Фізіологія кори великих півкуль. Фізіологія автономної нервової системи. Фізіологія ендокринної системи

Август 9, 2022

Главная
Биология
Фізіологія кори великих півкуль. Фізіологія автономної нервової системи. Фізіологія ендокринної системи

Содержание

2. Фізіологія кори великих півкуль Основні функції 1) інтеграція; 2) Забезпечення зв’язку організму з навколишнім середовищем; 3)
3. МОТОРНІ ФУНКЦІЇ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ Основна рухова область кори знаходиться в прецентральній звивині, де є чітко виражена
4. При цьому в прецентральній звивині значне місце займає представництво тих відділів тіла, які виконують більш різноманітні
5. Розміщення мотонейронів в прецентральній звивині (руховий гомункулюс) Бвелика частина кори забезпечує найбільш важливі рухи (кисть, обличчя).
6. В інших зонах кори так само є нейрони, що беруть участь в регуляції рухів. Так, виділяють
7. Фізіологія вегетативної (автономної) нервової системи (ВНС, АНС) ВНС – частина загальної нервової системи, яка регулює вегетативні
8. Впливи ВНС Коригуючий вплив полягає в тому що, коли орган, володіючи автоматією, функціонує безперервно, то імпульси,
9. Відмінності ВНС від соматичної Вегетативна нервова система відрізняється від соматичної за багатьма характеристиками: 1) локалізацією ядер
10. 4) наявністю вегетативних гангліїв на периферії, 5) еферентні волокна, що надходять з мозку до внутрішніх органів,
12. Автономна регуляція Вегетативні компоненти реакцій організму, як правило, довільно не контролюються. На цій підставі вегетативну нервову
13. Парасимпатична інервація Розташовані: 1) в середньому мозку (мезенцефальний відділ): вегетативні волокна від нього йдуть в складі
14. Симпатична інервація Розташовані компактно: у бічних рогах грудних і поперекових сегментів спинного мозку, починаючи від I
15. Розташований донизу від таламуса гіпоталамус являє собою 32 пари ядер, які умовно можна розділити на три
16. Ядра гіпоталамуса пов'язані нервовими волокнами з переднім мозком, таламусом, лімбічною системою, а також з нижчими утвореннями,
17. Він регулює серцево-судинну систему, органи травлення, водно-сольовий, вуглеводний, жировий і білковий обмін, сечовиділення, функції залоз внутрішньої
18. Вплив гіпоталамуса на окремі функції організму - Задні ядра гіпоталамуса викликають розширення зіниць і очних щілин,
19. - передні ядра гіпоталамуса викликають звуження зіниць і очних щілин, уповільнення серцевої діяльності, зниження тонусу артерій
20. Середні ядра гіпоталамуса беруть участь у регуляції обміну речовин. Руйнування гіпоталамуса в області вентромедіальних ядер тягне
21. Двухнейронна структура вегетативного эфферента рефлекторної дуги Тіло першого нейрона знаходиться в ЦНС (в одному з ядер
22. Ганглії симпатичного відділу Вертебральні, (паравертебральні, околопозвоночні),і превертебральні. Тут відбувається тісне взаємозв’язування один з одним, здавалося б,
23. Ганглії парасимпатичного відділу На відміну від симпатичного відділу ганглії парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи розташовані всередині
24. МЕДІАТОРИ ВНС
25. Особливістю дії ацетилхоліну в синапсах гангліїв є те, що вона не припиняється після введення атропіну (та
26. Зміни функцій різних органів при стимуляції симпатичних і парасимпатичних нервів
