Емпірично-теоретичні дослідження: індукція та дедукція

є умовивід. Ці методи застосовуються на емпіричному й теоретичному рівнях досліджень.

Індукція – вид узагальнення, пов’язаний з передбаченням результатів спостережень і експериментів на основі даних минулого досвіду. Це процес переходу від знань окремих фактів і подій до більш загальних знань, від фактів – до гіпотези, від досвіду – до теорії. Процес індукції звичайно починається з нагромадження результатів спостережень і експериментів, їх порівняння й аналізу. У міру розширення безлічі таких даних може вия- витися регулярна повторюваність якої-небудь властивості досліджуваного об’єкта або якісь співвідношення між його параметрами.

якщо два або більше випадків досліджуваного явища мають лише одні загальні обставини, а всі інші – різні, то саме ця подібна обставина є причиною явища, що розглядається.

б) Метод єдиного розходження: якщо випадок, у якому досліджуване явище настає і випадок, у якому воно не настає, у всьому подібні і відрізняються тільки однією обставиною, то саме ця обставина, необхідна в одному випадку і відсутня в іншому, є причиною явища, що досліджується.

в) Об’ємний метод подібності й розходження – комбінація двох перших методів.

г) Метод супровідних змін: коли виникнення або зміна одного явища викликає деяку зміну іншого явища, то обоє вони перебувають у причинному зв’язку одне з одним.

д) Метод залишку: якщо складне явище викликане складною причиною, яка є сукупністю перших обставин і відомо, що декі з них є причиною частини явища, то залишок цього явища викликається обставинами, що залишилися.

у наукових дослідженнях – неповна індукція, який включає розгляд якихось ознак вибірково, що дозволяє одержати за короткий час, хоча і недостовірну, але орієнтовну, попередню думку про предмет.

Розрізняють повну й неповну індукцію.

Дедукція – це операція мислення, що полягає в тому, що нові знання виводяться на основі знань більш загального характеру, отриманих раніше шляхом узагальнення спостережень, дослідів, практичної діяльності, тобто індукції. Принцип дедукції: «від загального – до часткового», тобто коли з загальних положень і аксіом виводяться окремі положення. При ви- користанні дедуктивного методу ми виходимо з загальних правил або уявлень, а потім шляхом логічних міркувань виводимо з них окремі наслідки або пророкування. Якщо, наприклад, припустити, що затемнення Місяця викликаються тим, що Земля виявляється на шляху сонячних променів і відкидає тінь на Місяць, то шляхом дедукції можна дійти висновку, що затьмарення повинні знову й знову повторюватися через проміжок часу, достатній для того, щоб Сонце й Місяць, рухаючись по своїх еліптичних орбітах, повернулися в те ж саме положення стосовно Землі. Цей проміжок часу повинен бути «найменшим загальним кратним» одного лунного місяця і одного сонячного року, тобто близько 18 років.

виводяться на основі знань більш загального характеру, отриманих раніше шляхом узагальнення спостережень, дослідів, практичної діяльності, тобто індукції. Принцип дедукції: «від загального – до часткового», тобто коли з загальних положень і аксіом виводяться окремі положення. При використанні дедуктивного методу ми виходимо з загальних правил або уявлень, а потім шляхом логічних міркувань виводимо з них окремі наслідки або пророкування. Якщо, наприклад, припустити, що затемнення Місяця викликаються тим, що Земля виявляється на шляху сонячних променів і відкидає тінь на Місяць, то шляхом дедукції можна дійти висновку, що затьмарення повинні знову й знову повторюватися через проміжок часу, достатній для того, щоб Сонце й Місяць, рухаючись по своїх еліптичних орбітах, повернулися в те ж саме положення стосовно Землі. Цей проміжок часу повинен бути «найменшим загальним кратним» одного лунного місяця і одного сонячного року, тобто близько 18 років.

Недоліком дедуктивного способу дослідження є обмеження, які витіка- ють із загальних закономірностей, на основі яких досліджується окремий випадок. Щоб усебічно дослідити рух автомобіля, недостатньо знати лише закони механіки, необхідно застосувати також інші принципи, які витіка- ють з аналізу системи «водій-автомобіль-навколишнє середовище».

й явищами встановлюються загальні закони й принципи. Наприклад, Д. І. Менделєєв, використовучи окремі факти про хімічні елементи, сформулював періодичний закон. Науковий співробітник, обґрунтовуючи гіпотезу наукового дослідження, встановлює її відповідність загальним законам діалектики та природознавства (дедукція). У той же час гіпотезу формулюють на основі відособлених факторів (індукція).

При усій своїй протилежності індукція й дедукція тісно пов’язані між собою, являючи різні сторони єдиного діалектичного методу пізнання.