Історичний контекст політичних ідеологій

Содержание

Слайд 2

Зміст: Вступ; Сутність і функції політичної ідеології; Соціально-політичні ідеї лібералізму та

Зміст:
Вступ;
Сутність і функції політичної ідеології;
Соціально-політичні ідеї лібералізму та неолібералізму;
Ідеологія і

політика консерватизму і неоконсерватизму;
Соціалізм і соціал-демократизм;
Анархізм, троцкізм і фашизм;
Національні ідеології (націоналізм) і ідеологія «нових лівих»;
Ідеологія альтернативних рухів;
Список літератури.
Слайд 3

Політична ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на

Політична ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на

політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій. Відповідно до цього виділяють 3 основних політичних ідеології: лібералізм, консерватизм, соціал-демократія. Значну роль у сучасному світі відіграють також національні ідеології, правий неоконсерватизм екстремістського толку, фашизм, анархізм, ідеологія «зелених» та інші.
Слайд 4

Сутність і функції політичної ідеології Політичні ідеології - продукт епохи Просвітництва

Сутність і функції політичної ідеології

Політичні ідеології - продукт епохи Просвітництва і

тому в них неминуче відобразились взаємовиключні ідеї соціального прогресу: раціональна соціально-політична думка епохи пропонувала різні моделі суспільного розвитку.
Представники правого спектру вбачали можливість прогресу в суспільстві, заснованому на вільній конкуренції, ринкових відносинах і пріоритеті приватної власності.
Ідеологи лівого спектру робили акцент на радикальне перетворення суспільства в ім’я досягнення рівності, соціальної справедливості і створення соціальних передумов для розквіту індивіда. Обидва крайні фланги представлені ультраправими та ультралівими, а між ними знаходяться ідеологи центристського напряму.
Слайд 5

ліберали Політичний спектр центристи консерватори неоконсерватори радикальні консерватори традиціоналісти праворадикали неофашисти

ліберали

Політичний спектр

центристи

консерватори

неоконсерватори

радикальні консерватори

традиціоналісти

праворадикали

неофашисти

правоектремісти

комуністи

соціалісти

ліворадикали

Соціал-демократи

лівоцентристи

Слайд 6

Сутність і функції політичної ідеології Політичні ідеології поліфункціональні, основними їх функціями

Сутність і функції політичної ідеології

Політичні ідеології поліфункціональні, основними їх функціями є:
-

оволодіння суспільною свідомістю;
- впровадження в суспільну свідомість власних оцінок минулого, сьогодення і майбутнього;
- завоювання суспільної думки з приводу цілей і завдань політичного розвитку;
- згуртування суспільства на основі інтересів певної соціальної спільноти.
Слайд 7

Соціально-політичні ідеї лібералізму та неолібералізму Лібералізм як ідеологія космополітичного за своєю

Соціально-політичні ідеї лібералізму та неолібералізму

Лібералізм як ідеологія космополітичного за своєю природою

соціального класу являє собою транснаціональний феномен. Серед творців та видатних апологетів лібералізму є англійці Т. Гоббс, Д. Локк, А. Сміт, І. Бентам, французи ПІ. Монтескє та Б. Констан, німці І. Кант і В. Гумбольдт, американці Т. Джефферсон і Д. Медісон, наші сучасники німець Ф. Хайєк, американці Р. Даль, Д. Гелбрейт та інші.
Слайд 8

І. Кант підвів під лібералізм філософсько-етичне підґрунтя. В його тлумаченні кожна

І. Кант підвів під лібералізм філософсько-етичне підґрунтя. В його тлумаченні кожна

особа має довершене достоїнством і абсолютну цінність;
Англієць І. Бентам (1748-1832) у теорії утилітаризму «приземлив» ліберальну позицію і поклав у її основу принцип корисності. Мета кожної людини, за Бентамом, полягає в одержанні максимуму задоволень і уникненні страждань.

І. Бентам

Слайд 9

Неолібералізм Неолібералізм - «етатистський» різновид лібералізму, оскільки основне розходження неолібералізму з

Неолібералізм

Неолібералізм - «етатистський» різновид лібералізму, оскільки основне розходження неолібералізму з класичним

лібералізмом полягає в різному розумінні ними соціальної ролі держави. Ідея «відповідальності держави» за добробут усіх громадян, покладена в основу цієї концепції, принципово протистоїть ідеї ринкового регулювання розподільних відносин.
Слайд 10

Ф.Фукуями Таким чином, сам людський егоїзм обумовив необхідність втручання держави в

Ф.Фукуями

Таким чином, сам людський егоїзм обумовив необхідність втручання держави в соціально-економічні

відносини. Логіка природних законів соціального життя взяла гору над позірною універсальністю принципів лібералізму.

