Ідеал наукового мислення

Вже на рiвнi розгляду побутової дiяльностi окремого iндивiда ми знаходимо, що

У практичнiй дiяльностi використовуються тiльки знання конкретного способу дiї. Тобто, вiдкриваючи

Отже, знання про навколишнiй свiт пов'язанi з конкретним планом дiй (алгоритмом,

У практицi застосовується тiльки створений за допомогою мислення новий алгоритм, нова

Таке тлумачення мiсця мислення дозволяє пояснити: чому пiзнання, розвинуте до наукових

чому вiдкритий науковцями природний процес, застосований у практицi, було знайдено та

Емпiрично спостерiгається, що з iсторичним розвитком суспiльства вдосконалюються способи i засоби

Знанням притаманнi деякi iстотнi властивостi, що вiдрiзняють їх вiд iнших продуктiв

Ряд знань, що використовувалися ранiше для отримання нового знання, при передачi

По-друге, знання, коли вони сприйнятi та використанi, не зникають "фiзично", а

По-третє, не зникаючи "фiзично", знання може замiнюватися iншим знанням, що визначають

Знання про рiзнi процеси, в результатi змiни яких виникають явища та

Предмети при цьому порiвнюються саме як моменти процесiв, у яких властивостi

Традицiйне трактування процедури порiвняння, як пошуку подiбностей та вiдмiнностей понять, предметiв,

Якщо ми визнаємо, що порiвняння здійснювалось тому, що людину цiкавить саме

Оскiльки реальна змiна певної предметної взаємодiї дуже часто може здійснюватись через

Лише тодi, коли ми визнаємо, що мислення має предметом саму взаємодiю,

 Знання про своє незнання, тобто усвiдомлена проблема, задача, питання, якi надають

Як знаряддя думки, категорiя - готовий засiб, i в цьому розумiннi

Таким чином, категорiя за своїм характером є явно суперечливою, оскiльки є

Зовнiшнiм чином (наприклад герменевтично), безпосередньо у спiлкуваннi цiєї суперечностi не видно,

Використовуючи поняття "алгоритм" його, так само як iншi знання, потрiбно розумiти

Тiльки людина, що вже використала ряд схем синтезу суджень, може фiксувати,

За цими висловленими питаннями криється усвiдомлення вiдсутностi необхiдного знання, яке зовнiшньо

Реконструктивна рефлексiя феномену "вчене незнання" (описаний М.Кузанським) дозволяє зробити висновок, що

Знання про своє незнання носить цiлком конкретний характер, тобто це -

Визначення проблем не беруться безпосередньо з процесу споглядання буття, а є

Однак, це не спостерiгається. На вiдмiну вiд мети, котра завжди спрямовує дiяльнiсть

Власне, тiльки з виявленням суперечностi, парадоксу виникає свiдомо фiксована проблема. До