ЖАНРОВЕ РОЗМАЇТТЯ ДІЛОВИХ КОНТАКТІВ

Сентябрь 3, 2022

Главная
Алгебра
ЖАНРОВЕ РОЗМАЇТТЯ ДІЛОВИХ КОНТАКТІВ

Содержание

2. ПЛАН ЛЕКЦІЇ Жанри публічного виступу. Інтерв’ю як спосіб донесення інформації до населення. Мовні особливості телефонного спілкування.
3. Питання 1. Жанри публічного виступу
4. Публічне мовлення - це промова на широкий загал слухачів. Тому промова – це основний вид тексту
5. Квалітативні (якісні) ознаки публічного мовлення: 1) писемно-усна форма реалізації публічного мовлення. Готуючи промову, необхідно занотувати її
6. 3) книжно-розмовний тип публічного мовлення. Публічне мовлення обов’язково повинно мати розмовні елементи: невимушеність мовлення, природність, емоційність
7. Квантитативні (кількісні) параметри - це співвідношення у часі структурних частин промови. Структура публічного виступу: 1) вступна
8. Питання 2. Інтерв’ю як спосіб донесення інформації до населення
9. Інтерв’ювання є обов’язковою складовою діяльності будь-якого юриста незалежно від галузі права. Термін «інтерв’ювання клієнта» юристи усього
10. У юридичній діяльності консультування – це бесіда між двома людьми, один з яких – оповідач, а
11. Питання 3. Мовні особливості телефонного спілкування
12. Службова телефонна розмова складається з таких компонентів: момент установлення зв’язку; виклад суті справи; завершальні слова, фрази
13. Правила телефонної розмови службовий телефон – переважно для службових справ; телефон загального користування має бути розташовано
15. Скачать презентацию

Слайд 2

ПЛАН ЛЕКЦІЇ
Жанри публічного виступу.
Інтерв’ю як спосіб донесення інформації до населення.
Мовні

особливості телефонного спілкування.

Слайд 3

Питання 1. Жанри публічного виступу

Слайд 4

Публічне мовлення - це промова на широкий загал слухачів. Тому промова

– це основний вид тексту публічного мовлення, в якому реалізується система мисленнєво-мовленнєвої діяльності людини.

Публічне мовлення має два види ознак:
а) квалітативні;
б) квантитативні.

Слайд 5

Квалітативні (якісні) ознаки публічного мовлення:
1) писемно-усна форма реалізації публічного мовлення. Готуючи

промову, необхідно занотувати її план, щоб бути логічним і лаконічним, а також треба (краще на картках) записати окремі вислови, цитати, статистичні дані, щоб їх прокоментувати. Але ніколи не можна повністю читати своїх промов, оскільки це справляє враження про непрофесіоналізм оратора
2) підготовлено імпровізований характер. Кожна промова має довго і ретельно готуватися. Але мовець ніколи точно не знає, як відбуватиметься спілкування, якою буде реакція слухачів, їхні запитання, контраргументи. Ось чому кожна промова досвідченого оратора сприймається слухачами найчастіше як імпровізація, до якої він готувався, можливо, не один місяць

Слайд 6

3) книжно-розмовний тип публічного мовлення. Публічне мовлення обов’язково повинно мати розмовні

елементи: невимушеність мовлення, природність, емоційність (публічний виступ має збуджувати розум і серце слухачів); несловесні елементи: правильність мови (відповідність нормам), точність мови (значення за словником); стислість мови, яскравість мови (використання епітетів, метафор, порівняння, гіпербол); елементи розмовності: а) доступність; б) контакт очима; в) доречні рухи та міміка; г) емоційна забарвленість; д) полілог.

Слайд 7

Квантитативні (кількісні) параметри - це співвідношення у часі структурних частин промови.
Структура

публічного виступу:
1) вступна частина (вступ, передмова, пролог) складає приблизно 10-12%;
2) основна частина (виклад основних думок і пропозицій) – 80-85%;
3) заключна частина (висновки, епілог) - 5-8%.

Слайд 8

Питання 2. Інтерв’ю як спосіб донесення інформації до населення

Слайд 9

Інтерв’ювання є обов’язковою складовою діяльності будь-якого юриста незалежно від галузі права.

Термін «інтерв’ювання клієнта» юристи усього світу розуміють як співбесіду з клієнтом з метою одержання від нього максимум корисної інформації, що має правове значення, для досягнення позитивного результату.
Уміння юриста, необхідні для проведення інтерв’ювання: виявляти увагу до клієнта, спрямовувати інтерв’ювання у потрібному напрямку, показати, що Ви стежите за думками клієнта і розумієте його переживання, чітко формулювати свої думки, почуття, повідомляючи факти, тлумачити ситуацію клієнта.

Слайд 10

У юридичній діяльності консультування – це бесіда між двома людьми, один

з яких – оповідач, а інший – слухач. У цьому процесі задіяні обидві особи, і якщо застосувати це визначення до практики, то результату, на думку юристів, може не бути.
Принцип: РОЗПОВІДЬ + УМІННЯ СЛУХАТИ = РОЗУМІННЯ діє лише за умови взаємодії осіб, інакше – це монолог, а не діалог. Якщо людина, з якою Ви проводите співбесіду, відчуває, що Ви її не слухаєте, вона не розповість Вам потрібну інформацію.

Слайд 11

Питання 3. Мовні особливості телефонного спілкування

Слайд 12

Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:
момент установлення зв’язку;
виклад

суті справи;
завершальні слова, фрази – знак про закінчення розмови.

Слайд 13

Правила телефонної розмови
службовий телефон – переважно для службових справ;
телефон загального

користування має бути розташовано у зручному, доступному, звукоізольованому місці (коридор, окрема кабіна тощо);
говорити слід чітко, стисло й коректно (виразність вимови виключає повторювання вже сказаного);
уважне слухання виключає постійне перепитування;
не слід прохати про значну послугу малознайому людину;
слід пам’ятати, що телефонна розмова – це діалог, а не монолог;
привітання, вітання та співчуття слід висловлювати особисто або листом і аж ніяк не телефоном;
телефон дієвий, але не визначальний засіб вирішення важливих питань, котрі остаточно розглядаються лише під час особистої зустрічі;
у випадку роз’єднання, поновлює зв’язок той, хто телефонував;
закінчує розмову той, хто телефонував.