Недосконалість лібералізму відбивають принципові настанови його антипода в особі консерватизму.

Слайд 11

Консерватизм і неоконсерватизм Основи консерватизму заклали на межі ХVII і XIX

Консерватизм і неоконсерватизм

Основи консерватизму заклали на межі ХVII і XIX століть

англієць Е. Берк та французи Ж. де Местр і Л. Бональд. їх соціальна філософія базувалась на уявленні про обмеженість людського розуму в його можливості вичерпного осягнення суспільства
Слайд 12

Консерватори надавали безумовної переваги еволюційним соціальним змінам, виходячи з ідеї обмеженості

Консерватори надавали безумовної переваги еволюційним соціальним змінам, виходячи з ідеї обмеженості

людського розуму у визначенні орієнтирів соціального процесу і органічного характеру суспільства і держави.

Такий підхід передбачає однозначне негативне ставлення консерваторів до революцій. Спираючись на соціальний досвід революційних потрясінь, консервативна політична думка приходить до таких узагальнених висновків:
- не можна здійснити докорінний розрив із соціальною дійсністю, оскільки це можна припустити лише в умоглядному теоретизуванні;
- абсолютно неможливо втілити в практичній політиці моделі суспільства, які були сконструйовані на раціональних принципах, оскільки їх реалізація неминуче наштовхнеться на закладені в суспільстві антагоністичні суперечності;
- створена у світі абстракцій «соціальна інженерія» закономірно приведе до прямо протилежних соціальних результатів і непомірних соціальних витрат.

Слайд 13

Соціалізм і соціал-демократизм Ідеї соціалізму відомі з давніх часів, але повне

Соціалізм і соціал-демократизм

Ідеї соціалізму відомі з давніх часів, але повне теоретичне

обґрунтування та ідеологічне оформлення вони одержали у XIX ст. Для соціалізму є характерною недооцінка або заперечення індивідуальної економічної свободи, конкуренції та неоднакової винагороди за працю як передумов зростання матеріального добробуту індивіда і суспільства

Перші спроби створити ідеал такого соціального ладу зробили в XVI-XVII ст. Т. Мор і Т. Кампанелла, а наприкінці XVIII - початку XIX ст. -- соціалісти-утопісти Сен-Сімон, Фурє і Оуен. У середині XIX ст. К. Маркс і Ф. Енгельс в особі промислового пролетаріату знайшли соціальну опору для реалізації соціалістичного ідеалу.

Слайд 14

Соціал-демократизм виник наприкінці XIX століття. Один з лідерів ІІ Інтернаціоналу Е.

Соціал-демократизм виник наприкінці XIX століття. Один з лідерів ІІ Інтернаціоналу Е.

Бернштейн у праці «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії» (1899) піддав ревізії класичні положення марксизму. Е. Бернштейн дійшов узагальненого висновку про докорінну зміну орієнтирів пролетаріату - з класово-революційних на еволюційно-реформістські.

У 1951 р. концепція «демократичного соціалізму» стала програмою соціал-демократичного руху, проголосивши головними цінностями свободу, справедливість і солідарність.
Наприкінці 80-х років XX ст. пріоритетною цінністю в «де-мократичному соціалізмі» стала солідарність

Е. Бернштейн

Слайд 15

Анархізм, троцкізм і фашизм Суть анархізму полягає в абсолютизації індивідуалізму. На

Анархізм, троцкізм і фашизм

Суть анархізму полягає в абсолютизації індивідуалізму. На перший

погляд, у цьому анархізм є тотожним лібералізму. Однак ця посилка лише формально споріднює обидві течії. їх «розлучає» розуміння соціальної ролі держави: у лібералів вона є органом соціального договору і гарантією свободи індивіда, в анархістів - барєром і перешкодою утвердженню свободи особистості, втіленням соціального лиха, яке має бути знищене
Слайд 16

Троцкізм Квінтесенцією троцькізму є доктрина «перманентної революції». Л. Троцький (1879-1940) осучаснив

Троцкізм

Квінтесенцією троцькізму є доктрина «перманентної революції». Л. Троцький (1879-1940) осучаснив марксистську

ідею безперервної революції. К. Маркс і Ф. Енгельс розглядали її як довгий ланцюг якісно відмінних один від одного етапів, що наближають революцію до її неминучої мети - завоювання пролетаріатом державної влади і усунення від неї заможних класів.

