Сад Гефсиманський. С. Бичковський

Сад Гефсиманський темрявою вкрився,
Мов перед бурею, вмить занімів.
Слухав уважно, як хтось

То Божий Син із важкою тугою
В смертних стражданнях на землю упав
І,

«Отче Мій, — голос почувся з благанням,
Як тільки можна, хай

А кипариси, як свідки двобою,
Гарний віночок із листя плели;
Свого Творця освіжали

Друзі Ісуса заснули, мов діти.
В темряві сон підкорив їх собі...
Лиш ангел

Так наш Спаситель за світ цей гріховний
Випив всю чашу терпінь до