27. СПИНАЛЬНІ РЕФЛЕКСИ Вісцеро-вісцеральні рефлекси Вісцеро-дермальні рефлекси Дермато-вісцеральні рефлекси Сомато-вісцеральні рефлекси
28. Зони Геда-Захарьїна 1 - легені і бронхи, 2 - серце, 3 - кишечник, 4 - сечовий
29. Деякі рефлекси стовбура і клініка Око-серцевий рефлекс, або рефлекс Даніні-Ашнера (короткочасне уріження серцебиття при натисканні на
30. Антагонізм впливів В більшості органів, що іннервуюються вегетативною нервовою системою, подразнення симпатичних і парасимпатичних волокон викликає
31. Эндокринна система У регуляції функцій організму крім нервової системи бере участь комплекс біологічно активних сполук, що
32. Шляхи гуморальної (хімічної) регуляції Паракринний і телекринний способи впливу характерні для гормональної регуляції.
33. Основні ендокринні залози 1 - яєчка, 2 - нирки, 3 - наднирники, 4 - паращитоподібні, 5
34. Основні механізми впливу гормонів на клітини-мішені 1) метаболічний (дія на обмін речовин), 2) морфогенетичний (стимуляція формоутворення,
35. По спрямованості впливу на метаболізм Анаболічні гормони стимулюють анаболізм, тобто синтез речовин та їх депонування (наприклад,
36. Хімія гормонів За хімічною природою гормони є: а) пептидами, б) білками, в) стероїдами, г) похідними амінокислот.
37. Вплив гормонів на клітини обумовлено тим, що на мембрані клітин є рецептори до конкретного гормону, які
38. Взаємодія гормонів Кожен гормон може впливати на декілька функцій організму. З іншого боку, одна і та
39. Період напіврозпаду (Т1/2) деяких гормонів Є гормони, які у крові знаходяться тривалий час (тироксин – більше
40. Регуляція утворення гормонів Утворення більшості гормонів регулюється декількома механізмами. Але серед них можна виділити основні. Нейрогенна
41. Регуляція утворення(б) 3) Нейрогуморальна регуляція здійснюється за допомогою гіпоталамо-гіпофізарної системи (рис.). Функція щитоподібної, статевих залоз, кори
42. Гіпоталамо-гіпофізарний комплекс Нейрони гіпоталамуса отримують нервові сигнали від центрів: преоптичної області, стовбура мозку (аміноспецифічні системи) і
43. Ліберини і статини регулюють активність аденогіпофізу. Гонадоліберин стимулює секрецію лютеїнізуючого гормону і фолікулостимулюючого гормону, кортиколіберин —
44. Гормони гіпофіза передня частка гіпофіза I група: гормон росту і пролактин - II група: тропні гормони
46. Пролактин сприяє утворенню молока в альвеолах, але після попереднього впливу на них жіночих статевих гормонів (прогестерону
47. Адренокортикотропний гормон (кортикотропін). Стимулює вироблення глюкокортикоїдів наднирниками. Кортикотропін викликає розпад і гальмує синтез білка, є антагоністом
48. гонадотропні гормони (гонадотропіни – фолітропін і лютропин). Присутні як у жінок, так і у чоловіків; а)
49. В середній частці гіпофіза виробляється меланотропін, який впливає на пігментний обмін. Задня частка гіпофіза тісно пов'язана
50. Вазопресин виконує дві функції: - посилює скорочення гладких м'язів судин; - пригнічує утворення сечі в нирках
51. Окситоцин (оцитоцин) вибірково діє на гладку мускулатуру матки, підсилює її скорочення. Скорочення матки різко збільшується, якщо
52. Епіфіз – біологічний годинник Мелатонін через гіпоталамо-гіпофізарні механізми послаблює вироблення статевих гормонів. Ймовірно у зв'язку з
53. Тимус утворює кілька гормонів: тимозин, гомеостатичний тимусний гормон, тимопоетин I, II, тимусний гуморальний фактор. Вони відіграють
55. Скачать презентацию

