Дієслово. Значення і граматичні ознаки дієслова. Прислівник як самостійна частина мови. Службові частини мови. Вигук
Содержание
- 2. 1. Дієслово. Значення і граматичні ознаки: 1) категорія виду; 2) категорія перехідності/неперехідності; 3) категорія стану; 4)
- 3. це самостійна, повнозначна частина мови, що означає дію або стан як процес і виражає його у
- 13. Категорія способу – частково дієслівна категорія, що виражає відношення дії, процесу чи стану до дійсності з
- 14. Умовний спосіб дієслова позначає дію, можливу за певних умов: Уже б співали треті півні, якби вони
- 15. Наказовий спосіб дієслова виражає наказ, прохання, пораду, заклик, застереження, тобто спонукання до дії: Ой, дівчино, відчини,
- 16. Категорія часу – власне дієслівна категорія, що виражає відношення дії, процесу або стану до моменту мовлення.
- 17. Під час творення особових форм дієслів теперішнього і майбутнього простого часу доконаного виду в дієсловах першої
- 18. Дієслово являє собою сукупність граматичних форм, до яких належать: інфінітив (неозначена форма дієслова): везти, писати, співати;
- 19. Інфінітив (неозначена форма дієслова) називає дію узагальнено, безвідносно до особи, способу, числа і роду: Спрямувати всю
- 20. Категорії особи, числа і роду належать до невласне дієслівних. Категорія особи виражає відношення дії та її
- 21. У дієслів минулого часу та умовного способу особове значення виражається синтаксично: я розповідав, ти розповідав, вона
- 22. Безособові дієслова називають дію поза відношенням її до особи: сутеніє, морозить, не віриться. Вони ніколи не
- 23. Дієприкметник – це неособова форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією: змарнілий, забутий, написаний. У
- 24. БЕЗОСОБОВІ ФОРМИ НА -НО,-ТО За походженням незмінні дієслівні форми на -но,-то безпосередньо пов’язані з дієприкметниками. Вони
- 25. Дієприслівник – це незмінна дієслівна форма, що позначає дію або стан як ознаку іншої дії або
- 26. Морфологічно вираженого часу дієприслівники не мають, вони виражають такі дії або стани, якими супроводжується виконання основних
- 27. Прислівник – це повнозначна незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи іншої ознаки: міцно
- 28. За значенням прислівники поділяються на такі розряди: обставинні; означальні; предикативні; модальні. Обставинні прислівники вказують на різні
- 29. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: РАЗОМ ПИШУТЬСЯ ПРИСЛІВНИКИ Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти
- 30. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником Віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду,
- 31. Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником Вдвоє, втроє, вчетверо, вперше, вдруге, втретє, надвоє Натроє, начетверо,
- 32. Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього) Босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом,
- 33. Він повернув убік. Ударив у бік. Ми чуємо це вперше. Зайдемо в перше село. Ми теж
- 34. Правопис прислівників окремо Прислівникові сполуки, що складаються із прийменника та іменника, в яких іменник зберігає своє
- 35. Окремо також пишуться словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка –числівників) та
- 36. Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду в основному, в цілому
- 37. По-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському. По-іншому, по-козацькому, по-нашому. Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою
- 38. Складні прислівники, утворені з двох прислівників вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так та ін. Складні прислівники, утворені повторенням
- 39. Повнозначним частинам мови протиставляються неповнозначні, або службові, частини мови. До них належать прийменник, сполучник і частка,
- 40. Прийменники – це службові слова, які в сполученні з формою непрямого відмінка повнозначного слова виражають залежність
- 41. За походженням прийменники поділяються на дві групи: первинні й вторинні (похідні). До первинних належать найдавніші прийменники,
- 42. Сполучники – це службові слова, за допомоги яких здійснюється зв’язок однорідних членів речення та частин складного
- 43. За походженням сполучники неоднорідні й поділяються на дві групи: 1) непохідні (первинні); 2) похідні (вторинні). До
- 44. За способом уживання сполучники поділяються на одиничні, повторювані й парні. Одиничні сполучники, поєднуючи однорідні члени або
- 45. Частки – це службові слова, які надають словам, словосполученням і реченням додаткових семантичних відтінків або служать
- 46. Модальні частки можуть надавати: а) різних смислових відтінків окремим словам; б) виражати відношення мовця до змісту
- 47. Вигуки – це слова, які служать для вираження різних емоцій, почуттів, не називаючи їх. Вигуки не
- 49. Скачать презентацию