Ян Гус

з відомостями різних джерел (точна дата не відома), на півдні Чехії, в селі Гусинець, у селянській родині.

він зумів перебороти труднощі напівголодного існування і у 1393 році дістав ступінь бакалавра, а 1396 року — магістра. У 1400 році отримав сан священника й почав проповідувати у празькому костьолі святого Михайла, а з 1402 року - у Вифлиємській каплиці.  Він був проповідником, причому настільки популярним, що послухати його приходило до трьох тисяч осіб. У своїх проповідях, які він вів на чеській мові, він не тільки говорив про місце релігії в повсякденному житті, що було новим само по собі. Він дозволяв собі критикувати церкву, хоча і не протиставляв себе їй. 

закликав повернутися до джерел християнської віри. Основні засади, які викликали невдоволення з боку церковних ієрархів, були такі:
1) Не можна стягувати платню за таїнства й продавати церковні посади. Священикові досить брати невелику платню з багатіїв, щоб задовольнити свої найпростіші життєві потреби.
2)Не можна сліпо підкорятися церкві, але потрібно думати самим, відповідно до слів зі Святого Письма: «Якщо сліпий поведе сліпого, обидва впадуть у яму».
3)Влада, що порушує Божі заповіді, не може бути визнана від Нього.
4)Власність повинна належати справедливим. Несправедливий багатій є злодієм.
5)Кожен християнин має шукати правду, навіть ризикуючи добробутом, спокоєм і життям

незадоволення празького архиєпископа  Збинека Газенбурзького. Він оголосив Гусові проповіді у Вифлеємській каплиці  єретичними та наказав спалити Вікліфові твори.
Проте Гус далі провадив свою діяльність, захищаючи Вікліфове вчення (твір Defensio articulorum Wycleff). У відповідь архиєпископ Збинек відлучив Гуса від церкви. Пізніше це відлучення потвердив  Папа  Ів ан XXIII. Протистояння призвело до того, що архиєпископ був змушений у вересні  1411  року виїхати з Праги й незабаром помер.

Конфлікт Гуса з католицькою церквою посилився після того, як він виступив проти оголошеного 1412  року від папи  Івана XXIII хрестового походу  проти короля  Неаполя  Владислава I Дураццо. У своїй  буллі  папа обіцяв відпустити гріхи кожному, хто візьме участь у поході. Затим, що Вікліфові послідовники вже довгий час виступали проти відпусту гріхів,  17 червня  1412  року Ян Гус розкритикував буллу про відпущення й назвав папу антихристом.

У відповідь  Іван XXIII  виголосив прокляття Гусові, наказав його спіймати та судити за церковними законами, а  Вифлеємську каплицю зруйнувати. Гус і собі звернувся до  Ісуса Христа, як до найвищого судді. Жодне з розпоряджень папи тоді не виконано. Гус не з'явився на папський суд, а Вифлеємську каплицю знесено тільки 1876 року через старезність. Заново її відбудовано у 50-х роках XX століття.

участь у службах Божих. Також накладено  інтердикта  на будь-яке місто, що його прихистить. Через те Гус був змушений виїхати з Праги й поселитися неподалік від містечка Козі Градек. Там він написав свій головний твір  De ecclesia («Про церкву»).

У  1413  році теологічний факультет  Празького університету  засудив Гуса, як  єретика. Йому закидали помилки в науці про  таїнства,  святих, відпущення  гріхів, а також підрив авторитету  церкви  та непокірність  папі  та  єпископам . Тоді ж таки канцлер  Паризького університету  Жан Жерсон  надіслав празькому  архієпископу  Конрадові список Гусових єресей з трактату  De ecclesia.
У квітні 1414 року Гус ненадовго повертається до Праги, після чого виїжджає до Краковця, де живе аж до від'їзду на  Констанцький собор.

 собор, що мав покінчити з розламом у католицькій церкві (на той момент у Європі було троє пап  — Григорій XII, Іван XXIII  та  Бенедикт XIII) та з єретичними вченнями. На собор викликано і Яна Гуса. Римський король Сигізмунд I Люксембург видав йому охоронну грамоту, яка, як пізніше з'ясувалося, не гарантувала йому недоторканність під час собору, а лише безпечний проїзд до Констанци. Гус вірив у те, що на соборі зможе вільно дискутувати про науку та віру й не усвідомлював, що насправді їде на церковний суд, де його буде звинувачено в єресі. Обвинувач Міхал де Каусіс (Michal de Causis)  звинуватив Гуса у вісьмох єресях проти церкви. 4 грудня 1414 року призначено слідчу комісію, а через два дні Гуса ув'язнено в домініканському монастирі, де він перебував до березня  1415  року. В  Чехії арешт Гуса сприйнято як порушення королівської охоронної грамоти й це викликало обурення.

знову хотів захищатися, проте його примусили замовкнути, бо метою засідання було вже не слухання, а винесення  вироку. Гуса звинувачено в поширенні вчення  Вікліфа, і у спробах опиратися засудженню його творів. Вирішено спалити Гусові книги, а самого Гуса оголошено закоренілим єретиком. І затим, що він знову відмовився зректися своїх творів, собор вирішив, що з ним нічого вже не можна зробити й передав його світській владі.

Місце страти призначено за міськоюбрамою, на дорозі до Готтлібена. Дорогою до вогнища Гус співав пісню про Діву Марію Christi virgo dilectissima та переконував людей, що не вчив єресі. Уже прив'язаному до стовпа Гусові королівський посадовець востаннє запропонував зректися і зберегти життя. Гус відмовився зі словами: «Яких же помилок мені зректися, коли я ніяких не визнаю за собою. Закликаю Господа в свідки, що не вчив і не проповідував того, що посвідчили про мене кривосвідки. Головною метою моєї проповіді та всіх моїх творів було відвернути людей від гріха. І в цій істині, яку я проповідував згідно з Євангелієм Ісуса Христа і тлумаченням святих учителів, я сьогодні радісно хочу померти».
Після цього вогнище запалено. Попіл, що лишився від вогнища, вкинуто в річку Рейн, щоб прихильники не змогли зробити з йогомогили місце поклоніння.