Слайд 2

Фізіологія кори великих півкуль
Основні функції
1) інтеграція;
2) Забезпечення зв’язку організму з навколишнім

середовищем;
3) уточнення взаємодії між організмом і системами всередині організму;
4) координація

Слайд 3

МОТОРНІ ФУНКЦІЇ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ
Основна рухова область кори знаходиться в прецентральній звивині,

де є чітко виражена соматотопічна її організація, що полягає в правильній просторовій проекції м’язів контрлатеральної половини тулуба в певних зонах звивини

Слайд 4

При цьому в прецентральній звивині значне місце займає представництво тих відділів

тіла, які виконують більш різноманітні та значимі для людини рухи (кисть, пальці, губы, язик).
Ураження цієї звивини викликає паралічі та парези, що особливо помітно проявляються в кистях рук, стопах, мімічній мускулатурі та м'язах, пов'язаних з артикуляцією.

Слайд 5

Розміщення мотонейронів в прецентральній звивині (руховий гомункулюс)
Бвелика частина кори забезпечує найбільш

важливі рухи (кисть, обличчя).

Слайд 6

В інших зонах кори так само є нейрони, що беруть участь

в регуляції рухів. Так, виділяють другу моторну зону, розташовану в глибині міжпівкульної щілини, де також представлені всі м'язові зони тіла.
В лобовій частці розташовуються нейрони, що відповідають за складні рухові акти. Ця зона є головним асоціативним полем, бере участь в організації складного усвідомленого руху. Пошкодження цього відділу кори супроводжується порушенням найбільш складних і важливих усвідомлених рухів людини: рухів кисті, мовлення та ін

Слайд 7

Фізіологія вегетативної (автономної) нервової системи (ВНС, АНС)
ВНС – частина загальної нервової

системи, яка регулює вегетативні (рослинні) функції організму.
Структурно вона складається з симпатичного і парасимпатичного відділів.

Слайд 8

Впливи ВНС
Коригуючий вплив полягає в тому що, коли орган, володіючи автоматією,

функціонує безперервно, то імпульси, що приходять по вегетативним нервам, тільки посилюють або послаблюють його діяльність. Якщо ж робота органу не є постійною, а збуджується імпульсами, що надходять по симпатичних або парасимпатичних нервах, у цьому випадку говорять про пусковий вплив вегетативної нервової системи. Найчастіше пускові впливи доповнюються коригуючими.

Слайд 9

Відмінності ВНС від соматичної
Вегетативна нервова система відрізняється від соматичної за багатьма

характеристиками:
1) локалізацією ядер ЦНС,
2) малою величиною нейронів,
3) вогнищевим виходом волокон з мозку і відсутністю чіткої сегментарності їх розподілу на периферії,

Слайд 10

4) наявністю вегетативних гангліїв на периферії,
5) еферентні волокна, що надходять

з мозку до внутрішніх органів, обов'язково перериваються в гангліях, де вони утворюють синапси на нейронах, розташованих у цих гангліях,
6) безпосередній вихід на внутрішні органи чинять аксони гангліонарних нейронів.

Слайд 11

Слайд 12

Автономна регуляція
Вегетативні компоненти реакцій організму, як правило, довільно не контролюються. На

цій підставі вегетативну нервову систему називають автономною, або мимовільною.

Слайд 13

Парасимпатична інервація
Розташовані:
1) в середньому мозку (мезенцефальний відділ): вегетативні волокна

від нього йдуть в складі окорухового нерва;
2) у довгастому мозку (бульбарний відділ): еферентні волокна від них проходять у складі лицьового, язикоглоткового і блукаючого нервів;
3) у бічних рогах крижових сегментів спинного мозку (сакральні центри): волокна від них йдуть у складі тазових нервів.

Слайд 14

Симпатична інервація
Розташовані компактно:
у бічних рогах грудних і поперекових сегментів

спинного мозку, починаючи від I грудного до I - IV поперекового (тораколюмбальний відділ).
Вегетативні волокна від них виходять через передні корінці спинного мозку разом з відростками мотонейронів.

Слайд 15

Розташований донизу від таламуса гіпоталамус являє собою 32 пари ядер, які

умовно можна розділити на три групи:
передні,
середні,
задні.

Слайд 16

Ядра гіпоталамуса пов'язані нервовими волокнами з переднім мозком, таламусом, лімбічною системою,

а також з нижчими утвореннями, зокрема з ретикулярною формацією мозкового стовбура. Великі нервові і судинні зв'язки існують між гіпоталамусом і гіпофізом

Слайд 17

Він регулює
серцево-судинну систему,
органи травлення,
водно-сольовий,
вуглеводний,
жировий і білковий обмін,

сечовиділення,
функції залоз внутрішньої секреції,
підтримує постійну температуру тіла.

Слайд 18

Вплив гіпоталамуса на окремі функції організму
- Задні ядра гіпоталамуса викликають

розширення зіниць і очних щілин, почастішання серцебиття, звуження судин і підвищення артеріального тиску, пригнічення моторної функції шлунку та кишечника, збільшення вмісту в крові адреналіну і норадреналіну, підвищення концентрації глюкози в крові.

