Українська народна казка Коза-Дереза

Август 29, 2022

Главная
Детские презентации
Українська народна казка Коза-Дереза

Содержание

2. Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її
3. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
4. - Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та
5. На другий день посилає другого сина-меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став
6. - Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила
7. На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти
8. - Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий
9. На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і
10. - Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий
11. У лісі бачить коза зайчикову хатку,- вона туди вбігла та й заховалась на печі. От прибігає
12. А коза сидить на печі та й каже: -Я, коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена!
13. От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь
14. Побіг до хатки: - А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі: - Я,
15. От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається: -
16. Побіг вовк до хатки та й питається: - А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза
17. Вовк і злякався. Ні,-- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.
18. Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й
19. А лисичка: - От я його вижену! - Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь
20. Побігла лисичка до хати та: - А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
21. Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
22. А коза з печі: - Я, коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю
24. Скачать презентацию

Слайд 2

Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й

купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому.

Слайд 3

Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у

червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

Слайд 4

- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла:

тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла. От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.

Слайд 5

На другий день посилає другого сина-меншого. Пас, пас хлопець козу аж

до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

Слайд 6

- Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки

бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От дід і того сина прогнав.

Слайд 7

На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла

весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід уже стоїть на воротах у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба. Чи ти пила, чи ти їла?

Слайд 8

- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла:

бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От дід прогнав і бабу.

Слайд 9

На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день,

а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротах у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

Слайд 10

- Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла

через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс.

- Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс.

Слайд 11

У лісі бачить коза зайчикову хатку,- вона туди вбігла та й

заховалась на печі. От прибігає зайчик, коли чує - хтось є в хатці.
Зайчик і питається:
- А хто, хто в моїй хатці?

Слайд 12

А коза сидить на печі та й каже:
-Я, коза-дереза, За три

копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть.

Слайд 13

От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та

й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:
- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А ведмідь:
- От я його вижену!

Слайд 14

Побіг до хатки:
- А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза

з печі:
- Я, коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
Ведмідь і злякався.
- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.

Слайд 15

От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли

йде вовк і питається:
- А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А вовк:
- От я його вижену!
- Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.
- Отже, вижену.

Слайд 16

Побіг вовк до хатки та й питається:
- А хто, хто в

зайчиковій хатці? А коза з печі:
-Я, коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!

Слайд 17

Вовк і злякався.
Ні,-- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.

Слайд 18

Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить

лисичка, побачила зайчика та й питається:
- А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

Слайд 19

А лисичка:
- От я його вижену!
- Де тобі, лисичко, його вигнати!

Тут і ведмідь гнав - не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!
- Отже, вижену.

Слайд 20

Побігла лисичка до хати та:
- А хто, хто в зайчиковій хатці?

А коза з печі:
- Я, коза-дереза, За три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
От лисичка теж злякалась.
- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.

Слайд 21

Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це

лізе рак-неборак та й питається:
- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
- От я його вижену! - каже рак.
- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
- Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питається:
- А хто, хто в зайчиковій хатці? .

Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
- От я його вижену! - каже рак.
- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
- Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питається:
- А хто, хто в зайчиковій хатці? .

Слайд 22

А коза з печі:
- Я, коза-дереза, За три копи куплена, Півбока

луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету, - Тут тобі й смерть!
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:
-А я, рак-неборак, Як ущипну,- буде знак!