Медіаплан про суїцид та наркоманію

кожної людини, а часом і як акт особистої мужності й героїзму, гідні якщо не наслідування, то схвалення.
У античному світі людина, що віддала перевагу смерті над рабством, ганьбою, безглуздими стражданнями або безпорадною старістю, не зазнавала осуду.
У Древніх Афінах були громадські сховища отрут, які видавалися бажаючим покінчити з собою. Але «несанкціоноване» самогубство засуджувалося як негідна форма ухилення від виконання громадського обов’язку.
У Древньому Римі самогубства також були поширеним явищем, а часом вони навіть заохочувалися владою, замінюючи смертну кару «неугодних. Разом з тим, «самовільне» самогубство засуджувалося, а тіла людей, що вчинили його, зазнавали глуму і не ховалися.
В кінці XVIII ст. кримінальне переслідування за такими обставинами було припинене в більшості країн світу, але до цього часу зберігається кримінальна відповідальність за доведення до самогубства або сприяння йому.
У ХХ ст. отримали визнання не тільки право людини на гідне життя, але і на гідну смерть; розпочали діяти хопсиси (притулки для вмираючих); активно дискутується можливість і допустимість евтаназії.
Ключовими чинниками, що призводять до самогубства, вважають психологічні, оскільки суїцид є явищем психологічним. Усі інші чинники діють опосередковано через емоційні переживання, мотивацію людини. Мотивація особистості охоплює складні процеси людської психіки, у яких взаємодіють усі її рівні та утворення – від відчуттів до ідейних переконань.
На суїцид здатна тільки людина. Ця поведінка може бути по-різному вмотивована.

від заходів по його збереженню, що детермінується однією або декількома причинами; це умисне самоушкодження зі смертельним фіналом.

визначення

і пояснювався впливом нестерпних, «важких» життєвих обставин або психічною хворобою, «запамороченням». У рамках цього підходу Josset і Moreau de Tours запропонували класифікацію самогубств, засновану на видах душевних розладів:

не більше 10-20% самогубств. Вивчення самогубств, як явища суспільного життя, на рубежі XIX-XX ст. дозволило виявити певні загальні закономірності динаміки самогубств, які можна було пояснити дією «зовнішніх», незалежних від особистості чинників, що мають переважно соціальну природу (наслідок «хвороб» суспільства). В обгрунтуванні цього підходу пріоритетна роль належить Е. Дюркгейму. Зокрема, він надає наступну класифікацію самогубств.

на зовнішні зміни своїми свідомими і підсвідомими механізмами, пристосовуючись, адаптуючись до цих змін. Кінцева мета саморегуляції — досягнення повної адаптації, а негативний її результат — це часткова чи повна дезадаптація. Найбільший вплив на саморегуляцію чинять особистісні та соціальні фактори, аналіз яких дає можливість оцінити рівень адаптацій чи дезадаптацій.

Відокремлення самогубства від такого поняття, як нещасний випадок, має важливе значення при вирішенні питання постановки хворого на спеціальний облік у позалікарняних умовах. В кожному суспільстві властиві такі форми соціальних відхилень і в тих масштабах, які витікають з конкретно-історичних умов його існування - соціальних, економічних, політичних, етичних і ін. Об'єм соціальних відхилень дозволяє судити про етичний клімат даного суспільства, рівні законності і правопорядку, ступеня згуртованості соціальних груп. За статистикою самогубств критичним віком є 15, 24, 28, 33, 37, 45, 51, 60 років. В психоаналізі це називається зустріч з самим собою, вік, коли людина задає собі питання хто я? і, якщо не знаходить відповідь, просто здається".

та країна, в якій більше 7% населення вживають наркотики є приреченою. Така країна не має майбутнього.

7%

За оцінками фахівців, близько 4% жителів планети вживають наркотики.

4%

У світі налічується близько 250 млн хворих на наркоманію

250 млн

100 тисяч населення, через зловживання наркотичними речовинами найбільш ураженими є:
Запорізька область
м. Київ
Донецька
Кіровоградська
Одеська
Херсонська

279

406

277

251

230

211

пробують наркотики – 14 років. Тому до цього віку підлітки повинні мати чітку позицію відмови від наркотиків, і профілактика наркоманії повинна починатися набагато раніше.

Підлітки і молодь набагато слабкіші психологічно ніж дорослі, тому що не мають стійких навичок управління своїми емоціями і поведінкою.

підлітки. Вони добре орієнтуються в сучасних комп’ютерних технологіях, тому їх активно залучають до процесу збуту наркотиків. За даними проведеного Альянсом громадського здоров’я моніторингу поведінки та поширеності ВІЛ серед людей, що вживають ін’єкційні наркотики та їх статевих партнерів поширювались рівні хвороб:

курильні суміші («спайси»), «солі», психоактивні гриби тощо. Вони потрапляють на ринок України переважно з країн Центральної Азії. «Спайси» — особливо небезпечні! При їх виробництві використовуються синтетичні канабіноїди або продукти повного хімічного синтезу. Вони характеризуються дійсно потужним абстинентним ефектом, відмінно і швидко формують залежність, перетворють людину в наркозалежного.

Через кілька застосувань ступінь ейфорії знижується, з’являються звукові галюцинації, дратівливість. Регулярне вживання протягом декількох місяців призводить до розладів психіки параноїдального типу, а також розладів мови. Лікування зловживання цією речовиною в меншій мірі включає заходи наркологічного характеру і зосереджується в сфері загальної психіатрії та орієнтоване на усунення викликаних ним психозів.

надходить від продавців наркотиків, або людей, які самі їх вживають. Компанії, що виробляють і рекламують медикаменти по TV, зацікавлені в їх масовому продажу й отриманні прибутку. Так само продавці наркотиків завжди дають неправдиву інформацію про них. Люди, які вживають наркотики, часто вважають, що вони нешкідливі. Одного разу вони усвідомлюють, як вони помилялись, але вже надто пізно. Як правило, щоб скласти свою особисту думку про наркотики, необхідно знати, как вони діють і впливають на людину.