Слайд 19

- передні ядра гіпоталамуса викликають звуження зіниць і очних щілин, уповільнення

серцевої діяльності, зниження тонусу артерій і зниження артеріального тиску, збільшення секреції шлункових залоз, посилення моторної діяльності шлунка і кишечника, підвищення секреції інсуліну і зниження внаслідок цього вмісту глюкози в крові, сечовипускання і дефекацію.

Слайд 20

Середні ядра гіпоталамуса беруть участь у регуляції обміну речовин. Руйнування гіпоталамуса

в області вентромедіальних ядер тягне за собою ожиріння і підвищене споживання їжі (гіперфагію). Двостороннє ж руйнування латеральних ядер призводить до відмови від їжі, а подразнення їх імплантованими електродами - до посиленого споживання їжі.

Слайд 21

Двухнейронна структура вегетативного эфферента рефлекторної дуги
Тіло першого нейрона знаходиться в ЦНС

(в одному з ядер середнього, довгастого або спинного мозку), його аксон спрямовується на периферію, але доходить лише до нервового вузла (ганглія). Тут знаходиться тіло другого нейрона, на якому аксон першого нейрона утворює синаптичні закінчення.
Аксон другого нейрона іннервує відповідний орган.
В силу цього волокна першого нейрона називають прегангліонарними, другого - постгангліонарними.

Слайд 22

Ганглії симпатичного відділу
Вертебральні, (паравертебральні, околопозвоночні),і превертебральні.
Тут відбувається тісне взаємозв’язування один

з одним, здавалося б, віддалених відділів.

Слайд 23

Ганглії парасимпатичного відділу
На відміну від симпатичного відділу ганглії парасимпатичного відділу вегетативної

нервової системи розташовані всередині органів або поблизу них.

Слайд 24

МЕДІАТОРИ ВНС

Слайд 25

Особливістю дії ацетилхоліну в синапсах гангліїв є те, що вона не

припиняється після введення атропіну (та мускарину), але зникає після нікотину. Тобто такі синапси відносяться до Н-холінергічних.
У всіх постгангліонарних структурах АХ взаємодіє з М-холінорецептором.

Слайд 26

Зміни функцій різних органів при стимуляції симпатичних і парасимпатичних нервів

Слайд 27

СПИНАЛЬНІ РЕФЛЕКСИ
Вісцеро-вісцеральні рефлекси
Вісцеро-дермальні рефлекси
Дермато-вісцеральні рефлекси
Сомато-вісцеральні рефлекси

Слайд 28

Зони Геда-Захарьїна
1 - легені і бронхи,
2 - серце,
3

- кишечник,
4 - сечовий міхур,
5 - сечовід,
6 - нирки,
7, 9 - печінка,
8 - шлунок і підшлункова залоза,
10 - сечостатеві органи.

Слайд 29

Деякі рефлекси стовбура і клініка
Око-серцевий рефлекс, або рефлекс Даніні-Ашнера (короткочасне уріження

серцебиття при натисканні на очні яблука),
дихально-серцевий рефлекс, або так звана дихальна аритмія (уріження серцевих скорочень в кінці видиху перед початком наступного вдиху),
ортостатична реакція (почастішання серцевих скорочень і підвищення артеріального тиску під час переходу з положення лежачи в положення стоячи) та інші.
Вираженість зміни функції досліджуваного органу, дозволяє зробити висновок про функціональний стан вегетативної регуляції внутрішніх органів.

Слайд 30

Антагонізм впливів
В більшості органів, що іннервуюються вегетативною нервовою системою, подразнення симпатичних

і парасимпатичних волокон викликає протилежний ефект.
Так, сильне подразнення блукаючого нерва викликає зменшення ритму і сили серцевих скорочень, а подразнення симпатичного нерва, навпаки, збільшує ритм і силу серцевих скорочень.

Слайд 31

Эндокринна система
У регуляції функцій організму крім нервової системи бере участь комплекс

біологічно активних сполук, що утворюють ендокринну систему. Взаємодія зазначених систем дозволяє говорити про єдину нейроендокринну систему регуляції функцій організму.

Слайд 32

Шляхи гуморальної (хімічної) регуляції
Паракринний і телекринний способи впливу характерні для гормональної

регуляції.

