Етногенез слов’ян. Східні слов’яни та їх розселення

Слайд 2

ЕТНОГЕНЕЗ СЛОВ’ЯН Перший, хто звернув увагу на проблему походження слов’ян, був

ЕТНОГЕНЕЗ СЛОВ’ЯН

Перший, хто звернув увагу на проблему походження слов’ян, був Нестор Літописець.
«

По довгих же часах сіли слов'яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов'ян розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми - [од того], де сіли, на котрому місці. Ті, що, прийшовши, сіли по річці на ймення Морава, і прозвалися моравами, а другі чехами назвалися. А се - ті самі слов'яни: білі хорвати, серби і хорутани. Коли ж волохи найшли на слов'ян на дунайських, і осіли між них, і чинили їм насильство, то слов'яни ті, прийшовши, сіли на Віслі і прозвалися ляхами. А від тих ляхів [пішли одні, що] прозвалися полянами, другі ляхи [прозвалися] лютичами, інші - мозавшанами, ще інші – поморянами»
Нестора Літописця вважають засновником Дунайської концепції походження слов’ян.
За Нестором в ХІХ ст. Дунайську теорію притримувалися Погодін та Соболевський.
Слайд 3

Слайд 4

ВІСЛО-ДНІПРОВСЬКА ТЕОРІЯ ПРЕДСТАВНИКИ: ЛЮБОР НІДЕРЛЕ, Н.ШАХМАТОВ, В.ПЕТРОВ СУТЬ: ПІСЛЯ РОЗПАДУ В

ВІСЛО-ДНІПРОВСЬКА ТЕОРІЯ ПРЕДСТАВНИКИ: ЛЮБОР НІДЕРЛЕ, Н.ШАХМАТОВ, В.ПЕТРОВ СУТЬ: ПІСЛЯ РОЗПАДУ В ІІ

СТ.ДО Н.Е. БАЛТО-СЛОВ’ЯНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ В ХОДІ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯНИ РОЗСЕЛЯЮТЬСЯ МІЖ ВІСЛОЮ І ДНІПРОМ. Л. НІДЕРЛЕ «СЛОВ'ЯНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ», ВИДАНА В ПРАЗІ У 1902 Р. ВЧЕНИЙ ЛОКАЛІЗУВАВ ПРАБАТЬКІВЩИНУ СЛОВ'ЯН МІЖ БАСЕЙНОМ СЕРЕДНЬОЇ ВІСЛИ І КАРПАТАМИ НА ЗАХОДІ, НАРВОЮ І ПРИП'ЯТТЮ НА ПІВНОЧІ, В РАЙОНАХ НАД СЕРЕДНІМ ДНІПРОМ НА СХОДІ, А ТАКОЖ НАД ВЕРХНІМ БУГОМ, ДНІСТРОМ, ПРУТОМ І СЕРЕТОМ НА ПІВДНІ. ЦЕНТР СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ТЕРИТОРІЇ ЗНАХОДИВСЯ, НА ДУМКУ Л. НІДЕРЛЕ, НА ВОЛИНІ. СЛОВ'ЯНСЬКА МОВА ВИДІЛИЛАСЯ У САМОСТІЙНУ ДЕСЬ У І ТИС. ДО Н. Е.
Слайд 5

вісло-одерська концепція, обґрунтована польськими вченими Ю. Косташевським, Я. Чекановським, Т. Лер-Сплавинським

вісло-одерська концепція, обґрунтована польськими вченими Ю. Косташевським, Я. Чекановським, Т. Лер-Сплавинським

у 30—40-х роках XX ст. Ця теорія пов'язує слов'янські старожитності з лужицькою культурою, що була поширена у період пізньої бронзи та раннього заліза, і локалізує слов'янську прабатьківщину природними кордонами — річками Віслою й Одрою.
дніпро-одерська теорія (польський археолог В. Гензель та російські П. Третяков, М. Артамонов, Б. Рибаков) , що органічно увібрала в себе ідеї та висновки багатьох попередніх теорій (насамперед вісло-одерської) і помістила слов'янську прабатьківщину між Дніпром і Одрою. Логіка цієї теорії така: на межі III і II тис. до н. е. індоєвропейська спільнота розпалася на кілька етнокультурних та мовних гілок, однією з яких були германо-балто-слов'яни. 
Слайд 6

Сучасні українські археологи В. Баран, Д. Козак, Р. Терпиловський суттєво збагатили

Сучасні українські археологи В. Баран, Д. Козак, Р. Терпиловський суттєво збагатили

і розвинули дніпро-одерську теорію, точно визначивши етнічну основу східного слов'янства та ареал його формування. На їхню думку, становлення слов'янського етносу — досить тривалий процес, який пройшов у своєму розвитку кілька етапів. На початковому етапі до межі III—II ст. до н. е. цей процес розгортається головним чином у межиріччі Вісли та Одри, частково поширюючись на Волинь. З появою зарубинецької культури (II ст. до н. е. — І ст. н. е.) починається якісно новий етап формування слов'янського етносу, під час якого центр активної слов'янської життєдіяльності переміщується на територію між Віслою і Дніпром.
Слайд 7

ВЕНЕДИ. АНТИ. СКЛАВІНИ

ВЕНЕДИ. АНТИ. СКЛАВІНИ