:
Ресурсний потенціал країни.
Соціальна стратифікація.
Тип суспільства.
До ресурсних характеристик кожної країни, які є важливими для порівняльної педагогіки відносяться демографічні показники:
Природний приріст населення, народжуваність. За даними ЮНІСЕФ природній приріст населення в світі щорічно становить 1,5%. У різних регіонах (країнах) ця ситуація виглядає по-різному:
Високо розвинуті – 0,6%.
Середньо розвинуті країни – 1,7%.
Найбідніші країни – 2,6 %.
Кількість людей поважного віку. У результаті збільшення тривалості життя частка тих, кому понад 65 років постійно збільшується.

Слайд 11

Важливою соціально-економічною характеристикою є приналежність країни до певного типу суспільства.

Слайд 12

Постіндустріальне суспільство ‒ це суспільство, якому притаманні максимальний розвиток послуг і

маркетингу, спрямованість у майбутнє, міжособистісна комунікація, значна роль наукових досліджень, інформації, престиж освіченості.

Важливим соціальним показником розвитку країни є соціальна стратифікація – розподіл людей на прошарки (класи). За показниками 4-х критеріїв (шкал) – прибуток, влада, освіта, престижність заняття, все населення поділяється на 3 основні страти:
Багаті.
Бідні (малозабезпечені).
Заможні (середній клас).
Основну частку населення у постіндустріальних країнах (55-80%) становить середній клас, який теж поділяється на три групи:

Слайд 13

Слайд 14

Про соціально-економічний рівень суспільства свідчить наявність бідного населення. Бідність є проявом

соціальної нерівності. Існує 2 її різновиди:
1)Абсолютна бідність – такий стан, при якому індивід на свій прибуток не здатен задовольнити навіть базові потреби або здатен задовольняти тільки мінімальні потреби, що забезпечують біологічне виживання. Бідні батьки не здатні:
забезпечити дітям нормальне харчування вдома і в школі;
постійно, в міру зростання дітей, купувати їм одежу;
забезпечити нормальні умови для навчання дітей.
Абсолютна бідність, як правило, притаманна доіндустріальним суспільствам. За цим показником найбільше бідних людей в Південній Азії (47%) і Африці (36%).
Для визначення абсолютної бідності Світовий банк у 1985 році встановив абсолютний (стандартний) показник межі бідності – 1 (2) долари.
За даними Світового банку (ООН) – 1 млрд. населення в світі витрачає не більше 1 $ в день, а ще 1,8 млрд. не більше 2 $.

Слайд 15

2) Відносна бідність має соціальний характер, вона може виявлятись при порівнянні

життя з іншими. Відносна бідність притаманна для всіх типів суспільств. Вона визначається різними національними показниками і методиками. У світовій статистиці, для розвинутих країн застосовується показник відносної бідності – це 14,4 $ в день

Слайд 16

Важливим показником розвитку суспільства є його інформаційне забезпечення. Вчені вважають, що

нині людство переживає четверту інформаційну революцію.
Інформаційні революції:
І – виникнення письма і збереження знань для наступних поколінь.
ІІ – винахід книгодрукування, що дало змогу широко розповсюджувати знання.
ІІІ – поява телеграфу, телефону, радіо, телебачення, що дало змогу оперативно і на віддалі інформувати.
ІV – винахід комп’ютера. Прогрес в нагромадженні, зберіганні, обробці і використанні інформації.

Слайд 17

Розвиток освітньої системи зумовлений і політичними факторами:
Форма державного правління (республіка –

150, монархія – 40).
Характер державного управління (демократичний, авторитарний, тоталітарний, перехідний).
Форма державного устрою (унітарна, федеративна).

Слайд 18

Важливою характеристикою країни є приналежність її до авторитетних міжурядових організацій.

Слайд 19

3. Взаємозв’язок релігії та освіти.
Всі світові і національні релігії мають

безпосередній вплив на становлення і розвиток освітніх систем тих країн, в яких вони домінують. Особливо це стосується світових релігій:
Буддизм (6 ст. до н.е.).
Іслам (7 ст. н.е.).
Християнство (1 ст. н.е.).

Слайд 20

Буддизм

Слайд 21

Особливості буддійської педагогіки (остаточно сформувалась в VI ст. н.е.):
«Вчення Будди можна

зрозуміти спостерігаючи за власним розумом і заглянувши в своє серце». Здійснюється це з допомогою дхьяни (споглядання);
«Учитель не вчить, а вказує на шлях, яким повинен йти учень до відкриття». «Учитель має опуститись до незнання учня і піднятись разом з ним до знання». «Учитель розвиває в учня гідність», «Учитель – благий друг»;
Духовний наставник монастирського освітнього центру був учня зразком моральної досконалості, особою до якої той відчував почуття патріархальної любові і пошани;
Основні методи, які застосовуються в навчанні – коментування і слухання священних текстів, метод питань і відповідей (шлях до інтуїтивного розуміння істини), парадокси, загадки, мовчазне споглядання;
У вихованні суровий аскетизм – харчування двічі на день, мінімум предметів побуту, щоденні молитви і жертвопринесення.
Представники буддійської релігії переконані, що освіта в буддійських школах особиста справа кожного і особливо сім‘ї.