Слайд 33

Основні ендокринні залози
1 - яєчка,
2 - нирки,
3 - наднирники,

4 - паращитоподібні,
5 - щитоподібна,
6 - епіфіз,
7 - плацента,
8 - яєчники,
9 - шлунково-кишковий тракт,
10 - підшлункова залоза,
11 - вилочкова залоза.
12 - гіпофіз

Слайд 34

Основні механізми впливу гормонів на клітини-мішені
1) метаболічний (дія на обмін

речовин),
2) морфогенетичний (стимуляція формоутворення, диференціювання, росту),
3) кінетичний (включення певної діяльності),
4) коригуючий (змінює інтенсивність функцій органів і тканин).

Слайд 35

По спрямованості впливу на метаболізм
Анаболічні гормони стимулюють анаболізм, тобто синтез речовин

та їх депонування (наприклад, гормон росту, інсулін, андрогени, естрогени).
Катаболічні гормони посилюють катаболізм, тобто підвищують обмін речовин, вироблення і витрачання енергії в організмі (тироксин, адреналін та ін)

Слайд 36

Хімія гормонів
За хімічною природою гормони є:
а) пептидами,
б) білками,
в)

стероїдами,
г) похідними амінокислот.

В молекулі гормонів можна виділити окремі фрагменти, які виконують різну функцію:
а) фрагменти, що забезпечують пошук місця дії гормону,
б) фрагменти, що забезпечують специфічний вплив гормону на клітку,
в) фрагменти, що регулюють ступінь активності гормону і інші його властивості.

Слайд 37

Вплив гормонів на клітини обумовлено тим, що на мембрані клітин є

рецептори до конкретного гормону, які характеризуються високим ступенем афінності (спорідненості) до нього.
Властивості рецепторів :
високу спорідненість до певного гормону;
вибірковість;
обмежена ємність до гормону;
специфічність локалізації в тканини.

Слайд 38

Взаємодія гормонів
Кожен гормон може впливати на декілька функцій організму.
З іншого

боку, одна і та ж функція, один і той же орган зазвичай знаходиться під впливом декількох гормонів, які в сукупності надають сумарний фізіологічний ефект.
Цю взаємодія гормонів можна розділити на три види –
синергізм,
антагонізм
пермісивна дія.

Синергізм: кілька гормонів, що впливають на функцію органу, мають однонаправлену дію.
Антагонізм гормональних впливів часто відносний.
Пермісивна дія гормонів виражається в тому, що гормон, що не викликає фізіологічного ефекту, створює умови для реакції клітини або органу на дію іншого гормону.

Слайд 39

Період напіврозпаду (Т1/2) деяких гормонів
Є гормони, які у крові знаходяться тривалий

час (тироксин – більше 4-х діб).
Але більшість гормонів в крові циркулює десятки хвилин.
А деякі пептиди – кілька хвилин і навіть секунд.
Тому за рівнем гормону в крові судити про функції залози можливо далеко не завжди.

Слайд 40

Регуляція утворення гормонів
Утворення більшості гормонів регулюється декількома механізмами. Але серед них

можна виділити основні.
Нейрогенна регуляція. Здійснюється за двома напрямами:
А. Прямий вплив нервів через гіпоталамус на синтез і секрецію гормону : нейрогіпофіз – АДГ (нирка), окситоцин (матка, мол. залоза); або ВНС на мозковий шар наднирників - симпатичним нервами стимулюється виділення адреналіну.
Б. Нервова система регулює гормональну активність опосередковано- змінюючи інтенсивність кровопостачання залози.
2) Гуморальна регуляція - безпосередній вплив на клітини залози концентрації субстрату, рівень якого регулює гормон (зворотній зв'язок – негативний і позитивний).

Слайд 41

Регуляція утворення(б)
3) Нейрогуморальна регуляція здійснюється за допомогою гіпоталамо-гіпофізарної системи (рис.). Функція

щитоподібної, статевих залоз, кори надниркових залоз регулюється гормонами передньої частки гіпофіза, аденогіпофізом. Загальна назва цих гормонів - тропні гормони: адренокортикотропний, тиреотропний, фолікулостимулюючий і лютеонізуючий гормони.
З деякою умовністю до тропних гормонів належить і соматотропний гормон (гормон росту) гіпофіза, який чинить свій вплив на ріст не тільки прямо, але і опосередковано через гормон соматомедин, що утворюється в печінці.