Л. Троцький

К. Маркс

Ф. Енгельс

Слайд 17

Фашизм У політології склалось подвійне розуміння фашизму: як конкретно історичного різновиду

Фашизм

У політології склалось подвійне розуміння фашизму: як конкретно історичного різновиду політичних

ідеологій в Італії, Німеччині та Іспанії в 20-40 pp. XX ст. і як ідеології, що позбавлена певного ідейного змісту і формується з метою виправдання політики пригнічення демократії і апологетики насилля як основної політичної технології. Звіряча подоба фашизму і його політичні обриси були характерними для франкістської Іспанії, салазарівської Португалії, Аргентини за президента Перона (1943-1955), Греції кінця 1960-х років та ряду латиноамериканських і африканських країн (Чілі, Бразилія, Південна Африка, Уганда).
Слайд 18

Націоналізм і ідеологія «нових лівих» Ідеологія націоналізму (за висловом В. Соловйова

Націоналізм і ідеологія «нових лівих»

Ідеологія націоналізму (за висловом В. Соловйова -

«прапор поганих народних пристрастей») містить аксіоми, які проголошують пріоритет:
національних (етнічних) цінностей перед особистими;
своєї культури перед іншими;
державності перед усіма іншими формами самоорганізації етносу;
національного минулого (частково міфологізованого) і бажаного національного майбутнього перед теперішнім, яке розглядається як «викривлення» історії;
«народного» життя і культурної самобутності перед життєвими настановами «безкореневої» інтелектуальної еліти.
Слайд 19

«Нові ліві» Титул «нові ліві» - спроба назвати іншого лідера-натхненника в

«Нові ліві»

Титул «нові ліві» - спроба назвати іншого лідера-натхненника в революційних

потрясіннях. Ідеолог «нових лівих» Г. Маркузе (1898-1979) заявив, що робітничий клас індустріальних країн приєднався до споживацької гонки і значною мірою інтегрував до капіталістичного суспільного організму, а тому втратив роль соціально-політичного гегемона. Утопізм, властивий ідеології «нових лівих», і безперспективність шляхів досягнення соціальної гармонії приводить до зменшення прибічників руху «нових лівих».

Г. Маркузе

Слайд 20

Ідеологія альтернативних рухів Альтернативні соціальні ідеї відбивають прагнення вийти за межі

Ідеологія альтернативних рухів

Альтернативні соціальні ідеї відбивають прагнення вийти за межі традиційних

ідеологічних систем і дати тлумачення новим соціальним проблемам наприкінці нинішнього тисячоліття з позицій гуманізму через провідне поняття «людина». Носіями альтернативного світогляду виступають не класи, парти і соціальні групи, а обєднання однодумців, які утворюються на основі їх прихильності до певних соціальних цінностей. До них відносяться пацифісти, феміністи, екологісти т.і.
Слайд 21

Висновки: Усі сучасні політичні ідеології, відбиваючи конфлікти соціального буття, перебувають у

Висновки:

Усі сучасні політичні ідеології, відбиваючи конфлікти соціального буття, перебувають у сталий

розвиток. Ідеології набувають нові історичні форми, запозичуючи друг в одного ціннісні орієнтири, які краще виконують роль мобілізації, організації певних соціальних верств, направляють їх соціальне дію. Так лібералізм стає «соціальнішим», а соціалізм – «ліберальнішим». Консерватизм засвоює цінності лібералізму. Сучасні ідеології хіба що відступають від одностороннього бачення світу, рухаються шляхом взаємопроникнення і взаємодоповнення. Однак поки що не призводить до втрати їх самоідентичності. У ідеологіях позначається соціальний інтерес і вишукування більш реалістичних і найефективніших програм у суспільному розвиткові.
Слайд 22

Список використаної літератури: 1. Холод В.В. Лекції з політології: Навч.посіб. -

Список використаної літератури:

1. Холод В.В. Лекції з політології: Навч.посіб. - 2-ге

вид., - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. - 408с.
2. Бакунин М.А. Философия. Социология. Политика. - М., 1989.
3. Боднар А. Основы политологии. - К., 1991.
4. Бодуен Жан. Вступ до політології. - К., 1995.
5. Зеркин Д.П. Основы политологии. - Ростов-на-Дону, 1996.
6. Мангейм Дж.Б., Рич Р.К. Политология: Методы исследования. - М., 1997.
7. Панарин А.С. Политология. - М., 1998.
8. Политология: Учеб. пособ. для техн. университетов / Под ред. М.А. Василика. 3-е изд. - СПб., 2000.