СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

організації зв’язного тексту: модель, мовні засоби, специфіка.

з вивченням особливостей поєднання слів у словосполучення і речення, об’єднання простих речень у складні, типів складних речень, порядку слів у реченні.

Синтаксичні норми – це норми, як регламентують вибір правильної конструкції, своєрідні правила побудови словосполучення, речення, тексту.

тексту відповідно до його значеннєво-логічних, синтаксичних та інтонаційних особливостей.
Пунктуація (лат. punctuatio, від лат. punctum − крапка) − 1) розділ мовознавства, у якому вивчається система розділових знаків і способи їх уживання; 2) система розділових знаків, призначена для поділу мовленнєвого потоку на письмі.

базується на єдиних принципах і приблизно на одному і тому ж наборі розділових знаків. Їх функція − або виділяти частини тексту в середині речення, або відділяти одну частину від іншої.
Правила пунктуації наукового і ділового стилів не відрізняються від загальномовних, викладених в українському правописі

широкому значенні текстом є будь-яка послідовність слів, сформована за правилами відповідної мовної системи. Зазвичай текст утворюється з певної кількості взаємопов’язаних речень, хоча він може складатися і з одного речення. Тому завершеним текстом може бути будь-який мовний фрагмент (етикетка, реклама тощо) чи значна за обсягом праця (монографія в декількох томах, частинах).

стилю:
1. Змістові, логічні та психологічні зв'язки: а) єдність місця, часу, дійових осіб; б) зв'язок з минулим і майбутнім (єдність сюжету).
2. Літературні, риторичні засоби зв'язку: а) прийоми композиції літературного твору (сюжетні лінії, обрамлення тощо); б) дотримання законів жанру (байки, сонета, інтерв'ю тощо); в) побудова компонента тексту як риторичної фігури (анафори тощо).
3. Лексичні засоби зв'язку: а) вибір вдалого, доречного слова, використання синонімів; б) асоціативний вибір слів; в) займенникові заміни іменників; г) уживання антонімів, професійної, іншомовної лексики; г) використання фразеологізмів; д) слова-узагальнення.
4. Граматичні зв'язки. Морфологія і синтаксис: а) сполучники, їх повторення; б) співвідносні зі сполучниками займенники, прислівники; в) питальні речення і відповіді на них; г) побудова тексту з однорідними членами речення; ґ) ланцюжковий чи паралельний зв'язок речень; д) вставні одиниці тощо.
5. Стилістичні зв'язки: а) весь текст витримано в одному стилі; б) відбувається доцільна зміна стилів.
6. Інтонаційні засоби (усне мовлення): а) інтонація початку і кінця абзацу, відповідні паузи; б) емоційні інтонації, тембр голосу; в) логічні, фразові наголоси, психологічні паузи тощо.

процес обробки редактором авторського твору для публікації в друкованих джерелах, на радіо або телебаченні.
Розрізнюють політичне, наукове та літературне редагування, але цей поділ є умовним. По суті це є творчий процес, направлений на вдосконалення змісту і форми твору зі збереженням індивідуальності його автора.
Мета редагування – забезпечення нормального перебігу читання й оптимального сприйняття тексту.