Слайд 42

Гіпоталамо-гіпофізарний комплекс
Нейрони гіпоталамуса отримують нервові сигнали від центрів: преоптичної області, стовбура

мозку (аміноспецифічні системи) і лімбічної системи.
Крім того тут немає гематоенцефалічного бар'єру і гормони крові можуть надходити до нейронів гіпоталамуса.
Нейрони гіпоталамуса виділяють два типи гормонів (ліберини і статини), які через систему кровоносних судин надходять до аденогіпофізу, і регулюють утворення тропних гормонів.

Слайд 43

Ліберини і статини регулюють активність аденогіпофізу.
Гонадоліберин стимулює секрецію лютеїнізуючого гормону

і фолікулостимулюючого гормону,
кортиколіберин — АКТГ,
соматоліберин — СТГ,
тиреоліберин — ТТГ
Крім ліберинів і статинів у гіпоталамусі синтезуються антидіуретичний гормон і окситоцин

Слайд 44

Гормони гіпофіза
передня частка гіпофіза
I група: гормон росту і пролактин

- II група: тропні гормони (тиреотропін, кортикотропін, гонадотропін).
середня частка гіпофіза меланотропін
задня частка гіпофіза
вазопресин окситоцин

Слайд 45

Слайд 46

Пролактин сприяє утворенню молока в альвеолах, але після попереднього впливу на

них жіночих статевих гормонів (прогестерону та естрогену).
Тиреотропний гормон (тиреотропін). Вибірково діє на щитоподібну залозу, підвищує її функцію. При зниженому виробленні тиреотропіну відбувається атрофія щитоподібної залози, при гіперпродукції–розростання

Слайд 47

Адренокортикотропний гормон (кортикотропін). Стимулює вироблення глюкокортикоїдів наднирниками. Кортикотропін викликає розпад і

гальмує синтез білка, є антагоністом гормону росту. Секреція кортикотропіну піддана добовим коливанням: у вечірні години його вміст вище, ніж вранці;

Слайд 48

гонадотропні гормони (гонадотропіни – фолітропін і лютропин). Присутні як у жінок,

так і у чоловіків;
а) фолітропін (фолікулостимулюючий гормон), що стимулює ріст і розвиток фолікула в яєчнику. Він незначно впливає на вироблення естрогенів у жінок, у чоловіків під його впливом відбувається утворення сперматозоїдів;
б) лютеїнізуючий гормон (лютропін), що стимулює ріст фолікулів і овуляцію з утворенням жовтого тіла. Він стимулює утворення жіночих статевих гормонів – естрагенів. Лютропін сприяє утворенню андрогенів у чоловіків.

Слайд 49

В середній частці гіпофіза виробляється меланотропін, який впливає на пігментний обмін.

Задня частка гіпофіза тісно пов'язана з супраоптичним і паравентрикулярним ядром гіпоталамуса.
У нервових клітинах паравентрикулярного ядра утворюється окситоцин, в нейронах супраоптичного ядра – вазопресин.

Слайд 50

Вазопресин виконує дві функції:
- посилює скорочення гладких м'язів судин;
-

пригнічує утворення сечі в нирках (антидіуретична дія).

Слайд 51

Окситоцин (оцитоцин) вибірково діє на гладку мускулатуру матки, підсилює її скорочення.

Скорочення матки різко збільшується, якщо вона знаходилася під впливом естрогенів.
Окситоцин стимулює виділення молока, посилюється саме видільна функція, а не його секреція.

Слайд 52

Епіфіз – біологічний годинник
Мелатонін через гіпоталамо-гіпофізарні механізми послаблює вироблення статевих гормонів.

Ймовірно у зв'язку з тим, що сумарна добова освітленість у південних регіонах вище, у проживаючих тут підлітків статеве дозрівання відбувається в більш ранньому віці. Стримуючий вплив мелатоніну на вироблення статевих гормонів наочно проявляється в тому, що у хлопчиків початку статевого дозрівання передує різке падіння його рівня в крові.
Але епіфіз продовжує впливати на рівень статевих гормонів і у дорослих. Так, у жінок найбільший рівень мелатоніну спостерігається в період менструацій, а найменший - під час овуляції. При ослабленні мелатонінсинтезируючої функції епіфіза спостерігається підвищення статевої потенції.

