Поема Катерина

Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми

Рік створення: 1838.

Збірка: 
«Кобзар» (1840).

За спогадами І. М. Сошенка (записаними М. К. Чалим), Шевченко працював

Присвята: «Василію Андреевичу Жуковскому
на память
22 апреля 1838 года».

Поема написана незабаром після викупу
Т. Шевченка з кріпацтва. На допиті

Рід: лірика (ліро-епос).
Жанр:  ліро-епічна соціально-побутова поема.

Напрям:  романтизм (сильні почуття, винятковість жінки, трагізм її долі) із елементами

Тема: доля жінки-покритки в умовах занепаду традиційної (патріархальної, народної) моралі й формування

Ідея: гнівний осуд панської розбещеності, захист знедолених, співчуття жінці-матері; засудження аморальності панівного

У творі одна сюжетна лінія, що час від часу переривається авторськими

Проблематика:
любов і страждання;
батьки і діти;
моральні закони тогочасного суспільства, їх порушення;
честь і

Композиція: твір має
5 розділів, кожен із яких відзначається композиційною завершеністю.

Композиція

вступ-звернення до дівчат-селянок

любовний епізод і народження нешлюбного сина

вигнання зганьбленої з дому

поневіряння

Особливістю сюжету поеми є підбір надзвичайно гострих драматичних ситуацій, завдяки чому

Пролог – звернення ліричного героя до дівчат, щоб не кохалися з

Експозиція – розповідь про непослух Катерини

Зав’язка – Катерина, не зважаючи на поради батьків, таємно зустрічається з

Розвиток дії – Іван вирушає в похід, обіцяє повернутися — Катерина

Кульмінація – зустріч Катерини з Іваном-москалем, який від неї відвертається.

Розв’язка – Катерина залишає малого сина на поталу й кидається в

Епілог - випадкова зустріч сліпого кобзаря й сироти Івася (син Катерини)

Система віршування: поєднання силабіки й силабо-тоніки, так званий «шевченківський вірш», коли в

Отаке-то на сім світі Роблять людям люде!
Того в'яжуть, того ріжуть,