Ідеї та натура Разкольнікова “ Злочин і кара ” Ф.М. Достоєвський

їх буденною свідомістю і дрібними турботами. Властиві йому риси звичайності він зневажає. Так виникає конфлікт між свідомістю Раскольникова і його поведінкою, несподіваною для самого героя, не що піддається контролю його жорстокого і нещадного розуму. Страшна ненависть героя до "дурниць", постійна досада на те, що він не владний розрахувати себе,- прямий наслідок його рабства в полоні у обмеженої відірваною від життя, нелюдяної ідеї.

гостро реагувати лише на ті враження, які підтверджують правоту його теорії. Хворобливо-роздратований розум, вигострений на бруску ідеї як бритва, часто не в змозі уловлювати усе багатство життєвих зв'язків, усю повноту світу Божого, в якому поряд з людськими стражданнями існують великі зльоти людської доброти, взаємного тепла, жалісливої участі. Нічого цього засліплений ідеєю герой в навколишньому світі не бачить.

лише ті враження, які зміцнюють нерухому ідею, що міцно засіла в його душі. Звідси значущі "промайнуло на мить", "охопило його", "як громом в нього ударило", "закричав він раптом в несамовитості", "йому стукнуло в голову і потемніло в очах" "раптом він опам'ятався". Так Достоєвський підкреслює одно якість в характері роздумів і сприйняття життя у Раскольникова - упередженість.

спеціально з себе знущається, з великим злорадністю, зі збоченою насолодою обіграє кожен рядок: "Так він мучив себе і піддражнював цими питаннями навіть з якоюсь насолодою".

що потрапив в полон до нелюдяної ідеї, втрачає цілісність. У нім живуть і діють дві людини одночасно: одно раскольниковское "я" контролюється свідомістю героя, а інше "я" в той же самий час здійснює беззвітні душевні рухи і вчинки. Не випадково друг Раскольникова Разумихин говорить, що у Родіона "два протилежні характери по черзі змінюються".

вчинити "пробу". В порівнянні з рішенням, яке Розкольників здійснить завтра нікчемні і остання дорога річ, що за безцінь купується старою, і майбутня грошова розмова. Потрібне інше: добре запам'ятати розташування кімнат, ретельно підглянути, який ключ від комода, а який від укладання куди ховає гроші стара. Але Розкольників не витримує. Старенька процентниця втягує його в мережі своїх грошових комбінацій, сплутує логіку "проби". На наших очах Розкольників, забувши про мету візиту, вступає у суперечку з Оленою Іванівною і тільки потім обсмикує себе, "згадавши що він ще і за іншим прийшов".

залишок, тому і вчинки, і монологи його постійно роздвоюються.