Слайд 53

Тимус утворює кілька гормонів: тимозин, гомеостатичний тимусний гормон, тимопоетин I, II,

тимусний гуморальний фактор.
Вони відіграють важливу роль у розвитку імунологічних захисних реакцій організму, стимулюючи утворення антитіл.

Фізіологія кори великих півкуль. Фізіологія автономної нервової системи. Фізіологія ендокринної системи

Содержание

Фізіологія кори великих півкульОсновні функції1) інтеграція;2) Забезпечення зв’язку організму з навколишнім

МОТОРНІ ФУНКЦІЇ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬОсновна рухова область кори знаходиться в прецентральній звивині,

При цьому в прецентральній звивині значне місце займає представництво тих відділів

Розміщення мотонейронів в прецентральній звивині (руховий гомункулюс)Бвелика частина кори забезпечує найбільш

В інших зонах кори так само є нейрони, що беруть участь

Фізіологія вегетативної (автономної) нервової системи (ВНС, АНС)ВНС – частина загальної нервової

Впливи ВНСКоригуючий вплив полягає в тому що, коли орган, володіючи автоматією,

Відмінності ВНС від соматичноїВегетативна нервова система відрізняється від соматичної за багатьма

4) наявністю вегетативних гангліїв на периферії, 5) еферентні волокна, що надходять

Автономна регуляціяВегетативні компоненти реакцій організму, як правило, довільно не контролюються. На

Парасимпатична інервація Розташовані: 1) в середньому мозку (мезенцефальний відділ): вегетативні волокна

Симпатична інервація Розташовані компактно: у бічних рогах грудних і поперекових сегментів

Розташований донизу від таламуса гіпоталамус являє собою 32 пари ядер, які

Ядра гіпоталамуса пов'язані нервовими волокнами з переднім мозком, таламусом, лімбічною системою,

Він регулює серцево-судинну систему, органи травлення, водно-сольовий, вуглеводний,жировий і білковий обмін,

Вплив гіпоталамуса на окремі функції організму - Задні ядра гіпоталамуса викликають

- передні ядра гіпоталамуса викликають звуження зіниць і очних щілин, уповільнення

Середні ядра гіпоталамуса беруть участь у регуляції обміну речовин. Руйнування гіпоталамуса

Двухнейронна структура вегетативного эфферента рефлекторної дугиТіло першого нейрона знаходиться в ЦНС

Ганглії симпатичного відділуВертебральні, (паравертебральні, околопозвоночні),і превертебральні. Тут відбувається тісне взаємозв’язування один

Ганглії парасимпатичного відділуНа відміну від симпатичного відділу ганглії парасимпатичного відділу вегетативної

МЕДІАТОРИ ВНС

Особливістю дії ацетилхоліну в синапсах гангліїв є те, що вона не

Зміни функцій різних органів при стимуляції симпатичних і парасимпатичних нервів

СПИНАЛЬНІ РЕФЛЕКСИ Вісцеро-вісцеральні рефлексиВісцеро-дермальні рефлекси Дермато-вісцеральні рефлекси Сомато-вісцеральні рефлекси

Зони Геда-Захарьїна 1 - легені і бронхи, 2 - серце, 3

Деякі рефлекси стовбура і клінікаОко-серцевий рефлекс, або рефлекс Даніні-Ашнера (короткочасне уріження

Антагонізм впливівВ більшості органів, що іннервуюються вегетативною нервовою системою, подразнення симпатичних

Эндокринна системаУ регуляції функцій організму крім нервової системи бере участь комплекс

Шляхи гуморальної (хімічної) регуляціїПаракринний і телекринний способи впливу характерні для гормональної

Основні ендокринні залози1 - яєчка, 2 - нирки, 3 - наднирники,

Основні механізми впливу гормонів на клітини-мішені 1) метаболічний (дія на обмін

По спрямованості впливу на метаболізмАнаболічні гормони стимулюють анаболізм, тобто синтез речовин

Хімія гормонівЗа хімічною природою гормони є: а) пептидами, б) білками, в)