Слайд 22

Християнство

Слайд 23

Вплив на розвиток освіти

Слайд 24

Вплив на розвиток освіти

Слайд 25

Іслам

Слайд 26

Вплив на розвиток освіти

Слайд 27

Слайд 28

4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
Майже всі країни світу

є багатонаціональними суспільствами. В кожній країні існує своя так звана «політична нація» (домінуючий, макроетнос, титульна нація) і малі етноси (мультикультури, субкультури), які за своїм походженням поділяють на декілька груп:
Автохтони (корінні жителі), які не мають державно-культурної автономії (Африка, Азія);
Автохтони, які мають державно-культурну автономію (в США, Канаді, Австралії);
Меншини, що сформувались протягом Нового і новітнього часу внаслідок територіальних переділів, переселень;
Мігранти другої половини ХХ-го – початку ХХІ ст. За даними ЮНЕСКО іммігрантів нараховується більше 150 млн.

Слайд 29

За роки існування міжетнічних стосунків в світі склалось декілька моделей політики

щодо мультикультур (Е. Гідденс):
Перша модель – зневажання, меншовартості. Культури не визнаються рівнозначними. Одні «вищі», «кращі». Це як правило представники домінуючої нації (європеоїдної раси), на противагу, кольоровим, чорним, «відсталим етносам». Основні прояви такої моделі:
шовінізму – найреакційнішого вияву націоналізму, проповідування національної винятковості, спрямованої на розпалювання національної ворожнечі і ненависті між народами і країнами (фашистські режими Німеччини, Італії);
расизму – зневажання народів як нібито «расовонеповноцінних», виходячи з біологічних особливостей людських рас і нездатності до культурного прогресу. Така політика реалізовувалась у США (до 1954 року), ПАР (до 1990 року);
дискримінації – обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо;
сегрегації – виду расової дискримінації, що полягає у відокремленні «кольорового» населення, забороні «кольоровому» населенню селитися в районах, де живе «біле» населення (різновиди – апартеїд, резервація, гетто).

Слайд 30

Друга модель – асиміляції. Вважається, що культура малого етносу є перешкодою

для висококультурного розвитку мультинароду. Бажаною є втрата етнічними меншинами власних звичаїв і перебудова поведінки відповідно цінностей політичної нації. Таку політику проповідували всі метрополії щодо своїх колоній та залежних територій.
Третя модель – бікультурності. Традиції етнічних меншин не розчиняються серед цінностей політичної нації. В той же час малі етноси адаптують культуру домінуючої нації. Така бікультурність є необхідною формою адаптації і виживання малого етносу. Прикладом такої політики є прагнення створити «радянську людину» (СРСР), політика «плавильного казана» (melting pot) (США).
Четверта модель – мультикультуральна («миска салату»(salad bowl). Політика спрямована на культурний плюралізм. За всіма субкультурами визнаються рівні права. Культури з пошаною ставляться одна до одної і взаємодоповнюються.
В різних країнах домінують ті чи інші моделі ставлення до мультикультур, а іноді їх комплекс. З середині ХХ-го – початку ХХІ ст. особливої популярності набула четверта модель, яку прийнято іменувати полікультурною (мультикультуральною).

Спосіб написання текстів. Країни, регіони

Содержание

Цифрові системи:

2) поява загальноосвітніх шкіл (елементарної грамоти).Поява писемності зумовила появу шкіл. В

3) поява вищих шкіл (та професійної підготовки).

4) державний характер освіти.

ХVII ст. виникають перші державні школи

5) законодавче закріплення і реалізація обов’язкової початкової освітиДо ХІХ-ХХ ст. в

6) законодавче закріплення і реалізація обов’язкової загальної середньої освіти.Після другої світової

2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн. До

Важливою соціально-економічною характеристикою є приналежність країни до певного типу суспільства.

Постіндустріальне суспільство ‒ це суспільство, якому притаманні максимальний розвиток послуг і

Про соціально-економічний рівень суспільства свідчить наявність бідного населення. Бідність є проявом

2) Відносна бідність має соціальний характер, вона може виявлятись при порівнянні

Важливим показником розвитку суспільства є його інформаційне забезпечення. Вчені вважають, що

Розвиток освітньої системи зумовлений і політичними факторами:Форма державного правління (республіка –

Важливою характеристикою країни є приналежність її до авторитетних міжурядових організацій.

3. Взаємозв’язок релігії та освіти. Всі світові і національні релігії мають

Буддизм

Особливості буддійської педагогіки (остаточно сформувалась в VI ст. н.е.):«Вчення Будди можна

Християнство

Вплив на розвиток освіти

Вплив на розвиток освіти

Іслам

Вплив на розвиток освіти

4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві. Майже всі країни світу

За роки існування міжетнічних стосунків в світі склалось декілька моделей політики

Друга модель – асиміляції. Вважається, що культура малого етносу є перешкодою

Похожие презентации

2) поява загальноосвітніх шкіл (елементарної грамоти).
Поява писемності зумовила появу шкіл. В

5) законодавче закріплення і реалізація обов’язкової початкової освіти
До ХІХ-ХХ ст. в

6) законодавче закріплення і реалізація обов’язкової загальної середньої освіти.
Після другої світової

2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
До

Розвиток освітньої системи зумовлений і політичними факторами:
Форма державного правління (республіка –

3. Взаємозв’язок релігії та освіти.
Всі світові і національні релігії мають

Особливості буддійської педагогіки (остаточно сформувалась в VI ст. н.е.):
«Вчення Будди можна

4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
Майже всі країни світу